Ковальчук Андрій Трохимович
| Ковальчук Андрій Трохимович | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Генерал-майор | |||||||||
 | |||||||||
| Загальна інформація | |||||||||
| Народження |
28 квітня 1974 (48 років) Волинська область, Любешівський район, с. Щитинь | ||||||||
| Військова служба | |||||||||
| Приналежність |
 Україна | ||||||||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | ||||||||
| Рід військ |
 Десантні війська | ||||||||
| Війни / битви |
Миротворча місія в Косово Українська миротворча місія в Ліберії Війна на сході України • Бої за Слов'янськ • Бої за Щастя • Бої за Луганський аеропорт | ||||||||
| Командування | |||||||||
| |||||||||
| Нагороди та відзнаки | |||||||||
| |||||||||
 Ковальчук Андрій Трохимович у Вікісховищі | |||||||||
Андрі́й Трохи́мович Ковальчу́к (нар. 28 квітня 1974, с. Щитинь Любешівського району Волинської області) — генерал-майор Збройних сил України, командувач Оперативного командування «Південь» Сухопутних військ ЗСУ (з 2021)[1]. Командувач об'єднаного стратегічного угруповання військ (ОСУВ) «Олександрія» (2022)[2].
Начальник штабу — перший заступник командувача Десантно-штурмових військ ЗСУ (2016―2021), командир 80-ї бригади (2014―2016). Герой України[3].
Життєпис[ред. | ред. код]
Закінчив Харківське гвардійське вище танкове командне училище в 1997 році з відзнакою.
Після здобуття освіти починав службу на посаді командира взводу в 51-й механізованій дивізії. Потім обіймав посади начальника штабу танкового батальйону, командира механізованого батальйону, начальника штабу аеромобільного полку.
У 2004 році Андрій Ковальчук уперше закінчив Національну академію оборони України — за спеціальністю «бойове застосування та управління діями підрозділів (частин, з'єднань) Сухопутних військ». Здобув кваліфікацію офіцера військового управління оперативно-тактичного рівня.
У 2005—2006 роках у званні майора брав участь у Миротворчій місії в Косово.
У 2011 році Андрій Ковальчук служив на посаді начальника штабу вертолітного загону в Ліберії.[4]
Російсько-українська війна[ред. | ред. код]
На момент початку війни Андрій Ковальчук перебував на посаді начальника штабу 80-ї окремої аеромобільної бригади.[4]
У червні—липні 2014 року 1-ша аеромобільно-десантна рота 1-ї батальйонної тактичної групи 80-ї бригади в боях звільняє Лиман, Миколаївку та Слов'янськ. Потім десантники під керівництвом Ковальчука здійснюють марш у напрямі населеного пункту Щастя з метою допомоги 3-й батальйонній тактичній групі. Згодом підрозділи спільно деблоковували Луганський аеропорт, при цьому полковник був поранений, проте продовжив виконувати завдання.
У серпні 2014 року призначений командувачем 80-ї окремої аеромобільної бригади.[5]
19 липня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня, а 10 жовтня 2015 року — орденом Богдана Хмельницького II ступеня.
З березня 2016 року наказом міністра оборони був призначений на посаду начальника штабу — першого заступника командувача Високомобільних десантних військ Збройних Сил України.[джерело?]
Нагородні атрибути звання Герой України полковнику Андрію Ковальчуку були вручені Президентом України Петром Порошенком під час параду на Хрещатику з нагоди 25-ї річниці Незалежності України 24 серпня 2016 року.
14 жовтня 2016 року присвоєно військове звання генерал-майора.[6]
У 2018 році здобув ступінь магістра державного управління у Національному університеті оборони України ім. Івана Черняховського. А в червні того ж року отримав меч королеви Великої Британії Єлизавети ІІ, що традиційно, ще з 1996 року, отримують найкращі випускники Національного університету оборони України з рук військового аташе британського посольства[7].
У травні 2019 року певний час перебував на посаді начальника штабу — першого заступника командувача операції Об'єднаних сил.[8]
9 серпня 2021 року Андрія Ковальчука наказом Міністра оборони призначено на посаду командувача оперативного командування «Південь» Сухопутних військ ЗСУ.[9]
Командувач об'єднаного стратегічного угруповання військ «Олександрія» (південний театр бойових дій)[2].
Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]
- звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (23 серпня 2016) — за особисту мужність, героїзм і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[10]
- Хрест бойових заслуг (27 липня 2022) — за визначні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу, вірність військовій присязі[11]
- орден Богдана Хмельницького II ступеня (10 жовтня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[12]
- орден Богдана Хмельницького III ступеня (19 липня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[13]
- орден Данила Галицького (2 травня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[14].
- почесний громадянин Любешівського району (2017)[15].
- перехідний меч королеви Великої Британії Єлизавети II (випускнику Національного університету оборони імені Івана Черняховського, 2018)[16].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ В оперативному командуванні «Південь» представили нового командувача. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ а б Оперативне командування "Південь"/Operational Command “South”. www.facebook.com (укр.). Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ Указ Президента України №347/2016 Про присвоєння А.Ковальчуку звання Герой України.
- ↑ а б Герой України, генерал Андрій Ковальчук: Ми будемо наступати однозначно – це справа честі за всіх загиблих десантників. Новинарня (укр.). 20 грудня 2018. Архів оригіналу за 11 Липня 2019. Процитовано 8 грудня 2019.
- ↑ Герой України генерал-майор Андрій Ковальчук: «Ми просто залишили зруйноване Луганське летовище, бо необхідності тримати його далі не було». Ирта-Fax. Архів оригіналу за 8 Грудня 2019. Процитовано 8 грудня 2019.
- ↑ Указ Президента України від 14 жовтня 2016 року № 452/2016 «Про присвоєння військових звань»
- ↑ Любешівчанину вручили меч королеви Великої Британії. lyubeshiv.rayon.in.ua (укр.). 16 червня 2018. Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ Цензор.НЕТ. Командування ООС вручило нагороди військовослужбовцям Десантно-штурмових військ. ФОТОрепортаж. Цензор.НЕТ (укр.). Архів оригіналу за 8 Грудня 2019. Процитовано 8 грудня 2019.
- ↑ Зеленський провів кадрові призначення в ЗСУ: змінив командувачів Повітряних сил та Десантно-штурмових військ. espreso.tv (укр.). Архів оригіналу за 9 Серпня 2021. Процитовано 9 серпня 2021.
- ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2016 року № 347/2016 «Про присвоєння А.Ковальчуку звання Герой України»
- ↑ Указ Президента України від 27 липня 2022 року № 533/2022 «Про нагородження відзнакою Президента України “Хрест бойових заслуг”»
- ↑ Указ Президента України від 10 жовтня 2015 року № 574/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 19 липня 2014 року № 599/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 2 травня 2022 року № 293/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Кость Гарбарчук, «Зараз так склалося, що я краще знаю Луганську та Донецьку області, ніж рідну Волинь» [Архівовано 29 Серпня 2017 у Wayback Machine.] // «Волинь-нова», 20 червня 2017 р.
- ↑ Волиняну вручили почесний королівський меч. газ. Волинь-нова, 19 червня 2018 р., с. 4
Джерела[ред. | ред. код]
- «Крилата гвардія» України // Народна армія, 1 серпня 2014
- Президент присвоїв звання Героя України десантникам Андрію Ковальчуку та Валерію Чибінєєву [Архівовано 25 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 24 серпня 2016 р.
- Катерина Зубчук, «У Крим ми ще поїдемо… на танках» [Архівовано 28 Серпня 2017 у Wayback Machine.] // «Волинь-нова», 1 вересня 2016 р.
- Кость Гарбарчук, «Зараз так склалося, що я краще знаю Луганську та Донецьку області, ніж рідну Волинь» [Архівовано 29 Серпня 2017 у Wayback Machine.] // «Волинь-нова», 20 червня 2017 р.
- Оксана Бубенщикова. Про помилку Майдану, прощання з життям та майбутнє Донбасу (інтерв'ю). Газ. «Твій вибір», 24-30 серпня 2017 р., с. 1, 5.
- Знайомьтесь: це — генерал-майор Ковальчук Андрій Трохимович // facebook Yuriy Temchenko, 28 квітня 2018 р.
| Попередник: | Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка» № 161 23 серпня 2016 |
Наступник: |
| Семенов Вячеслав Анатолійович | Чибінєєв Валерій Вікторович |
- Генерал-майори (Україна)
- Народились 28 квітня
- Народились 1974
- Військовики 80-ї окремої десантної бригади
- Герої України — кавалери ордена «Золота Зірка»
- Нагороджені Хрестом бойових заслуг
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького II ступеня
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Кавалери ордена Данила Галицького
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)
- Уродженці Любешівського району