Західний берег річки Йордан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Західний берег річки Йордан
Зображення
Дата створення / заснування 1949
Названо на честь захід
Держава Flag of Palestine.svg Палестинська національна адміністрація[1], Flag of Israel.svg Ізраїль і Flag of Palestine.svg Палестинська держава[1]
Столиця Рамалла
На територію претендує Палестинська держава і Ізраїль
Геодані Data:West Bank.map
Найвища точка Tall Asurd
Голова уряду Махмуд Аббас
Спільний кордон із Ізраїль, Йорданія
Площа 5860 км²
CMNS: Західний берег річки Йордан у Вікісховищі

Координати: 32°00′00″ пн. ш. 35°24′00″ сх. д. / 32.000000000028° пн. ш. 35.40000000002777369445539080° сх. д. / 32.000000000028; 35.40000000002777369445539080

За́хідний бе́рег рі́чки Йорда́н (араб. الضفة الغربية‎, раніше Цісйорданія; івр. הגדה המערביתHaGadah HaMa'aravit або יהודה ושומרוןYehuda VeShomron) — регіон на Близькому Сході в історичних землях Юдеї і Самарії. Коли в 1947 році згідно з рішенням ООН Палестина була розділена на єврейську і на арабську території, західний берег річки Йордан відійшов до арабської частини. У першій арабо-ізраїльській війні[en] 1948—1949 років цю територію окупувала Трансйорданія, яка дала їй назву «Західний берег річки Йордан», щоб розрізнити її зі східним берегом — своєю основною територією.

Внаслідок шестиденної війни 1967 року Західний берег окупований Ізраїлем. Зараз разом із Сектором Гази утворює так звану Палестинську Автономію.

Західний берег річки Йордан

Площа Західного берегу, якщо включати й Східний Єрусалим, включає територію у 5640 км² та акваторію у 220 км² (на північному заході Мертвого моря)[2]. Станом на липень 2017 року, чисельність населення, за оцінками, складає 3 340 143 особи[2]. Близько 2 747 943 осіб — палестинці, ще близько 391 000 осіб — ізраїльтяни-поселенці, та близько 201 200 поселенців в Східному Єрусалимі[2]. Міжнародне співтовариство вважає ізраїльські поселення на Західному березі (включаючи Східний Єрусалим) незаконними, згідно міжнародного права, хоча Ізраїль це заперечує[3]. Міжнародний суд у консультативному рішенні 2004 року дійшов до висновку, що події, які відбулися після окупації Ізраїлем Західного берега у 1967 році, включаючи закон про Єрусалим, мирний договір Ізраїлю з Йорданією та угоди в Осло, не змінили статусу Західного берега (включаючи Східний Єрусалим) як окупованої території, де Ізраїль держава-окупант[4][5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б archINFORM — 1994.
  2. а б в Middle East: West Bank. The World Factbook. Central Intelligence Agency. 26 вересня 2018. Архів оригіналу за 4 жовтня 2018. Процитовано 24 січня 2021. (англ.)
  3. Roberts, Adam (1990). Prolonged Military Occupation: The Israeli-Occupied Territories Since 1967. The American Journal of International Law 84 (1): 85–86. JSTOR 2203016. doi:10.2307/2203016. (англ.)
  4. Domb, Fania (2007). International Law and Armed Conflict: Exploring the Faultlines. Martinus Nijhoff Publishers. с. 511. ISBN 978-9004154285. (англ.)
  5. Legal Consequences of the Construction of a Wall in the Occupied Palestinian Territory, Advisory Opinion, I. C. J. Reports. International Court of Justice. 2004. с. 136. ISBN 978-92-1-070993-4. (англ.)