Доктрина Картера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джиммі Картер

Доктрина Картера (англ. Carter Doctrine) — зовнішньополітична програма, проголошена президентом США Джиммі Картером 23 січня 1980 у відповідь на введення радянських військ Афганістан.

Текст заяви[ред. | ред. код]

Регіон, який тепер перебуває під загрозою з боку радянських військ в Афганістані, має величезне стратегічне значення: він містить більше ніж дві третини експортованої нафти у світі. Радянські зусилля по встановленню панування над Афганістаном призвели до того, що радянські війська тепер в 300 милях від Індійського океану та близькі до Ормузької протоки, морського шляху, через який проходить більша частина світової нафти. Радянський Союз зараз намагається зміцнити стратегічні позиції, що створює серйозну загрозу для вільного переміщення нафти з Близького Сходу.

Ця ситуація вимагає уважного обмірковування, залізних нервів і рішучих дій не лише цього року, але на багато років вперед. Вона вимагає колективних зусиль для протистояння цій новій загрозі безпеки в районі Перської затоки і в Південно-Західній Азії. Вона вимагає участі всіх тих, хто залежить від нафти з Близького Сходу і хто зацікавлений у глобальному мирі та стабільності. І вона вимагає консультації та тісної співпраці з країнами регіону, які можуть опинитися під загрозою.

Вирішення цього завдання потребують національної волі, дипломатичної та політичної мудрості, економічних жертв, і, звичайно, військового потенціалу. Ми повинні закликати все найкраще, що є в нас, щоб зберегти безпеку цього важливого регіону.

Нехай наша позиція буде абсолютно ясною: спроби будь-яких зовнішніх сил отримати контроль над регіоном Перської затоки будуть розглядатися як посягання на життєво важливі інтереси Сполучених Штатів Америки, і такий напад буде відбито будь-якими необхідними засобами, в тому числі військовою силою.

Опис[ред. | ред. код]

Остання, ключова фраза доктрини Картера була написана Збігнєвом Бжезинським, в той час радником з національної безпеки. Бжезинський змоделював формулювання Доктрини Картера на основі Доктрини Трумена[1] та наполіг, щоб ця пропозиція була включена в промову «щоб стало абсолютно ясно, що Ради повинні триматися подалі від Перської затоки»[2].

У книзі «The Prize: The Epic Quest for Oil, Money, and Power» Даніель Йергін зазначає, що «Доктрини Картера має вражаючі спільні риси» з британською декларацією 1903, в яких британський міністр закордонних справ лорд Лендсдоун попередив Росію та Німеччину, що британці «розцінять створення морської бази або укріпленого порту в Перській затоці будь-якою державою як дуже серйозну загрозу британським інтересам, і ми звичайно повинні чинити опір цьому з усіма засобами, наявними в нашому розпорядженні»[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Zbigniew Brzezinski. Power and Principle: Memoirs of the National Security Adviser, 1977—1981. New York: Farrar, Strauss, Giroux, 1983. ISBN 0-374-23663-1. pg. 444.
  2. A Cold War Legacy of Persian Gulf Conflict. Artsandmedia.net. March 19, 2003. Архів оригіналу за 2008-08-19. Процитовано 2008-10-16. 
  3. Daniel Yergin. «The Prize: The Epic Quest for Oil, Money, and Power, New York»: Simon & Schuster (1991)

Посилання[ред. | ред. код]