Каньйони Арсії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Arsia Chasmata
Arsia Chasmata based on day THEMIS.png
Зображення Arsia Chasmata, створене на основі денного знімка, виконаного інструментом THEMIS.
Тип Каньйон
Планета Марс
Координати 7°36′ пд. ш. 119°18′ зх. д. / 7.6° пд. ш. 119.3° зх. д. / -7.6; -119.3[1]Координати: 7°36′ пд. ш. 119°18′ зх. д. / 7.6° пд. ш. 119.3° зх. д. / -7.6; -119.3[1]
Розміри 97.06 км

Каньйони Арсії (лат. Arsia Chasmata) — це депресія зі стрімкими схилами в квадранглі Phoenicis Lacus планети Марс, розташована за координатами 7,6° пд. ш., та 119,3° зх. д.. Її протяжність становить близько 97 км, а свою назву це утворення отримало від назви класичної деталі альбедо.[1]

Чимало деталей поверхні в каньйонах Арсії утворилися внаслідок западання поверхні. Самі каньйони розташовані на північно-східному схилі гори Арсія (Arsia Mons). Вулкан Arsia Mons, наряду з Pavonis Mons, Ascraeus Mons та деякими іншими вулканами, утворюють пряму лінію. Arsia Chasmata теж перебувають на цій лінії.[2]

Arsia Chasmata є однією з тих місцевостей, де науковці шукають докази існування водного середовища на Марсі в минулому. Так, спектрометр CRISM, що на космічному апараті Mars Reconnaissance Orbiter, дозволив виявити в Arsia Chasmata мінерали, що підтверджують наявність тут води в минулому. Такими мінералами є, зокрема, філосилікати та піроксени. Наявність філосилікатів також свідчить про те, що батьківські породи в цій місцевості можуть бути багатими на базальт.[3]

Arsia Chasmata, знімок HiRISE. Ланцюжок ерозійних кратерів видно справа внизу зображення. 
Утворення нового ерозійного кратера в Arsia Chasmata, приблизно посередині ланцюжка ерозійних кратерів

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Arsia Chasmata. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program. 
  2. Arsia Chasmata. Jet Propulsion Laboratory. 09-12-2010. 
  3. Aqueous minerals from Arsia Chasmata of Arsia Mons, Tharsis region: implications for aqueous alteration processes on Mars. 45th Lunar and Planetary Science Conference. 2014.