Миколаївка (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Миколаївка
Nikolaevka city coa.png Nikolaevka city fl.png
Герб Миколаївки Прапор Миколаївки
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Донецька область
Район/міськрада Миколаївська міська рада
Код КОАТУУ 1414170300
Засноване XVIII ст.
Статус міста з 2003 року
Населення 15847 (01.01.2011)[1]
Площа 6,5 км²
Густота населення 2438 осіб/км²
Поштові індекси 84180-84185
Телефонний код +380-6262
Координати 48°51′01″ пн. ш. 37°46′03″ сх. д. / 48.85028° пн. ш. 37.76750° сх. д. / 48.85028; 37.76750Координати: 48°51′01″ пн. ш. 37°46′03″ сх. д. / 48.85028° пн. ш. 37.76750° сх. д. / 48.85028; 37.76750
Висота над рівнем моря 75 м
Водойма р. Сіверський Донець
Відстань
Найближча залізнична станція Машчормет
До станції 12 км
До обл./респ. центру
 - фізична 97,3 км
 - залізницею 136 км
 - автошляхами 129 км
До Києва
 - залізницею 782 км
 - автошляхами 658 км
Міська влада
Адреса Миколаївка, пл. Радянська, 2/14
Веб-сторінка Миколаївська міськрада
Міський голова Похідня Григорій Петрович

Микола́ївка — місто в Україні, Донецька область, підпорядковане Слов'янській міськраді. Населення 16 620 мешканців (перепис 2001).[2] Розташована поблизу залізничної станції Електрична. Статус міста з 2003 року (постанова Верховної Ради України № 1246-IV від 18.11.2003 року).

У місті розташована Слов'янська ТЕС, крупноблочна електростанція, встановлена виробнича потужність електростанції – 880 МВт.

Географія[ред.ред. код]

Місто Миколаївка знаходиться поблизу річки Сіверський Донець за 20 км на схід від Слов'янська,[3] та за 12 км від станції Машчермет (на лінії Слов'янськ — Красний Лиман)[4].

Фізична відстань до Києва — 528 км[5] Сусідні населені пункти:[5].

Rose des vents Райгородок Брусівка Стародубівка Rose des vents
Слов'янськ N
W    Миколаївка    E
S
Оріхуватка Рай-Олександрівка

Історія[ред.ред. код]

Відділення ПриватБанку у Миколаївці (2011)

Миколаївка заснована в першій половині XVIII столітті. Була володінням обозного Ізюмського полку Данила Бистрицького. В 1732 році у володінні Бистрицького було дворів-18, хат-34, душ-83.

За церковним записам і за переказами, на береги річки, що знаходиться приблизно за 15-16 км від Слов'янська, прибули дві сім'ї братів Грунський, які й стали першими поселенцями цих місць. Річка, що впадає в Сіверський Донець, була дуже бурхливою і, витікаючи з ярів і горбів, що складаються з червоної глини, розмивала дернисті берега. Це дало назву Червоний Бик річці і поселенню.

Селище Червоний Бик перетворилося на слободу, потім в село і до кінця XVIII століття тут налічувалося 397 дворів, близько двох тисяч осіб обох статей. За легендою, у одного з поселенців знайшлася ікона, на якій був зображений святий Миколай-угодник. В селищі була побудована каплиця, куди поставили ікону Миколи-угодника. Через деякий час поселення Червоний Бик було перейменовано в Миколаївку, на ім'я каплиці Миколи-угодника.

Каплиця з іконою Миколи-чудотворця, за переказами, була перенесена в знову побудовану в 1748 році церкву, потім вона неодноразово перебудовувалася, освячувалася церковнослужителями, і селище ставало повноправною слободою, церковним приходом.

ХХ ст.[ред.ред. код]

У 1903 році Петро Семенов-Тян-Шанський писав про Миколаївку: «Вся глина Миколаївського родовища відрізняється високою якістю і нею користуються гончарі не тільки ближнього села, а й багатьох сіл, які знаходяться за 10 верст звідси». В 1900 році на базі кольорової глини між Миколаївкою і Рай-Олександрівкою слов'янський заводчик Ессен побудував фарфоровий завод, де працювало багато миколаївців. В 1910 році в Миколаївці була створена гончарна школа, в якій 4 майстри навчали близько 70 учнів.

Після повалення Тимчасового уряду в Миколаївці було організовано земство. Після Жовтневої революції в Миколаївці був обраний волосний революційний комітет. Партизани Миколаївки, які загинули в роки Громадянської війни, поховані у братській могилі в Райгородці.

В 1931 році в Миколаївці була організована ферма. В 1932 році на фермі було 30 корів, 150 овець, 30 свиней. В селі було організовано два колгоспи. Вершина об'єдналася в колгосп імені Чубаря, а нижні вулиці села - в колгосп імені ХV з'їзду партії.

З жовтня 1941 року по червень 1942 року по річці Донець проходив фронт. В ніч на 2 вересня 1943 року всі жителі були евакуйовані по дорогах у напрямку до Дніпра. Цим німці прикривали свій відступ, тому що разом з мирними жителями рухався німецький обоз: кінний і машинний. Майже все село було спалене німцями при відступі. З 940 будинків Миколаївки залишилося 72 будинки. 12 вересня 1943 року Червона Армія звільнила село Варварівку Краматорського району, де знаходилися жителі Миколаївки.

У 50-і рр. ХХ ст. розвиток промисловості Донбасу потребував великих обсягів електроенергії. Наприкінці 1951 р. на березі річки Сіверський Донець розпочалося будівництво великої теплової електростанції. У вересні 1954 р. Слов’янська ДРЕС розпочала виробництво електроенергії. Разом із електростанцією поруч з селом Миколаївка розпочалось будівництво нового селища.

Рішенням виконавчого комітету обласної ради від 14 вересня 1956 р. село Миколаївку Слов’янського району разом із новим селищем Слов’янської державної районної електростанції віднесли до категорії селищ міського типу, залишивши за ним найменування Миколаївка. Рішенням виконавчого комітету обласної ради від 8 липня 1970 р. село Біляївку Миколаївської селищної ради включили в межі Миколаївки. Статус міста Миколаївка отримує в 2003 році.

Збройний конфлікт на сході України (2014)[ред.ред. код]

Під час війни на сході України Миколаївка 3 липня 2014 року була повністю блокована українськими силовиками, а в самому місті було знищено 6 опорних пунктів проросійських бойовиків та знищено склад боєприпасів[6], в яку сили АТО не ввійшли через знаходження на той час вогневих точок терористів, розташованих у багатоповерхівок, звідки вівся вогонь снайперами[7]. А вже 4 липня 2014 року місто було повністю звільнене від проросійських бойовиків та взято під контроль силами АТО — бійцями Національної гвардії та спецпризначенців МВС України. Також у полон здались більше 50-ти терористів разом із ватажком на прізвисько «Скорпіон», частина з яких знаходилась у місцевій лікарні. У підвалі місцевого будинку культури переховувалось більше 150 місцевих мешканців, і вирішувалось питання щодо їх переміщення до табору біженців[8][9][10]. Операцією по звільненню заручників керував майор Олександр Ткаченко, відзначилася розвідка окремої артилерійської батареї (підполковник Олександр Шкляренко).

2 жовтня 2014-го оприлюднено інформацію, що біля Миколаївки виявили братську могилу — три тіла жінок і двох чоловіків. При первинному огляді трупів було встановлено, що у них вогнепальні чи осколкові поранення[11].

Населення[ред.ред. код]

Під час останнього перепису населення 2001 року населення Миколаївки становило 16 620 жителів.[2]

Населення за роками[12]
1959 1970 1979 1989 1998 2001 2004 2007 2010 2012
7 014 15 309 16 613 16 189 16,4 16 620 16 408 16 203 15 920 15 780

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. а б Облікова картка м. Миколаївка на сайті Верховної Ради України
  3. Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1957. — Т. 4.
  4. Николаевка (пос. гор. типа в Донецкой обл.) / Большая советская энциклопедия. Главн. ред. А. М. Прохоров, 3-е изд. Тома 1-30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).
  5. а б місто Миколаївка — Геопортал адміністративно-територіального устрою України
  6. Сили АТО звільнили Миколаївку. Є загиблі. Українська правда. 03.07.2014.
  7. Силы АТО взяли под контроль трассу Харьков — Ростов-на-Дону. Лига.net. 04.07.2014. (рос.)
  8. Аваков: Сили АТО підбираються до Слов'янська. Українська правда. 04.07.2014.
  9. Аваков: Миколаївка під контролем українських силовиків. Українська правда. 04.07.2014.
  10. Разом зі звільненням Миколаївки на волю вийшли 150 заручників. Українська правда. 04.07.2014.
  11. Поблизу Слов'янська знайшли ще одну братську могилу
  12. Динаміка чисельності населення міст України

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.