Ковальчук Андрій Трохимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ковальчук Андрій Трохимович
UA-OF6-BG-GSB-H(2015).png Генерал-майор
Andriy Kovalchuk 2018.jpg
Загальна інформація
Народження 28 квітня 1974(1974-04-28) (46 років)
Волинська область, Любешівський район, с. Щитинь
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЗ ДШВ.svg Десантні війська
Війни / битви Миротворча місія в Косово
Українська миротворча місія в Ліберії
Війна на сході України
Бої за Слов'янськ
Бої за Щастя
Бої за Луганський аеропорт
Командування
2016-т.ч. Емблема ДШВ.svg ДШВ України, нач. штабу
2014-2016
80 ОДШБр к.svg
 80 ОДШБр, командир
????-2014
80 ОДШБр к.svg
 80 ОДШБр, начальник штабу
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна) Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

Commons-logo.svg Матеріали до статті на Вікісховищі

Андрі́й Трохи́мович Ковальчу́к (*1974, с. Щитинь Любешівського району Волинської області) — генерал Збройних сил України, Герой України. Начальник штабу — перший заступник командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України[1]. Командир 80-ї бригади з 2014 по березень 2016.

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив Харківське гвардійське вище танкове командне училище в 1997 році з відзнакою.

Після здобуття освіти починав службу на посаді командира взводу в 51-й механізованій дивізії. Потім обіймав посади начштабу танкового батальйону, командира механізованого батальйону, начальника штабу аеромобільного полку.

У 2004 році Андрій Ковальчук уперше закінчив Національну академію оборони України – за спеціальністю “бойове застосування та управління діями підрозділів (частин, з’єднань) Сухопутних військ”. Здобув кваліфікацію офіцера військового управління оперативно-тактичного рівня.

У 2005–2006 роках в званні майора брав участь у Миротворчій місії в Косово.

У 2011 році Андрій Ковальчук служив на посаді начальника штабу вертолітного загону в Ліберії.[2]

Участь в АТО[ред. | ред. код]

На момент початку АТО Андрій Ковальчук перебував на посаді начальника штабу 80-ї окремої аеромобільної бригади.[2]

В червні-липні 2014 року 1-ша аеромобільно-десантна рота 1-ї батальйонної тактичної групи 80-ї бригади в боях звільняє Лиман, Миколаївку та Слов'янськ. Потім десантники під керівництвом Ковальчука здійснюють марш у напрямі населеного пункту Щастя з метою допомоги 3-й батальйонній тактичній групі. Згодом підрозділи спільно деблоковували Луганський аеропорт, при цьому полковник був поранений, проте продовжив виконувати завдання.

В серпні 2014 року призначений командувачем 80-та окремої аеромобільної бригади.[3]

19 липня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня, а 10 жовтня 2015 року — орденом Богдана Хмельницького II ступеня.

З березня 2016 року наказом міністра оборони був призначений на посаду начальника штабу — першого заступника командувача Високомобільних десантних військ Збройних Сил України.

Нагородні атрибути звання Герой України полковнику Андрію Ковальчуку були вручені Президентом України Петром Порошенком під час параду на Хрещатику з нагоди 25-ї річниці Незалежності України 24 серпня 2016 року.

14 жовтня 2016 року присвоєно військове звання генерал-майора[1].

В 2018 році здобув ступінь магістра державного управління у Національному університеті оборони України ім. Івана Черняховського. А в червні того ж року отримав меч королеви Великої Британії Єлизавети ІІ, що традиційно, ще з 1996 року, отримують найкращі випускники Національного університету оборони України з рук військового аташе британського посольства.

В травні 2019 року певний час перебував на посаді начальника штабу — першого заступника командувача операції Об'єднаних сил.[4]

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

  • Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (23 серпня 2016) — за особисту мужність, героїзм і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[5]
  • Орден Богдана Хмельницького II ступеня (10 жовтня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[6]
  • Орден Богдана Хмельницького III ступеня (19 липня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[7]
  • Почесний громадянин Любешівського району (2017)[8].
  • Перехідний меч королеви Великої Британії Єлизавети II (випускнику Національного університету оборони імені Івана Черняховського, 2018)[9].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Указ Президента України від 14 жовтня 2016 року № 452/2016 «Про присвоєння військових звань»
  2. а б Герой України, генерал Андрій Ковальчук: Ми будемо наступати однозначно – це справа честі за всіх загиблих десантників. Новинарня (uk). 2018-12-20. Процитовано 2019-12-08. 
  3. Герой України генерал-майор Андрій Ковальчук: «Ми просто залишили зруйноване Луганське летовище, бо необхідності тримати його далі не було». Ирта-Fax. Процитовано 2019-12-08. 
  4. Цензор.НЕТ. Командування ООС вручило нагороди військовослужбовцям Десантно-штурмових військ. ФОТОрепортаж. Цензор.НЕТ (uk). Процитовано 2019-12-08. 
  5. Указ Президента України від 23 серпня 2016 року № 347/2016 «Про присвоєння А.Ковальчуку звання Герой України»
  6. Указ Президента України від 10 жовтня 2015 року № 574/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  7. Указ Президента України від 19 липня 2014 року № 599/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  8. Кость Гарбарчук, «Зараз так склалося, що я краще знаю Луганську та Донецьку області, ніж рідну Волинь» // «Волинь-нова», 20 червня 2017 р.
  9. Волиняну вручили почесний королівський меч. газ. Волинь-нова, 19 червня 2018 р., с. 4

Джерела[ред. | ред. код]

Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 161
23 серпня 2016
Наступник:
Семенов Вячеслав Анатолійович Чибінєєв Валерій Вікторович