Країни-ізгої
Частина інформації в цій статті застаріла. (березень 2022) |
Країни-ізгої — помилковий переклад поняття rogue states («держави-злодії»), що закріпилося в американської політичної лексиці в 1990-ті роки для позначення державних (політичних) режимів, які розглядаються як антинародні, диктаторські та такі, що представляють загрозу миру, терористичні. Використання цього поняття поширилося у лексиці більшості демократичних країн вільного світу.
Критерії[ред. | ред. код]
Зміст цього визначення розкривається, зокрема, у документі «Стратегія національної безпеки. Вересень 2002» (Стратегія національної безпеки США). Згідно з цим документом «країни-ізгої» (англ. rogue states) характеризуються тим, що правлячі режими цих країн:
- жорстоко поводяться з власним народом, розбазарюють національні ресурси заради особистої вигоди правителів;
- демонструють неповагу до міжнародного права, загрожують сусідам, холоднокровно порушують підписані міжнародні угоди;
- намагаються отримати доступ до зброї масового ураження та іншої передової військової технології для використання як загрози або реальної агресії;
- надають допомогу тероризму в глобальному масштабі;
- відкидають базові людські цінності[1].
Використання[ред. | ред. код]
Вираз «країни-ізгої» з'явився на початку 1990-х — в той час список таких держав включав КНДР, Ірак, Іран, Афганістан (за правління талібів), Кубу, Лівію, М'янму, Сирію, Судан.
Зміна політичних режимів, що відбулася внаслідок антидиктаторських народних повстань та громадянської війни в Афганістані, Іраку та Лівії, призвела до того, що США виключили ці країни зі списку.
Зазвичай, до країн-ізгоїв журналісти та політологи зараховують або зараховували такі країни:Іран, Венесуела, Лівія, Сирія, КНДР, Білорусь, М'янма, Болівія, Куба, Зімбабве, Судан, Сомалі.
Наприкінці 1990-х адміністрацією тодішнього американського президента Білла Клінтона вживався більш політкоректний вираз — «держави, що викликають тривогу» (англ. State of concern), однак при Джорджі Буші та Кондолізі Райс знову почало вживатися колишній вираз.
Критика[ред. | ред. код]
Деякі критики зовнішньої політики США, наприклад, Ноам Чомскі і Жак Дерріда, стверджували, що це формулювання носить пропагандистський характер.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ V. Prevent Our Enemies from Threatening Us, Our Allies, and Our Friends with Weapons of Mass Destruction [Архівовано 13 лютого 2015 у Wayback Machine.] // Стратегия национальной безопасности США 2002 года.
Посилання[ред. | ред. код]
- Безжурні Ізгої // «Літературна газета»
- Правила поведінки диктатора [Архівовано 5 травня 2014 у Wayback Machine.]
- Information Portal focusing on «rogue» states (Country Profiles, News)
- Prevent Our Enemies from Threatening Us, Our Allies, and Our Friends with Weapons of Mass Destruction [Архівовано 25 лютого 2008 у Wayback Machine.] — Official White House statement.
- «Rogue States A Handy Label, But a Lousy Policy» The Washington Post, 2000, by Robert S. Litwak (use 'search' to find the article on the huge page)
|