Ковальчук Андрій Трохимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ковальчук Андрій Трохимович
Погон генерал-майора ЗСУ (2020) гор.svg Генерал-майор
Andriy Kovalchuk 2018.jpg
Загальна інформація
Народження 28 квітня 1974(1974-04-28) (48 років)
Волинська область, Любешівський район, с. Щитинь
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЗ ДШВ.svg Десантні війська
Війни / битви Миротворча місія в Косово
Українська миротворча місія в Ліберії
Війна на сході України
Бої за Слов'янськ
Бої за Щастя
Бої за Луганський аеропорт
Командування
з 2021 Оперативне командування «Південь» ОК «Південь», командувач
2016—2021 Емблема ДШВ.svg ДШВ України, нач. штабу
2014—2016
80 ОДШБр к.svg
 80 ОДШБр, командир
????—2014
80-а аеромобільна бригада.svg
 80 ОАеМБр, начальник штабу
Нагороди та відзнаки
Герой України
Хрест бойових заслуг
Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна)Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден Данила Галицького
CMNS: Ковальчук Андрій Трохимович у Вікісховищі

Андрі́й Трохи́мович Ковальчу́к (нар. 28 квітня 1974, с. Щитинь Любешівського району Волинської області) — генерал-майор Збройних сил України, командувач Оперативного командування «Південь» Сухопутних військ ЗСУ (з 2021)[1]. Командувач об'єднаного стратегічного угруповання військ (ОСУВ) «Олександрія» (2022)[2].

Начальник штабу — перший заступник командувача Десантно-штурмових військ ЗСУ (2016―2021), командир 80-ї бригади (2014―2016). Герой України[3].

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив Харківське гвардійське вище танкове командне училище в 1997 році з відзнакою.

Після здобуття освіти починав службу на посаді командира взводу в 51-й механізованій дивізії. Потім обіймав посади начальника штабу танкового батальйону, командира механізованого батальйону, начальника штабу аеромобільного полку.

У 2004 році Андрій Ковальчук уперше закінчив Національну академію оборони України — за спеціальністю «бойове застосування та управління діями підрозділів (частин, з'єднань) Сухопутних військ». Здобув кваліфікацію офіцера військового управління оперативно-тактичного рівня.

У 2005—2006 роках у званні майора брав участь у Миротворчій місії в Косово.

У 2011 році Андрій Ковальчук служив на посаді начальника штабу вертолітного загону в Ліберії.[4]

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

На момент початку війни Андрій Ковальчук перебував на посаді начальника штабу 80-ї окремої аеромобільної бригади.[4]

У червні—липні 2014 року 1-ша аеромобільно-десантна рота 1-ї батальйонної тактичної групи 80-ї бригади в боях звільняє Лиман, Миколаївку та Слов'янськ. Потім десантники під керівництвом Ковальчука здійснюють марш у напрямі населеного пункту Щастя з метою допомоги 3-й батальйонній тактичній групі. Згодом підрозділи спільно деблоковували Луганський аеропорт, при цьому полковник був поранений, проте продовжив виконувати завдання.

У серпні 2014 року призначений командувачем 80-ї окремої аеромобільної бригади.[5]

19 липня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня, а 10 жовтня 2015 року — орденом Богдана Хмельницького II ступеня.

З березня 2016 року наказом міністра оборони був призначений на посаду начальника штабу — першого заступника командувача Високомобільних десантних військ Збройних Сил України.[джерело?]

Нагородні атрибути звання Герой України полковнику Андрію Ковальчуку були вручені Президентом України Петром Порошенком під час параду на Хрещатику з нагоди 25-ї річниці Незалежності України 24 серпня 2016 року.

14 жовтня 2016 року присвоєно військове звання генерал-майора.[6]

У 2018 році здобув ступінь магістра державного управління у Національному університеті оборони України ім. Івана Черняховського. А в червні того ж року отримав меч королеви Великої Британії Єлизавети ІІ, що традиційно, ще з 1996 року, отримують найкращі випускники Національного університету оборони України з рук військового аташе британського посольства[7].

У травні 2019 року певний час перебував на посаді начальника штабу — першого заступника командувача операції Об'єднаних сил.[8]

9 серпня 2021 року Андрія Ковальчука наказом Міністра оборони призначено на посаду командувача оперативного командування «Південь» Сухопутних військ ЗСУ.[9]

Командувач об'єднаного стратегічного угруповання військ «Олександрія» (південний театр бойових дій)[2].

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

  • звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (23 серпня 2016) — за особисту мужність, героїзм і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[10]
  • Хрест бойових заслуг (27 липня 2022) — за визначні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу, вірність військовій присязі[11]
  • орден Богдана Хмельницького II ступеня (10 жовтня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[12]
  • орден Богдана Хмельницького III ступеня (19 липня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[13]
  • орден Данила Галицького (2 травня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[14].
  • почесний громадянин Любешівського району (2017)[15].
  • перехідний меч королеви Великої Британії Єлизавети II (випускнику Національного університету оборони імені Івана Черняховського, 2018)[16].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. В оперативному командуванні «Південь» представили нового командувача. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 11 вересня 2022. 
  2. а б Оперативне командування "Південь"/Operational Command “South”. www.facebook.com (укр.). Процитовано 11 вересня 2022. 
  3. Указ Президента України №347/2016 Про присвоєння А.Ковальчуку звання Герой України. 
  4. а б Герой України, генерал Андрій Ковальчук: Ми будемо наступати однозначно – це справа честі за всіх загиблих десантників. Новинарня (укр.). 20 грудня 2018. Архів оригіналу за 11 Липня 2019. Процитовано 8 грудня 2019. 
  5. Герой України генерал-майор Андрій Ковальчук: «Ми просто залишили зруйноване Луганське летовище, бо необхідності тримати його далі не було». Ирта-Fax. Архів оригіналу за 8 Грудня 2019. Процитовано 8 грудня 2019. 
  6. Указ Президента України від 14 жовтня 2016 року № 452/2016 «Про присвоєння військових звань»
  7. Любешівчанину вручили меч королеви Великої Британії. lyubeshiv.rayon.in.ua (укр.). 16 червня 2018. Процитовано 11 вересня 2022. 
  8. Цензор.НЕТ. Командування ООС вручило нагороди військовослужбовцям Десантно-штурмових військ. ФОТОрепортаж. Цензор.НЕТ (укр.). Архів оригіналу за 8 Грудня 2019. Процитовано 8 грудня 2019. 
  9. Зеленський провів кадрові призначення в ЗСУ: змінив командувачів Повітряних сил та Десантно-штурмових військ. espreso.tv (укр.). Архів оригіналу за 9 Серпня 2021. Процитовано 9 серпня 2021. 
  10. Указ Президента України від 23 серпня 2016 року № 347/2016 «Про присвоєння А.Ковальчуку звання Герой України»
  11. Указ Президента України від 27 липня 2022 року № 533/2022 «Про нагородження відзнакою Президента України “Хрест бойових заслуг”»
  12. Указ Президента України від 10 жовтня 2015 року № 574/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  13. Указ Президента України від 19 липня 2014 року № 599/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  14. Указ Президента України від 2 травня 2022 року № 293/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  15. Кость Гарбарчук, «Зараз так склалося, що я краще знаю Луганську та Донецьку області, ніж рідну Волинь» [Архівовано 29 Серпня 2017 у Wayback Machine.] // «Волинь-нова», 20 червня 2017 р.
  16. Волиняну вручили почесний королівський меч. газ. Волинь-нова, 19 червня 2018 р., с. 4

Джерела[ред. | ред. код]

Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 161
23 серпня 2016
Наступник:
Семенов Вячеслав Анатолійович Чибінєєв Валерій Вікторович