Жозеф-Луї Гей-Люссак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жозеф-Луї Гей-Люссак
Joseph Louis Gay-Lussac
French: [ʒɔzɛf lwi ɡɛlysak]
Gaylussac.jpg
Жозеф-Луї Ґей-Люсак
Народився 6 грудня 1778(1778-12-06)
Сен-Леонар-де-Нобла
Помер 9 травня 1850(1850-05-09) (71 рік)
Париж
Поховання
Громадянство Франція Франція
Національність француз
Діяльність фізик, хімік, політик, інженер, викладач університету
Alma mater Політехнічна школа
Галузь хімія, фізика
Заклад Паризький університет
Політехнічна школа
Посада депутат Національної асамблеї Франції і член Палати перів[d]
Науковий керівник Клод Бертолле
Член Лондонське королівське товариство, Société Philomathique de Paris[d], Academy of Useful Science[d], Шведська королівська академія наук, Французька академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Російська академія наук, Прусська академія наук, Національна академія наук Італії[d], Баварська академія наук і Academy of Sciences of Turin[d]
Діти Jules-Alexandre Gay-Lussac[d]
Нагороди
Автограф Gay-Lussac Signature.svg

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах
Жозеф-Луї Гей-Люссак у Вікісховищі?

Жозе́ф-Луї́ Гей-Люсса́к — (фр. Joseph Louis Gay-Lussac; 6 грудня 1778(17781206) — 9 травня 1850) — французький хімік і фізик, член Французької академії наук (1806), чужоземний почесний член Петербурзької АН (1826); його ім'я внесено до списку найвидатніших науковців Франції, розміщеного на першому поверсі Ейфелевої вежі.

Відкрив газові закони, названі його ім'ям. Здійснив фундаментальні дослідження у галузі фізичної, органічної та неорганічної хімії. Зробив вагомий внесок у вивчення галогенів. Сприяв поширенню об'ємних методів у аналітичній хімії.

Відкрив ціан (1815), розробив метод добування щавелевої кислоти. Сконструював башту з системою свинцевих камер, яка в технології сульфатної кислоти носить його ім'я.

Запропонував назву хімічного елементу Бор

Похований на паризькому цвинтарі Пер-Лашез. На його честь названо астероїд 11969 Ґей-Люсак.[1]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Великий учитель Гей-Люссака хімік Бертолле, який помер у 1822-му, заповів своєму учневі шпагу пера Франції, оскільки не мав сумнівів, що з часом той увійде до палати перів. Проте обрання затягнулося на довгі роки, оскільки за тодішніми уявленнями перові Франції не личило займатися ручною працею.
  • Відкриття газових законів послужило імпульсом для Авоґадро до проведення активних експериментів, що зрештою призвело до відкриття числа NA.[2]

Наукові праці[ред. | ред. код]

Праці Ґей-Люсака розміщено здебільшого в «Annales de chimie et de physique», які видавав у співтоваристві з Араґо (18151850). Багато звітів про дослідження Ґей-Люсака вміщено в «Comptes Rendus» Паризької академії.

Окремі видання:

  • «Mémoires sur l'analyse de l'air atmosphérique» (1804, разом з Гумбольдтом),
  • «Recherches physicochimiques faites sur la pile» (1811, разом з Тенаром),
  • «Instruction pour l'usage de l'alcoolom ètre centésimal» (1824), «Instruction sur l'essai de chlorure de chaux» (1824),
  • «Instruction sur l'essai des matières d'argent par voi humide» (1833),
  • «Cours de physique» (1827) і «Lecons de chimie» (1828).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. База даних малих космічних тіл JPL: Жозеф-Луї Гей-Люссак (англ.). 
  2. Gribbin, John. Science. A History (1543-2001). — Penguin Books, 2003. — 648 с. — ISBN 978-0-140-29741-6.

Дивіться також[ред. | ред. код]