Зісельс Йосиф Самуїлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йосиф Зісельс
Zissels2.jpg
Народився 2 грудня 1946(1946-12-02) (71 рік)
Ташкент, Узбецька РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність єврей
Проживання Київ
Ім'я при народженні Йосиф Самуїлович Зісельс
Діяльність діяч єврейського руху
Відомий громадський діяч, дисидент
Alma mater Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Головував Ваад України
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» І ступеня

Йо́сиф Самуї́лович Зі́сельс (нар. 2 грудня 1946, Ташкент, Узбецька РСР, СРСР) — український громадський діяч і дисидент єврейського походження, діяч українського єврейського руху, голова Ваад України[1], виконавчий віце-президент Конгресу національних громад України[2], голова Генеральної ради Євроазіатського єврейського конгресу.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 2 грудня 1946 року в Ташкенті у сім'ї службовця залізниці, яка була туди евакуйована під час Другої світової війни[3]. У 1952 році у нього померла мати. На початку 1960-х років з батьком переїхав із Кишинева до Чернівців[1].

Закінчив фізичний факультет Чернівецького університету в 1969.

У 19691970 служив у Військово-морському флоті СРСР.

З початку 1970-х співпрацював з єврейським та загальнодемократичним підпільними рухами в СРСР.

Навесні 1972 виключений з комсомолу за виступ в захист права на репатріацію.

У 1978 вступає в Українську Гельсінську групу[1]. У тому ж році заарештований та засуджений до трьох років позбавлення волі в колонії посиленого режиму за «наклепницькі вигадки, що порочать радянський державний і суспільний лад».

19 жовтня 1984 заарештовано у Чернівцях, знов засуджений до трьох років позбавлення волі в колонії суворого режиму. У 1987 відмовився від запропонованої амністії, оскільки не хотів підписувати зобов'язання з відмовою від політичної діяльності.

У 1988 створює в Чернівцях першу єврейську організацію в Україні. У 1989 бере участь в створенні Ваада (Конфедерації єврейських організацій і общин) СРСР і стає його співголовою.

Член рад Європейської Ради єврейських общин, Європейського і Світового єврейських конгресів, Світової сіоністській організації.

Голова Ваад України1991), виконавчий віце-президент Єврейської Конфедерації України.

У 2002 на засновницькому з'їзді Євро-Азійського Єврейського Конгресу в Москві (Росія) обраний головою Генеральної Ради. Співзасновник Музею історії та культури євреїв Буковини (2008).

Виконавчий віце-президент Конгресу національних громад України (КНГУ).

У 2014–2015 — член Конкурсної комісії, до повноважень якої входить висунення кандидатур на посаду директора Національного антикорупційного бюро України. Призначений за квотою КМУ.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Премія Свободи (HIAS – 1991 рік. США)
  • Орден «За заслуги» III ст. (26 листопада 2005) — за вагомий особистий внесок у національне та державне відродження України, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і незалежності, активну громадську діяльність[4]
  • Орден «За мужність» I ст. (8 листопада 2006) — за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод[5]
  • Jewish Destiny Award (AJC – 2012)

Доробок[ред. | ред. код]

  • Йосиф Зісельс. «Господи, Ти відкриєш уста мої... Йосип Зісельс у розмовах із Ізою Хрустлінською». Київ: «Дух і Літера», 2017. — 368 с. ISBN 978-966-378-503-5[6]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]