Комаров Ігор Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Комаров Ігор Володимирович
Народився 15 травня 1964(1964-05-15) (59 років)
с. Іркліїв Черкаської області, Чорнобаївського району, Україна
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність хімік, дослідник
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Галузь органічна хімія, медична хімія, нанотехнологія
Заклад Інститут високих технологій Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь Доктор хімічних наук
Відомий завдяки: синтезу і дослідженням модельних органічних сполук, конформаційно обмежених і фторовмісних амінокислот і пептидів, фоточутливих біологічно активних сполук
Нагороди
Заслужений діяч науки і техніки УкраїниНаціональна премія України імені Бориса Патона — 2022
Премія Георга Форстера (2015 р.)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Комаров.

Комаров Ігор Володимирович — український науковець у галузі органічної хімії, доктор хімічних наук, професор. Директор Інституту високих технологій Київського національного університету імені Тараса Шевченка[1]. Науковий консультант ТОВ НВП «Єнамін» (Україна)[2] та «Люмобіотікс» ГмбХ (Німеччина).

Біографія[3][ред. | ред. код]

Народився у 1964 році в с. Іркліїв Черкаської області Чорнобаївського району. Вищу освіту отримав у Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка, отримав диплом з відзнакою у 1986 році. У цьому ж році почав працювати на хімічному факультеті Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, спочатку на посаді інженера. Надалі вся його наукова та педагогічна діяльність пов'язана саме з цим університетом, де він працював на посадах завідувача лабораторії, асистента, доцента, професора, завідувача кафедри органічної хімії хімічного факультету. З 2009 року працює на посаді завідувача кафедри супрамолекулярної хімії у новоствореному (в складі університету) Інституті високих технологій. Захистив кандидатську дисертацію у 1991 році, робота присвячена використанню лантаноїдних зміщуючих реагентів у спектроскопії ЯМР.[4] Після цього пройшов наукове стажування в Кембриджському університеті (Велика Британія, 1996—1997 рр.) та в Інституті дослідження каталізу м. Росток (Німеччина, 2000—2001 рр.). Захистив докторську дисертацію та отримав науковий ступінь доктора хімічних наук за спеціальністю «органічна хімія» у 2003 році. Назва дисертації — «Дизайн та синтез модельних сполук: вивчення стеричних, стереоелектронних ефектів, реакційноздатних інтермедіатів, процесів каталітичного енантіоселективного гідрування та динамічного захисту функціональних груп»[5].

1-Аза-2-адамантанон, «найбільш скручений амід». Блакитним кольором виділено амідний фрагмент, який моделює перехідний стан цис-транс ізомеризації амідів

Теперішнє вчене звання — професор. Наукове звання професора присвоєне Комарову І. В. у 2007 році.[6]

Наукова й освітня діяльність[7][ред. | ред. код]

Сфера наукової діяльності Комарова І. В. — медична хімія та синтез модельних сполук, які можуть бути використані для отримання нових знань в біоорганічній хімії, стереохімії, теоретичній хімії, каталізі. Має понад 150 наукових праць в рецензованих журналах, h-індекс 33;[8] керує підготовкою аспірантів. Особлива увага в науковій групі професора Комарова І. В. приділяється розробці нових синтетичних методів та дизайну цікавих з теоретичної думки молекул, частину з яких було синтезовано в тісному співробітництві з професором Ентоні Кірбі [Архівовано 7 Серпня 2017 у Wayback Machine.] з Кембриджського університету (Велика Британія). Однією з таких спільних робіт Комарова І. В. є синтез, вивчення стереохімії та хімічних властивостей амідів з деформованим амідним зв'язком — 1-аза-2-адамантанону та його похідних. Триметильна похідна («найбільш скручений амід»,[9] «амід Кірбі»[10]), була запропонована в лабораторії професора Кірбі й синтезована Комаровим І. В. під час його стажування в Кембриджському університеті у 1997 р. Пізніше, у 2014 році, в науковій групі Комарова І. В., у співробітництві з Ентоні Кірбі була синтезована і вивчена незаміщена сполука, яка моделювала перехідний стан цис-транс ізомеризації амідів та дозволила отримати фундаментальні знання про амідний зв'язок.[11][12]

Дослідницьку діяльність у галузі синтетичної органічної хімії Комаров І. В. розпочав на початку 1990-х років, працюючи над проблемою фосфорилювання ароматичних гетероциклічних сполук галогенангідридами п'ятивалентного фосфору.[13] Саме тоді були розроблені зручні методи фосфорилювання, що знаходять застосування, зокрема, для синтезу екстрагентів урану.[14] Пізніше, працюючи в Ростоці, Ігор Володимирович змінив тему наукових досліджень і зацікавився асиметричним гомогенним каталізом. Вивчення каталізу Комаров І. В. проводив за допомогою модельних сполук, а саме, виходячи з винної кислоти або камфори, були синтезовані нові хіральні функціоналізовані ліганди — монофосфіни,[15][16] дифосфіни,[17] а потім — комплекси родію на їх основі.[17] Отримані комплекси були використані як каталізатори асиметричного гідрування прохіральних сполук, а отримані результати дали змогу зробити висновки щодо впливу кисневмісних функціональних груп в лігандах на процес каталізу.[17] В процесі досліджень були введені в синтетичну практику ефективні каталізатори catASium[18], серед них — такі, що містять отриманий з камфори ліганд ROCKYPhos[19] (назва походить від назв міст — Ростока й Києва).

Фоточутливий антибіотик — аналог граміцидину S. Діарилетеновий фрагмент, здатний до оборотної ізомеризації під дією світла, виділено червоним

Хоча інтерес до синтезу лігандів не зменшився, Комаров І. В. змінив напрямок наукових досліджень знову, і зараз основна їх тема — дизайн та синтез нових лікарських засобів.[1] [Архівовано 7 Серпня 2017 у Wayback Machine.]Одним з головних принципів дизайну є обмеження конформаційної рухливості молекул сполук — кандидатів на лікарські засоби.[20][21] В групі професора Комарова І. В. розроблені нові підходи до конформаційно обмежених амінокислот та амінів — будівельних блоків лікарських засобів, пептидоміметиків.[20][22] Також проведено дизайн та синтез флуорозаміщених амінокислот з  метою використання їх як міток при дослідженні пептидів у мембранах методом твердотільного ЯМР.[23]

Комаров І. В. та його співробітники зробили внесок в розробку фоточутливих сполук, біологічною активністю яких можна керувати дією світла — фотоконтрольованих пептидів, [2] що можуть бути основою розробки фоточутливих лікарських засобів для фотофармакології.[3] [Архівовано 1 Грудня 2019 у Wayback Machine.] Фоточутливі лікарські засоби можна активувати тільки тоді, коли це потрібно для терапії, і лише в тих тканинах, де це необхідно для лікування.[24] Після терапії такі лікарські засоби можуть бути дією світла дезактивовані, тобто, перетворені в безпечні речовини з метою зменшення небажаних побічних ефектів.[25][26]

Окремим напрямком досліджень наукової групи Комарова І. В. є розробка методів навігації хімічного простору.[4] Розроблений підхід з використанням екзит-векторів для порівняння молекул хімічних сполук. Енумерація молекул (вичерпна генерація всіх теоретично можливих молекул) проведена для деяких класів органічних сполук, важливих для медичної хімії, наприклад, для конформаційно утруднених діамінів.[27]

В галузі нанотехнології серед досягнень наукової групи Комарова І. В. можна відмітити використання клітинопроникних пептидів для транспорту флуоресцентних вуглецевих наночастинок всередину еукаріотичних клітин з метою їх візуалізації.[28]

Комаров І. В. має також патент України[29], 2 міжнародні патенти[30][31], є співавтором двох підручників для студентів вищих навчальних закладів зі спектроскопії ЯМР.[32]

Наукові проєкти[ред. | ред. код]

Комаров І. В. керував дослідницькими проєктами, що фінансувалися з фонду державного бюджету України (три прикладні проєкти, присвячені розробці терапевтичних пептидів, зокрема фотокерованих [5] [Архівовано 8 Серпня 2017 у Wayback Machine.]), фондом Олександра фон Гумбольдта (проєкти міжнародного партнерства з Університетом м. Карлсруе (Німеччина)[6] [Архівовано 13 Вересня 2017 у Wayback Machine.] та Лейбніцьким Інститутом молекулярної фармакології м. Берлін (Німеччина)[7] [Архівовано 7 серпня 2017 у Wayback Machine.]), приватними компаніями Дегусса (проєкт було присвячено розробці напівпромислової схеми виробництва ліганду для родієвих каталізаторів гомогенного асиметричного гідрування) та Єнамін (шість проєктів, спрямованих на дизайн, синтез та оптимізацію кандидатів на лікарські засоби — лідів). Нині є координатором дослідницької Програми Горизонт 2020 обміну дослідницьким та інноваційним персоналом (RISE), [8] [Архівовано 23 Червня 2017 у Wayback Machine.] назва проєкту — «Пептидоміметики з фотоконтрольованою біологічною активністю».

Гранти й нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Адміністрація – Інститут високих технологій (укр.). Архів оригіналу за 16 Серпня 2021. Процитовано 16 серпня 2021.
  2. ↑ Ведучий експерт Єнаміну дає майстер-клас молодим хімікам. Enamine. Архів оригіналу за 10 Серпня 2017.
  3. ↑ Комаров І.В. Біографія. - ЕНЦИКЛОПЕДІЯ Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Архів оригіналу за 10 серпня 2017.
  4. ↑ Комаров, Игорь Владимирович. Изучение ониевых солей с помощью лантаноидных сдвигающих реагентов, Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук. Архів оригіналу за 7 Серпня 2017.
  5. ↑ Комаров, Ігор Володимирович. Дизайн та синтез модельних сполук: вивчення стеричних, стереоелектронних ефектів, реакційноздатних інтермедіатів, процесів каталітичного енантіоселективного гідрування та динамічного захисту функціональних груп [Текст] : дис... д-ра хім. наук. 02.00.03.
  6. ↑ Професори Київського університету, біографічний довідник (PDF). 2014. Архів оригіналу (PDF) за 17 Серпня 2016.
  7. ↑ Наукова група проф. Комарова І.В. Науково-дослідна частина Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Архів оригіналу за 7 Серпня 2017.
  8. ↑ Igor V. Komarov author's profile. Scopus. 14 жовтня 2023. Архів оригіналу за 31 грудня 2021.
  9. ↑ Liu, Chengwei; Szostak, Michal (29 травня 2017). Twisted Amides: From Obscurity to Broadly Useful Transition-Metal-Catalyzed Reactions by N−C Amide Bond Activation. Chemistry – A European Journal (англ.). 23 (30): 7157—7173. doi:10.1002/chem.201605012. ISSN 1521-3765. Архів оригіналу за 12 Серпня 2017. Процитовано 12 Серпня 2017.
  10. ↑ Liu, Chengwei; Szostak, Michal (29 травня 2017). Twisted Amides: From Obscurity to Broadly Useful Transition-Metal-Catalyzed Reactions by N−C Amide Bond Activation. Chemistry – A European Journal (англ.). Т. 23, № 30. с. 7157—7173. doi:10.1002/chem.201605012. ISSN 1521-3765. Архів оригіналу за 12 Серпня 2017. Процитовано 12 серпня 2017.
  11. ↑ Kirby, Anthony J.; Komarov, Igor V.; Wothers, Peter D.; Feeder, Neil (3 квітня 1998). The Most Twisted Amide: Structure and Reactions. Angewandte Chemie International Edition (англ.). Т. 37, № 6. с. 785—786. doi:10.1002/(SICI)1521-3773(19980403)37:6<785::AID-ANIE785>3.0.CO;2-J. ISSN 1521-3773. Архів оригіналу за 2 Грудня 2017. Процитовано 7 серпня 2017.
  12. ↑ Komarov, Igor V.; Yanik, Stanislav; Ishchenko, Aleksandr Yu.; Davies, John E.; Goodman, Jonathan M.; Kirby, Anthony J. (21 січня 2015). The Most Reactive Amide As a Transition-State Mimic For cis–trans Interconversion. Journal of the American Chemical Society. Т. 137, № 2. с. 926—930. doi:10.1021/ja511460a. ISSN 0002-7863. Процитовано 6 серпня 2017.
  13. ↑ V. Komarov, Igor; Yu. Kornilov, Mikhail; V. Turov, Aleksandr; V. Gorichko, Marian; O. Popov, Vladimir; A. Tolmachev, Andrey; J. Kirby, Anthony (6 листопада 1995). Phosphorylation of 1,3-Di(N-alkyl)Azoles by Phosphorus(V) Acid Chlorides — a Route to Potential Haptens Derived from Phosphinic Acids. Tetrahedron. Т. 51, № 45. с. 12417—12424. doi:10.1016/0040-4020(95)00797-C. Процитовано 6 серпня 2017.
  14. ↑ Budnyak, Tetyana M.; Strizhak, Alexander V.; Gładysz-Płaska, Agnieszka; Sternik, Dariusz; Komarov, Igor V.; Kołodyńska, Dorota; Majdan, Marek; Tertykh, Valentin А. (15 серпня 2016). Silica with immobilized phosphinic acid-derivative for uranium extraction. Journal of Hazardous Materials. Т. 314. с. 326—340. doi:10.1016/j.jhazmat.2016.04.056. Процитовано 6 серпня 2017.
  15. ↑ Komarov, Igor V.; Börner, Armin (1 квітня 2001). Highly Enantioselective or Not?—Chiral Monodentate Monophosphorus Ligands in the Asymmetric Hydrogenation. Angewandte Chemie International Edition (англ.). Т. 40, № 7. с. 1197—1200. doi:10.1002/1521-3773(20010401)40:7<1197::AID-ANIE1197>3.0.CO;2-G. ISSN 1521-3773. Архів оригіналу за 7 Серпня 2017. Процитовано 7 серпня 2017.
  16. ↑ Bilenko, Vitaliy; Spannenberg, Anke; Baumann, Wolfgang; Komarov, Igor; Börner, Armin (28 серпня 2006). New chiral monodentate phospholane ligands by highly stereoselective hydrophosphination. Tetrahedron: Asymmetry. Т. 17, № 14. с. 2082—2087. doi:10.1016/j.tetasy.2006.06.047. Процитовано 7 серпня 2017.
  17. ↑ а б в Komarov, Igor V.; Monsees, Axel; Spannenberg, Anke; Baumann, Wolfgang; Schmidt, Ute; Fischer, Christine; Börner, Armin (1 січня 2003). Chiral Oxo- and Oxy-Functionalized Diphosphane Ligands Derived from Camphor for Rhodium(I)-Catalyzed Enantioselective Hydrogenation. European Journal of Organic Chemistry (англ.). Т. 2003, № 1. с. 138—150. doi:10.1002/1099-0690(200301)2003:1<138::AID-EJOC138>3.0.CO;2-O. ISSN 1099-0690. Процитовано 7 серпня 2017.
  18. ↑ catASium - Essential Elements for Asymmetric Hydrogenations. Sigma-Aldrich (англ.). Архів оригіналу за 11 Серпня 2017. Процитовано 11 серпня 2017.
  19. ↑ Komarov, Igor V.; Monsees, Axel; Kadyrov, Renat; Fischer, Christine; Schmidt, Ute; Börner, Armin (14 серпня 2002). A new hydroxydiphosphine as a ligand for Rh(I)-catalyzed enantioselective hydrogenation. [[Tetrahedron: Asymmetry]]. Т. 13, № 15. с. 1615—1620. doi:10.1016/S0957-4166(02)00372-5. Процитовано 7 серпня 2017.
  20. ↑ а б Grygorenko, Oleksandr O.; Radchenko, Dmytro S.; Volochnyuk, Dmitriy M.; Tolmachev, Andrey A.; Komarov, Igor V. (14 вересня 2011). Bicyclic Conformationally Restricted Diamines. Chemical Reviews. Т. 111, № 9. с. 5506—5568. doi:10.1021/cr100352k. ISSN 0009-2665. Процитовано 7 серпня 2017.
  21. ↑ Grygorenko, Oleksandr O.; Artamonov, Oleksiy S.; Komarov, Igor V.; Mykhailiuk, Pavel K. (4 лютого 2011). Trifluoromethyl-substituted cyclopropanes. Tetrahedron. Т. 67, № 5. с. 803—823. doi:10.1016/j.tet.2010.11.068. Процитовано 7 серпня 2017.
  22. ↑ Chernykh, Anton V.; Radchenko, Dmytro S.; Grygorenko, Oleksandr O.; Daniliuc, Constantin G.; Volochnyuk, Dmitriy M.; Komarov, Igor V. (17 квітня 2015). Synthesis and Structural Analysis of Angular Monoprotected Diamines Based on Spiro[3.3]heptane Scaffold. The Journal of Organic Chemistry. Т. 80, № 8. с. 3974—3981. doi:10.1021/acs.joc.5b00323. ISSN 0022-3263. Процитовано 7 серпня 2017.
  23. ↑ Kubyshkin, Volodymyr (2012). Trifluoromethyl-substituted α-amino acids as solid-state 19F NMR labels for structural studies of membrane-bound peptides. Fluorine in Pharmaceutical and Medicinal Chemistry: From Biophysical Aspects to Clinical Applications. с. 91—138.
  24. ↑ Velema, Willem A.; Szymanski, Wiktor; Feringa, Ben L. (12 лютого 2014). Photopharmacology: Beyond Proof of Principle. Journal of the American Chemical Society. Т. 136, № 6. с. 2178—2191. doi:10.1021/ja413063e. ISSN 0002-7863. Процитовано 11 серпня 2017.
  25. ↑ Babii, Oleg; Afonin, Sergii; Berditsch, Marina; Reiβer, Sabine; Mykhailiuk, Pavel K.; Kubyshkin, Vladimir S.; Steinbrecher, Thomas; Ulrich, Anne S.; Komarov, Igor V. (24 березня 2014). Controlling Biological Activity with Light: Diarylethene-Containing Cyclic Peptidomimetics. Angewandte Chemie International Edition (англ.). Т. 53, № 13. с. 3392—3395. doi:10.1002/anie.201310019. ISSN 1521-3773. Архів оригіналу за 7 Серпня 2017. Процитовано 6 серпня 2017.
  26. ↑ Babii, Oleg; Afonin, Sergii; Garmanchuk, Liudmyla V.; Nikulina, Viktoria V.; Nikolaienko, Tetiana V.; Storozhuk, Olha V.; Shelest, Dmytro V.; Dasyukevich, Olga I.; Ostapchenko, Liudmyla I. (25 квітня 2016). Direct Photocontrol of Peptidomimetics: An Alternative to Oxygen-Dependent Photodynamic Cancer Therapy. Angewandte Chemie (англ.). Т. 128, № 18. с. 5583—5586. doi:10.1002/ange.201600506. ISSN 1521-3757. Архів оригіналу за 7 Серпня 2017. Процитовано 7 серпня 2017.
  27. ↑ Grygorenko, Oleksandr O.; Prytulyak, Roman; Volochnyuk, Dmitriy M.; Kudrya, Volodymyr; Khavryuchenko, Oleksiy V.; Komarov, Igor V. (1 серпня 2012). Focused enumeration and assessing the structural diversity of scaffold libraries: conformationally restricted bicyclic secondary diamines. Molecular Diversity (англ.). Т. 16, № 3. с. 477—487. doi:10.1007/s11030-012-9381-2. ISSN 1381-1991. Архів оригіналу за 7 Серпня 2017. Процитовано 7 серпня 2017.
  28. ↑ Serdiuk, T.; Bakanovich, I.; Lysenko, V.; Alekseev, S. A.; Skryshevsky, V. A.; Afonin, S.; Berger, E.; Géloën, A.; Komarov, I. V. (17 лютого 2015). Delivery of SiC-based nanoparticles into live cells driven by cell-penetrating peptides SAP and SAP-E. RSC Advances (англ.). Т. 5, № 26. doi:10.1039/C4RA10688A. ISSN 2046-2069. Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 11 серпня 2017.
  29. ↑ Спеціалізована БД "Винаходи (корисні моделі) в Україні". base.uipv.org. Архів оригіналу за 7 Серпня 2017. Процитовано 7 серпня 2017.
  30. ↑ Espacenet - Original document. worldwide.espacenet.com (англ.). Процитовано 7 серпня 2017.
  31. ↑ Espacenet - Original document. worldwide.espacenet.com (англ.). Процитовано 7 серпня 2017.
  32. ↑ Книги і методичні посібники викладачів ІВТ | Інститут високих технологій. iht.univ.kiev.ua (укр.). 1 січня 2012. Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 7 серпня 2017.
  33. ↑ Alexander von Humboldt-Foundation - Awards for researchers from transition and developing countries. www.humboldt-foundation.de. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 10 серпня 2017.
  34. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №217/2016 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 5 Серпня 2017. Процитовано 10 серпня 2017.
  35. ↑ Указ Президента України від 30 листопада 2022 року № 808/2022 «Про присудження Національної премії України імені Бориса Патона 2022 року»

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Комаров_Ігор_Володимирович&oldid=42249055