Країни-ізгої

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Країни-ізгої (англ. rogue states) — поняття, що закріпилося в американської політичної лексиці в 1990-ті, роки для позначення державних (політичних) режимів, які розглядаються як антинародні, диктаторські та такі що представляють загрозу миру, терористичні. Використання цього поняття поширилося у лексиці більшості демократичних країн вільного світу.

Критерії[ред.ред. код]

Зміст цього визначення розкривається, зокрема, у документі «Стратегія національної безпеки. Вересень 2002» (Стратегія національної безпеки США). Згідно з цим документом «країни-ізгої» (англ. rogue states) характеризуються тим, що правлячі режими цих країн:

  • жорстоко поводяться з власним народом, розбазарюють національні ресурси заради особистої вигоди правителів;
  • демонструють неповагу до міжнародного праву, загрожують сусідам, холоднокровно порушують підписані міжнародні угоди;
  • намагаються отримати доступ до зброї масового ураження та іншої передової військової технології для використання в якості загрози або реальної агресії;
  • надають допомогу тероризму в глобальному масштабі;
  • відкидають базові людські цінності[1].

Використання[ред.ред. код]

Вираз «країни-ізгої» з'явився на початку 1990-х — в той час список таких держав включав КНДР, Ірак, Іран, Афганістан, Кубу, Лівію, М'янму, Сирію, Судан, з 2014 року Росія.

Зміна політичних режимів, що відбулася внаслідок антидиктаторських народних повстань та громадянської війни в Афганістані, Іраку та Лівії, призвела до того, що США виключили ці країни зі списку.

Зазвичай, до країн-ізгоїв журналісти та політологи зараховують або зараховували такі країни: Іран, Венесуела, Лівія, Сирія, КНДР, Білорусь, М'янма, Болівія, Куба, Зімбабве, Росія, Судан, Сомалі.

Наприкінці 1990-х адміністрацією тодішнього американського президента Білла Клінтона використовувалося більше політкоректне вираз — «держави, що викликають тривогу» (англ. State of concern), однак при Джорджі Буші та Кондолізі Райс знову почало вживатися колишній вираз.

Критика[ред.ред. код]

Деякі критики зовнішньої політики США, наприклад, Ноам Чомскі і Жак Дерріда, стверджували, що це формулювання носить пропагандистський характер.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. V. Prevent Our Enemies from Threatening Us, Our Allies, and Our Friends with Weapons of Mass Destruction // Стратегия национальной безопасности США 2002 года.

Посилання[ред.ред. код]