Фобос (супутник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фобос
Фобос
Зображення Фобоса, отримане космічним апаратом Mars Global Surveyor 1 червня 2003 року.
Відкриття
Відкривач Асаф Голл
Дата відкриття 18 серпня 1877
Велика піввісь 9376 км[1]
Ексцентриситет 0,0151[1][2]
Орбітальний період 0,318910 діб[2]
7 годин 39 хвилин 14 секунд
Середня орбітальна швидкість 2,138 км/с
Нахил орбіти 1,093° (до екватора Марса)
0,046° (до локальної площини Лапласа)
26,04° (до екліптики)
Є супутником Марса
Фізичні характеристики
Розміри 26,8 км × 22,4 км × 18,4 км[2]
Середній радіус 11,1±0,15 км[3]
Площа поверхні 1548,30 км²[1]
Об'єм 5729 км³[1]
Маса 1,0659×1016 кг[1]
Середня густина 1,872±0,076 г/см³[3]
Прискорення вільного падіння
на поверхні
0,0057 м/с²[1]
Друга космічна швидкість 11 м/с[1]
Період обертання синхронний
Нахил осі
Альбедо 0,071 ± 0,012[3]
Температура ≈233 K

Commons-logo.svg Фобос у Вікісховищі

Фобос (дав.-гр. φόβος — «страх») — один з двох супутників Марса.

Відкриття[ред.ред. код]

Супутники Марса намагався виявити ще англійський королівський астроном Вільям Гершель 1783 року, але безрезультатно. В 1862 і 1864 роках їх шукав директор обсерваторії Копенгагенського університету[ru] Генріх Луї д'Аррест з допомогою 10-дюймового (25-сантиметрового) телескопа-рефрактора, але також не зміг їх виявити[4].

Фобос — внутрішній супутник — відкритий американським астрономом Асафом Голлом 17 серпня 1877 року[5]. Спостереження виконувалися у військово-морській обсерваторії[ru] у Вашингтоні, тому, якщо привести місцевий сонячний час[ru] до грінвіцького, то офіційна дата відкриття — це 18 серпня 1877 року.

Супутник названий на честь давньогрецького бога Фобоса, супутника бога війни Ареса. Імена для супутників Марса запропонував Генрі Джордж Мадан[en] 1877 року, він їх взяв із «Іліади» Гомера. Остаточно вибір на користь пропозиції Мадана Голл зробив 7 лютого 1878 року[6].

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Фобос обертається на середній відстані 2,77 радіуса Марса від центра планети (9400 км), що у 40 разів менше, ніж відстань від Землі до Місяця. Перицентр становить 9235,6 км, апоцентр — 9518,8 км. Він робить один оберт за 7 год 39 хв 14 с, що у три рази швидше обертання Марса навколо власної осі. В результаті, на марсіанському небі Фобос сходить на заході і заходить на сході.

Фобос обертається навколо своєї осі з тим же періодом, що й навколо Марса, тому завжди повернутий до планети одним і тим самим боком. Його орбіта розташовується всередині межі Роша для «рідкого» супутника, однак припливні сили не розривають супутник, оскільки він має рихлу структуру і його орбіта наразі лежить поза межею Роша для «твердого» супутника. Однак через таке розташування орбіти неможливо створити штучний супутник Фобоса[7].

Припливна дія Марса поступово уповільнює його рух, і зрештою призведе до падіння Фобоса на Марс або руйнування з утворенням планетарного кільця[8].

Розміри Фобоса становлять 26,8×22,4×18,4 км, його поверхня всіяна кратерами, найбільший з яких — Стікні — має діаметр близько 9 км. З кратером пов'язана мережа розломів і тріщин.

Походження Фобоса[ред.ред. код]

Гіпотези походження марсіанських супутників, як і раніше, суперечливі. Фобос і Деймос мають багато спільного з астероїдами C-типу: їх спектр, альбедо і густина в цілому характерні для C або D-типу[ru] астероїдів. Так, за старою гіпотезою Фобос, як і Деймос — це астероїди, що утворилися близько 4,5 мільярдів років тому в головному поясі астероїдів, які, поступово переміщуючись з зовнішньої його частини у бік Сонця, зрештою стали супутниками Марса[9].

Але сучасний точний аналіз даних з європейського апарату Марс-експрес показав суттєву відмінність спектру Фобоса від спектру астероїдів головного поясу. За новою гіпотезою, Фобос — об'єкт другого покоління Сонячної Системи, тобто об'єкт, що не утворився одночасно з Марсом, а виник на навколомарсіанській орбіті[10]. Можливо, в минулому Марс пережив зіткнення з великим тілом, які в часи молодості Сонячної системи зустрічалися часто, викинувши на орбіту величезну масу порід Марса. Частина цієї речовини згодом зібралася на орбіті у вигляді супутників.

Кратер Стікні на Фобосі[ред.ред. код]

Кратер Стікні сфотографований Mars Reconnaissance Orbiter у березні 2008 року

Кратер Стікні (англ. Stickney) — найбільший метеоритний кратер на Фобосі. Діаметр кратера становить близько 9 км, таким чином він займає значну частину поверхні Фобоса. Названий на честь Хлої Анджеліни Стікні Голл[en], дружини американського астронома Асафа Голла[11], який відкрив обидва супутники Марса 1877 року.

Дослідження Фобоса[ред.ред. код]

1988 року було запущено дві автоматичні міжпланетні станції «Фобос» для дослідження Марса і його супутників. Один з апаратів було втрачено через 2 місяці після запуску, інший успішно досяг Марса і встиг виконати частину дослідницької програми до того, як контакт із ним було втрачено.

Експедиція на Фобос в межах програми Російського космічного агентства «Фобос-Ґрунт» 2011 року зазнала невдачі ще на орбіті Землі.

Див. також[ред.ред. код]

  • Деймос — інший супутник Марса
  • «Фобос» — серія радянських автоматичних станцій, що досліджували супутники Марса.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж Mars: Moons: Phobos. NASA Solar System Exploration. 30 September 2003. Процитовано 2 December 2013.  (англ.)
  2. а б в Сурдин, 2012, с. 401
  3. а б в Planetary Satellite Physical Parameters. JPL (Solar System Dynamics). 13 July 2006. Процитовано 29 January 2008.  (англ.)
  4. Силкин, 1982, с. 15
  5. Спутники Марса (рос.)
  6. Hall A (1878). Names of the Satellites of Mars. Astronomische Nachrichten 92 (2187). с. 47–48. Bibcode:1878AN.....92...47K.  (англ.)
  7. Козенко А., Левитан Е. О Фобосе до «Фобоса» // Наука и жизнь. — 1988. — № 3. — С. 152—155. (рос.)
  8. У Марса появится сатурнианское кольцо: Космос: Наука и техника: Lenta.ru (рос.)
  9. Close Inspection for Phobos, ESA. (англ.)
  10. Европейский разведчик поведал о рождении Фобоса в катастрофе // membrana.ru (рос.)
  11. Blue, Jennifer. Phobos Nomenclature: Crater. Gazetteer of Planetary Nomenclature. Архів оригіналу за 2013-07-13. Процитовано 2009-07-24. 

Література[ред.ред. код]

  • Силкин Б. И. В мире множества лун. — М. : Наука, 1982. — 208 с. — 150000 прим. (рос.)
  • Сурдин В. Г. Большая энциклопедия астрономии. — М. : Эксмо, 2012. — 480 с. — ISBN 978-5-699-57087-4. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]

  • Phobos Profile. NASA's Solar System Exploration site. Процитовано 30 листопада 2016.  (англ.)
  • Nathan Bridges (9 квітня 2008). HiRISE Phobos. Процитовано 30 листопада 2016.  (англ.)
  • USGS Phobos nomenclature. Процитовано 30 листопада 2016.  (англ.)
  • Flight around Phobos (movie). Процитовано 30 листопада 2016.  (англ.)
  • Animation of Phobos. Процитовано 30 листопада 2016.  (англ.)
  • Scale of Phobos. Процитовано 30 листопада 2016.  (англ.)
  • Mars Express view of Phobos. Процитовано 30 листопада 2016.  (англ.)
  • Phobos cartography. MIIGAiK Extraterrestrial Laboratory. Процитовано 30 листопада 2016.  (англ.)


Сатурн Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.