Рибекіт
| Рибекіт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | перевизначений (Rd)[d][1][2]  |
| IMA-номер | IMA2012 s.p. |
| Абревіатура | Rbk[3] |
| Хімічна формула | ☐Na₂(Fe²⁺₃Fe³⁺₂)Si₂O₂₂(OH)₂[2] |
| Nickel-Strunz 10 | 9.DE.25 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна сингонія[4] |
| Просторова група | просторова група C2/m[d][4] |
| Твердість | 6 ± 1[4] |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Емілі Рібек[5] |
| Типова місцевість | Сокотра |
 Рибекіт у Вікісховищі | |
Рибекіт[6] — мінерал групи амфіболів, бідний на магній лужний амфібол ланцюжкової будови.
Рібекіт вперше був відкритий німецьким етнологом, мінералогом та натуралістом Емілем Рібеком (1853—1885) на архіпелазі Сокотра в Ємені та описаний у 1888 році Адольфом Зауером, який назвав мінерал на честь його першовідкривача[7].
- За Є. Лазаренком: Na2Fe2+(Fe3+)2[(OH, F)Si4O11]2.
- За «Fleischer's Glossary» (2004): Na2(Fe, Mg)3Fe2Si8O22(OH)2.
Домішки: CaO, K2O, MnO, TiO2. Іноді Fe2+ заміщується на Mg з утворенням магнезіорибекіту.
Склад у % (з родовища Квінсі, США): Na2O — 6,16; K2O — 1,1; CaO — 1,28; MgO — 0,1; FeO — 21,43; Fe2O3 — 14,51; Al2O3 — 0,68; SiO2 — 61,79; H2O — 1,4; F — 0,2.
Сингонія моноклінна.
Форми виділення: призматичні або голчасті кристали. Волокнистий різновид рибекіту називається крокідолітом. Кристалічна структура стрічкова.
Спайність досконала за призмою (під кутом 56°).
Густина 3,02-3,42.
Твердість 5,0-6,5.
Колір темно-синій до чорного, у крокідоліту — блакитний до синього.
Блиск скляний, у крокідоліту шовковистий.
Утворює тверді розчини з глаукофаном (кросити) і арфведсонітом (озаніти), а також з магнезіорибекітом.
Зустрічається в лужних вивержених метаморфічних породах як породоутворювальний мінерал разом з егірином. Характерний мінерал лужних гранітів та їх пегматитів, а також метасоматичних порід, близьких за складом. Часто зустрічається в ріолітах і трахітах. З рибекітовими гранітами пов'язані родовища рідкісних металів (Та, Nb, Zr та ін.).
Асоціація: егірин, нефелін, альбіт, арфведсоніт (магматичний); тремоліт, фероактиноліт (метаморфічний); грюнерит, магнетит, гематит, стильпномелан, анкерит, сидерит, кальцит, халцедон, кварц (залізні формації).
Характерний мінерал лужних гранітів та їх пегматитів, а також для метасоматичних порід близьких за складом: у Росії — Кольський півострів, Саяно-байкальська гірська область; Східний Казахстан, Північна Нігерія, Нігер, Канада. Описаний в окремих гідротермальних жилах з кварцом або кальцитом (Канада, США — головним чином крокідоліт). Найбільше у світі родовище крокідоліту у ПАР (Азбестові гори на півночі Капської провінції та родовища Трансвааля), а також близькі їм за генезисом родовища Кривого Рогу та KMA, приурочені до товщ залізистих кварцитів. При гідротермальному процесі рибекіт заміщується хлоритом, при вивітрюванні — сумішшю гідроксидів заліза з опалом, кварцом, халцедоном. Тонковолокнисті псевдоморфози кварцу по крокідоліту (темно-синє соколине око) та кварцу з гетитом по вивітренному крокідоліту (золотисто-коричневе тигрове око) — виробне каміння. Розповсюджені також: Сокотра (острів Корсика, Франція), Лангезундфьорд (Норвегія), Кривий Ріг (Україна), Красноярський край (РФ), Хамерслі (Австралія), район Лусака (Замбія).
З рибекітовими гранітами пов'язані родовища рідкісних металів (Ta, Nb, Zr, Y та ін.).
Розрізняють:
- рибекіт волокнистий (крокідоліт, крокідоліт-азбест — агрегати рибекіту, які складаються з волокнистих індивідів):
- крокідоліт магніїстий або магніевий (волокниста відміна рибекіту з Південной Австралії, що містить 11,34 % MgO);
- крокідоліт-опал: те саме, що котяче око або тигрове око.
- рибекіт магнезіально-залізистий (синонім — рибекіт магніїстий),
- рибекіт магніїстий (різновид рибекіту, який містить до 15,8 % MgO).
- магнезіо-рибекіт, терновськіт — мінерал, лужна рогова обманка, лужний амфібол.
- ↑ Leake B. E., Woolley A. R., Charles Edward Samuel Arps et al. Nomenclature of amphiboles: report (1997) // The Canadian Mineralogist — Association Minéralogique du Canada, 1997. — Vol. 35. — P. 219–246. — ISSN 0008-4476; 1499-1276
- ↑ а б Hawthorne F. C., R. Oberti, Harlow G. E. et al. Nomenclature of the amphibole supergroup (2012) // Am. Mineral. — Mineralogical Society of America, 1916. — Vol. 97. — P. 2031–2048. — ISSN 0003-004X; 1945-3027 — doi:10.2138/AM.2012.4276
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б в Handbook of Mineralogy — Mineralogical Society of America.
- ↑ http://www.webmineral.com/data/Riebeckite.shtml
- ↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 305. — ISBN 978-966-360-463-3.
- ↑ Adolf Sauer: Ueber Riebeckit, ein neues Glied der Hornblendegruppe, sowie über Neubildung von Albit in granitischen Orthoklasen. In: Zeitschrift der Deutschen Geologischen Gesellschaft. Band 15. Wilhelm Hertz (Bessersche Buchhandlung), Berlin 1888, S. 138–152 (rruff.info [PDF; 1,3 MB; abgerufen am 27. Juli 2022).]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Рибекіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Рибекіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Riebeckite \ Handbook of Mineralogy, Mineral Data Publishing, 2001 https://rruff.geo.arizona.edu/doclib/hom/riebeckite.pdf
- Dana, E.S. (1892) Dana's system of mineralogy, (6th edition), 400.
