Перейти до вмісту

Ковальчук Андрій Трохимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ковальчук.
Ковальчук Андрій Трохимович
 Генерал-майор
Загальна інформація
Народження28 квітня 1974(1974-04-28) (51 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Щитинь, Любешівський район, Волинська область, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Десантні війська
Війни / битви

Миротворча місія в Косово
Українська миротворча місія в Ліберії
Війна на сході України

Російське вторгнення в Україну (2022)

Командування
2024 — т.ч. Військова академія, начальник
2021 — 2024 Оперативне командування «Південь» ОК «Південь», командувач
2016 — 2021  ДШВ, нач. штабу
2014 — 2016
 80 ОДШБр, командир
???? — 2014
 80 ОАеМБр, начальник штабу
Нагороди та відзнаки
Герой України
Хрест бойових заслуг
Хрест бойових заслуг
Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна) Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден Данила Галицького
Орден Данила Галицького
CMNS: Ковальчук Андрій Трохимович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Андрі́й Трохи́мович Ковальчу́к (нар. 28 квітня 1974, с. Щитинь Любешівського району Волинської області) — генерал-майор ЗСУ, командувач Оперативного командування «Південь» Сухопутних військ ЗСУ (2021 — 2024)[1][2]. Командувач оперативно-стратегічного угруповання військ (ОСУВ) «Олександрія» (2022)[3].

Начальник штабу — перший заступник командувача Десантно-штурмових військ ЗСУ (2016 — 2021), командир 80-ї бригади (2014 — 2016). Герой України[4].

У жовтні 2022 року увійшов до списку 25 найвпливовіших українських військових від НВ[5].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Закінчив Харківське гвардійське вище танкове командне училище в 1997 році з відзнакою.

Після здобуття освіти починав службу на посаді командира взводу в 51-й механізованій дивізії. Потім обіймав посади начальника штабу танкового батальйону, командира механізованого батальйону, начальника штабу аеромобільного полку.

У 2004 році Андрій Ковальчук уперше закінчив Національну академію оборони України — за спеціальністю «бойове застосування та управління діями підрозділів (частин, з'єднань) Сухопутних військ». Здобув кваліфікацію офіцера військового управління оперативно-тактичного рівня.

У 2005—2006 роках у званні майора брав участь у Миротворчій місії в Косово.

У 2011 році Андрій Ковальчук служив на посаді начальника штабу вертолітного загону в Ліберії[6].

12 квітня 2024 року було повідомлено про призначення на посаду начальника Одеської військової академії[7].

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]
Докладніше: Російсько-українська війна (з 2014) та Війна на сході України

На момент початку війни Андрій Ковальчук перебував на посаді начальника штабу 80-ї окремої аеромобільної бригади.[6]

У червні—липні 2014 року 1-ша аеромобільно-десантна рота 1-ї батальйонної тактичної групи 80-ї бригади в боях звільнила Лиман, Миколаївку та Слов'янськ. Потім десантники під керівництвом Ковальчука здійснили марш у напрямі населеного пункту Щастя з метою допомоги 3-й батальйонній тактичній групі. Згодом підрозділи спільно деблоковували Луганський аеропорт, при цьому полковник був поранений, проте продовжив виконувати завдання.

У серпні 2014 року призначений командувачем 80-ї окремої аеромобільної бригади.[8].

19 липня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня, а 10 жовтня 2015 року — орденом Богдана Хмельницького II ступеня.

З березня 2016 року наказом міністра оборони був призначений на посаду начальника штабу — першого заступника командувача Високомобільних десантних військ Збройних Сил України.[джерело?]

Нагородні атрибути звання Герой України полковнику Андрію Ковальчуку були вручені Президентом України Петром Порошенком під час параду на Хрещатику з нагоди 25-ї річниці Незалежності України 24 серпня 2016 року.

14 жовтня 2016 року присвоєно військове звання генерал-майора[9].

У 2018 році здобув ступінь магістра державного управління у Національному університеті оборони України ім. Івана Черняховського. А в червні того ж року отримав меч королеви Великої Британії Єлизавети II, що традиційно, ще з 1996 року, отримують найкращі випускники Національного університету оборони України з рук військового аташе британського посольства[10].

У травні 2019 року певний час перебував на посаді начальника штабу — першого заступника командувача операції Об'єднаних сил.[11]

9 серпня 2021 року Андрія Ковальчука наказом Міністра оборони призначено на посаду командувача оперативного командування «Південь» Сухопутних військ ЗСУ.[12]

Волинянин брав участь у звільненні правобережної Херсонщини. ЗСУ в листопаді 2022 року завершили наступ у напрямку Херсона та вийшли до Дніпра. Під командуванням Ковальчука військові частини та з'єднання також діяли на Одещині, Запоріжжі й Миколаївщині. Російські загарбники зазнали значних втрат та відступили.

Російське вторгнення в Україну (2022)

[ред. | ред. код]
Докладніше: Російське вторгнення в Україну (2022)

Командувач оперативно-стратегічного угруповання військ «Олександрія» (південний театр бойових дій)[3].

9 квітня 2024 року Ковальчука було звільнено з посади командувача оперативного командування «Південь»[13], його місце посів бригадний генерал Шаповалов Геннадій.

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]
  • звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (23 серпня 2016) — за особисту мужність, героїзм і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[14]
  • Хрест бойових заслуг (27 липня 2022) — за визначні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу, вірність військовій присязі[15]
  • орден Богдана Хмельницького II ступеня (10 жовтня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[16]
  • орден Богдана Хмельницького III ступеня (19 липня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[17]
  • орден Данила Галицького (2 травня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[18].
  • почесний громадянин Любешівського району (2017)[19].
  • перехідний меч королеви Великої Британії Єлизавети II (випускнику Національного університету оборони імені Івана Черняховського, 2018)[20].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ В оперативному командуванні «Південь» представили нового командувача. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 11 вересня 2022.
  2. ↑ Украина, Комментарии (9 квітня 2024). У ЗСУ чергові кадрові зміни. Кого з командувачів відправили у відставку, хто їх замінить. Коментарі Україна (укр.). Процитовано 18 квітня 2024.
  3. ↑ а б Оперативне командування "Південь"/Operational Command “South”. www.facebook.com (укр.). Процитовано 11 вересня 2022.
  4. ↑ Указ Президента України №347/2016 «Про присвоєння А.Ковальчуку звання Герой України». Президент України. 23 серпня 2016. Архів оригіналу за 4 червня 2023. Процитовано 5 лютого 2025.
  5. ↑ Генерали перемоги. НВ називає 25 найвпливовіших українських військових // НВ. — 2022.
  6. ↑ а б Герой України, генерал Андрій Ковальчук: Ми будемо наступати однозначно – це справа честі за всіх загиблих десантників. Новинарня (укр.). 20 грудня 2018. Архів оригіналу за 11 Липня 2019. Процитовано 8 грудня 2019.
  7. ↑ Шукова, Ольга (12 квітня 2024). Одеську військову академію очолив колишній командувач ОК "Південь". Суспільне Одеса (укр.). Процитовано 18.04.2024.
  8. ↑ Герой України генерал-майор Андрій Ковальчук: «Ми просто залишили зруйноване Луганське летовище, бо необхідності тримати його далі не було». Ирта-Fax. Архів оригіналу за 8 Грудня 2019. Процитовано 8 грудня 2019.
  9. ↑ Указ Президента України від 14 жовтня 2016 року № 452/2016 «Про присвоєння військових звань»
  10. ↑ Любешівчанину вручили меч королеви Великої Британії. lyubeshiv.rayon.in.ua (укр.). 16 червня 2018. Процитовано 11 вересня 2022.
  11. ↑ Цензор.НЕТ. Командування ООС вручило нагороди військовослужбовцям Десантно-штурмових військ. ФОТОрепортаж. Цензор.НЕТ (укр.). Архів оригіналу за 8 Грудня 2019. Процитовано 8 грудня 2019.
  12. ↑ Зеленський провів кадрові призначення в ЗСУ: змінив командувачів Повітряних сил та Десантно-штурмових військ. espreso.tv (укр.). Архів оригіналу за 9 Серпня 2021. Процитовано 9 серпня 2021.
  13. ↑ Кадрові зміни в ЗСУ. Звільнено командувачів ОК "Південь" та "Захід", - джерела. РБК-Украина (укр.). Процитовано 27 квітня 2024.
  14. ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2016 року № 347/2016 «Про присвоєння А.Ковальчуку звання Герой України»
  15. ↑ Указ Президента України від 27 липня 2022 року № 533/2022 «Про нагородження відзнакою Президента України “Хрест бойових заслуг”»
  16. ↑ Указ Президента України від 10 жовтня 2015 року № 574/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  17. ↑ Указ Президента України від 19 липня 2014 року № 599/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  18. ↑ Указ Президента України від 2 травня 2022 року № 293/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  19. ↑ Кость Гарбарчук, «Зараз так склалося, що я краще знаю Луганську та Донецьку області, ніж рідну Волинь» [Архівовано 29 Серпня 2017 у Wayback Machine.] // «Волинь-нова», 20 червня 2017 р.
  20. ↑ Волиняну вручили почесний королівський меч. газ. Волинь-нова, 19 червня 2018 р., с. 4

Джерела

[ред. | ред. код]
Попередник: Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка»
№ 161
23 серпня 2016 		Наступник:
Семенов Вячеслав Анатолійович Чибінєєв Валерій Вікторович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ковальчук_Андрій_Трохимович&oldid=45067780