Кор ван дер Гарт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Кор ван дер Гарт
Кор ван дер Гарт
Кор ван дер Гарт
Кор ван дер Гарт у 1968 році
Особисті дані
Народження 25 січня 1928(1928-01-25)
  Амстердам, Нідерланди
Смерть 13 грудня 2006(2006-12-13) (78 років)
  Амстердам, Нідерланди
Громадянство  Нідерланди
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1946–1950 Нідерланди «Аякс» 55 (1)
1950–1954 Франція «Лілль» 114 (5)
1954–1966 Нідерланди «Фортуна 54» 331 (14)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1955–1961 Нідерланди Нідерланди 44 (2)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1966–1971 Нідерланди «Голланд Спорт»[nl]
1971–1973 Нідерланди АЗ
1974–1976 Бельгія «Стандард» (Льєж)
1976–1977 Нідерланди «Фортуна» (Сіттард)
1977–1978 Нідерланди АЗ
1979–1980 США «Фт.-Лодердейл Страйкерс»
1980–1981 Нідерланди МВВ
1981–1983 Нідерланди «АДО Ден Гаг»
1983–1984 Нідерланди «Волендам»
1985 Нідерланди «Аякс» (в.о.)
1987–1988 Нідерланди «Телстар»
1989–1990 Туреччина «Сариєр»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гарт.

Кор ван дер Гарт (нід. Cor van der Hart; нар. 25 січня 1928, Амстердам — 13 грудня 2006, Амстердам) — нідерландський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. Стояв у витоків впровадження професійного футболу у Нідерландах.

Виступав за клуби «Аякс», «Лілль» та «Фортуна 54», а також національну збірну Нідерландів.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Ван дер Гарт народився в Амстердамі, і намагався вступити у футбольну академію місцевого клубу «Аякс». Він відвідав спеціальний день молодих талантів, який проходив у клубі, і з 300 гравців до академії було обрано лише двох — Ван дер Гарта та Рінуса Міхелса[1]. В 1947 році Кор дебютував у основній команді клубу і в тому ж році виграв титул чемпіона Нідерландів[1]. Загалом провів в рідному клубі чотири сезони, взявши участь у 55 матчах чемпіонату.

1950 року ван дер Гарт одним з перших нідерландських гравців відправився за кордон, для того аби стати професійним футболістом[2], перейшовши у французький «Лілль», де вже існувала професіональна ліга[1][2]. Відіграв за команду з Лілля наступні чотири сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Лілля», був основним гравцем захисту команди і виграв з клубом чемпіонат і Кубок Франції.

Кор ван дер Гарт у 1966 році

Ван дер Харт був одним із гравців, що взяв участь у благодійному матчі між збірними Франції та Нідерландів[de][1], що пройшов 12 березня 1953 року на стадіоні «Парк де Пренс» у Парижі та був зіграний на честь жертв повені Північного моря 1953 року, яка відбулася за кілька тижнів до матчу[3]. Футбольна федерація Нідерландів, яка все ще не хотіла впроваджувати професіональний футбол забороняла грати за збірну усім неаматорам, але внаслідок особистого втручання принца Бернарда професійні нідерландські гравці таки отримали право зіграти у благодійному матчі[2]. 8 000 голландських фанатів поїхали до Парижа, щоб подивитись матч і побачили як їх команда перемогла міцну французьку команду 2:1. Гравці показали аудиторії наскільки краще гравці можуть грати, коли вони фокусуються на спорті професійно[2] і вже через 17 місяців відбувся перший професійний матч у Нідерландах[2].

Коли професійний футбол з'явився і у Нідерландах, ван дер Гарт повернувся до своєї рідної країни, щоб грати за «Фортуну 54», яка в ті роки була однією з найкращих команд у країні[1]. З цією командою він виграв Кубок Нідерландів у 1957[1] і 1964 роках, відігравши загалом за команду 12 сезонів. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Фортуна» (Сіттард) у 1966 році.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

13 березня 1955 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Нідерландів у матчі проти Данії (1:1)[4]. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 7 років, провів у формі головної команди країни 44 матчі, забивши 2 голи і був капітаном у 26 з цих матчів.

Один з найбільш пам'ятних міжнародних матчів, в яких він брав участь, — це перемога 2:1 над чемпіонами світу збірною ФРН в 1956 році. Він зіграв свій останній міжнародний матч 30 квітня 1961 року проти Угорщини (0:3)[5].

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1966 року, очоливши тренерський штаб клубу «Голланд Спорт»[nl][4], де працював до 1971 року, моменту об'єднання клубу з АДО в «Ден Гаг».

1971 року став головним тренером команди АЗ і тренував команду з Алкмара два роки.

Кор ван дер Гарт у 1972 році як тренер АЗ.

З 1973 року був асистентом Франтішека Фадргонца у національній збірній Нідерландів[1], а після його звільнення залишився на посаді і був помічником Рінуса Міхелса під час чемпіонату світу 1974 року[1][4], коли збірна Нідерландів стала фіналісткою змагань, програвши ФРН.

Згодом протягом 1974—1976 років очолював тренерський штаб бельгійського клубу «Стандард» (Льєж), з яким виграв дебютний розіграш Кубка бельгійської ліги у 1975 році, після чого тренував «Фортуну» (Сіттард), в якій колись виступав і як гравець.

1977 року повернувся до роботи з АЗ, з яким 1978 року виграв Кубок Нідерландів.

З 1979 року він тренував американський «Форт-Лодердейл Страйкерс», який підписав перуанську легенду Теофіло Кубільяса та німецького нападника Герда Мюллера. Ці зірки під керівництвом ван дер Гарта допомогли дістатися «Страйкерс» до Соккер Боула, фінального матчу[en] за звання чемпіона Північноамериканської футбольної ліги (NASL), в 1980 році, де вони програли «Нью-Йорк Космос» (0:3). Після цього повернувся на батьківщину, де працював з клубами МВВ, «АДО Ден Гаг» та «Волендам».

З сезону 1984/85 він був одним із трьох помічників тренера «Аякса» Ада де Моса разом із Антуаном Коном і Тонні Брейнс Слотом. Це тріо ненадовго очолювало «Аякс» в травні і червні 1985 року після відставки де Моса 6 травня 1985 року, втім з призначенням Йогана Кройфа повернулись на посаду асистента. Згодом у 1987—1988 роках очолював «Телстар»[6].

Останнім місцем тренерської роботи був турецький клуб «Сариєр», головним тренером команди якого Кор ван дер Гарт був з 1989 по 1990 рік[1][7].

Помер 13 грудня 2006 року на 79-му році життя в Амстердамі. Наступного дня «Аякс» проводив матч Кубка УЄФА 2006/07 проти бельгійського «Зюлте-Варегема» (3:0) і вийшов на матч з траурними пов'язками[4]

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

«Аякс»: 1946–47
«Лілль»: 1953–54
«Лілль»: 1952–53
«Фортуна» (Сіттард): 1955–56, 1963–64

Як тренера[ред. | ред. код]

«Стандард» (Льєж): 1975
АЗ: 1977–78

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к Cor van der Hart overleden [Архівовано 15 грудня 2006 у Wayback Machine.], nos.nl
  2. ↑ а б в г д Cor van der Hart en de Watersnood [Архівовано 26 листопада 2008 у Wayback Machine.], nu.nl
  3. ↑ Een sentimenteel feest van herkenning [Архівовано 5 лютого 2007 у Wayback Machine.], nos.nl
  4. ↑ а б в г Cor van der Hart overleden [Архівовано 5 лютого 2008 у Wayback Machine.], nu.nl
  5. ↑ Cor van der Hart interlands [Архівовано 27 січня 2007 у Wayback Machine.], voetbalstats.nl
  6. ↑ Teamfotos [Архівовано 6 січня 2011 у Wayback Machine.] auf der Website telstarfans.nl, gesichtet am 13. Oktober 2010
  7. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 серпня 2018. Процитовано 11 жовтня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання[ред. | ред. код]

«АЗ» – Тренери

Ван Вейге (1954–56) · Сміт (1956–58) · Вег (1958–60) · Де Волф (1960–61) · Булт (1961–62) · Рентенар (1962–63) · Вег (1963–65) · Г'юз (1965–67) · Талбот (1967–68) · Блокланд (1968–69) · Гайнц (1969–71) · Ван дер Гарт (1971–73) · Бранд (1973–76) · Край (1976–77) · Нотерманс (1977) · Ван дер Гарт (1977–78) · Кесслер (1978–82) · Айкенбрук (1982–83) · Де Віссер (1983–85) · Бранд (1985–86) · Бергер (1986) · Айкенбрук (1987–89) · Ван Дорневелд (1989–90) · Вуллемс (1990–93) · Схрейверс (1993–95) · Вонк (1995–97) · Де Конінг & Гар (1997) · Ван Ганегем (1997–99) · Ван дер Лем (1999–2000) · Ван Стеє (2000–02) · Адріансе (2002–05) · Ван Гал (2005–09) · Куман (2009) · Гарв. о. (2009) · Адвокат (2009–10) · Вербек (2010–13) · Гарв. о. (2013) · Адвокат (2013–14) · Ван Бастен (2014) · Пасторв. о. (2014) · Гарв. о. (2014) · Ван ден Бром (2014–19) · Слот (2019–20) · Янсен (2020–)

Кірвен (1910–15) · Рейнольдс (1915–25) · Роуз (1925–26) · Касл (1927–28) · Рейнольдс (1928–40) · Гальперн (1940–41) · Волкерс (1941–42) · Ван Кол (1942–45) · Рейнольдс (1945–47) · Сміт (1947–48) · Крук (1948–50) · Томпсон (1950–53) · Крук (1953–54) · Гуменбергер (1954–59) · Бакінгем (1959–61) · Сперджеон (1961–62) · Грубер (1962–63) · Роулі (1963–64) · Бакінгем (1964–65) · Міхелс (1965–71) · Ковач (1971–73) · Кнобел (1973–74) · Гармсв. о. (1974) · Край (1974–75) · Міхелс (1975–76) · Івич (1976–78) · Бром (1978–79) · Бенгаккер (1979–81) · Де Мос (1981) · Ліндер (1981–82) · Де Мос (1982–85) · Кон, Брейнс Слот і Ван дер Гарт (1985) · Кройф (1985–88) · Кон (1988) · Ліндер (1988) · Кон, Гармс і Гюльсгофф (1988–89) · Бенгаккер (1989–91) · Ван Гал (1991–97) · Ольсен (1997–98) · Ваутерс (1998–2000) · Вестергоф (2000) · Адріансе (2000–01) · Куман (2001–05) · Блінд (2005–06) · Тен Кате (2006–07) · Костер (2007–08) · Ван Бастен (2008–09) · Ван 'т Схіпв. о. (2009) · Йол (2009–10) · Де Бур (2010–16) · Бош (2016–17) · Кейзер (2017) · Рейзігерв. о. (2017) · Тен Гаг (2018–22) · Схредер (2022–2023) · Гейтінга (2023) · Стейн (2023–)

(в. о.) — виконувач обов'язків

«Відад» – Тренери

Жего (1939–1952) · Массун (1952–1960) · невідомо (1960–1962) · Массун (1962–1966) · невідомо (1966–1968) · Массун (1968–1969) · невідомо (1969–1972) · Бетташ (1972–1974) · Ледюк (1974–1975) · Бетташ (1975–1978) · невідомо (1978–1984) · Вієйра (1984) · Венсан (1985–1986) · невідомо (1987–1988) · ван дер Гарт (1988–1989) · Сеттаті (1989) · Севастьяненко (1989–1994) · Баду (1995–1996) · Юссон (1996–1997) · Севастьяненко (1997) · Молдован (1997–1998) · Баду (1998–2000) · Севастьяненко (2000–2001) · Лозано (2002) · Фульйоне (2002–2003) · Тауссі (2003) · Оларевич (2003) · Тодоров (2003) · Декастель (2004–2005) · Бонневе (2004–2005) · Роман (2005–2006) · Лозано (2007) · Вінгада (2007) · Марков (2007) · Каваї (2007–2008) · Фуллоне (2008) · Баду (2008–2010) · Дутра (2010) · Гарсітто (2010–2011) · Декастель (2011–2012) · Флоро (2012) · Баду (2012–2013) · Талеб (2013) · Тошак (2014–2016) · Десабр (2016–2017) · Аммута (2017–2018) · Бензарті (2018–2019) · Манойлович (2019–2020) · Десабр (2020) · Гаррідо (2020) · Гамонді (2020) · Бензарті (2020–2021) · Реґраґі (2021–2022) · Аммута (2022) · Нафті (2023) · Гаррідо (2023) · Ванденбрук (2023) · Рамзі (2023–)

Баніан (1912–14) · Ван Горден (1916–19) · Лямпор/Когель (1922–24) · Гартлі (1924–30) · Грісар (1930–32) · Гартлі (1932–35) · Дюпон (1935–36) · Ріфф (1937–39) · Грісар (1939–40) · Дое (1940–42) · Вертц (1942–45) · Вару (1945–50) · Баслер (1950–52) · Грісар (1952–53) · Ріу (1953–58) · Калочаї (1958–61) · Пруфф (1961–63) · Жордан (1963–64) · Павич (1964–68) · Гаусс (1968–73) · Маркович (1973) · Булатович (1973–74) · Ван дер Гарт (1974–76) · Ледюк/Лемперер (1976) · Васеж (1976–79) · Гаппель (1979–81) · Гуталс (1981–84) · Земмелінг (1984) · Піло (1984–85) · Павич (1985–87) · Десаєр (1987) · Павич (1987–88) · Влірс (1988) · Бремс (1988–89) · Кесслер (1989–91) · Ган (1991–93) · Вандерейкен (1993–94) · Васеж (1994–96) · Дарден (1996–97) · Де Мос (1997) · Боккар (1997–98) · Перузович (1998) · Івич (1998–99) · Міяч (1999) · Тіссен (2000) · Івич (2000) · Д'Онофріо (2000–01) · Прюдомм (2001–02) · Васеж (2002) · Д'Онофріо (2002–06) · Боскамп (2006) · Прюдомм (2006–08) · Белені (2008–10) · Д'Онофріо (2010–11) · Ріга (2011–12) · Янс (2012) · Реднік (2012–13) · Лузон (2013–14) · Вукоманович (2014–15) · Ріга (2015) · Муслин (2015) · Феррера (2015–16) · Янкович (2016–17) · Жюншамв.о. (2017) · Са Пінту (2017–18) · Прюдомм (2018–)

Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кор_ван_дер_Гарт&oldid=39917907