Меньгерт Лоньяї
| Меньгерт Лоньяї угор. Lónyay Menyhért | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 14 листопада 1871 — 4 грудня 1872 | |||
| Попередник: | Андраші Дюла | ||
| Спадкоємець: | Йожеф Славі | ||
| |||
| 21 травня 1870 — 14 листопада 1871 | |||
| Попередник: | Фердинанд фон Бейст | ||
| Спадкоємець: | Андраші Дюла Людвиг фон Гольцгетан | ||
| |||
| 20 лютого 1867 — 21 травня 1870 | |||
| Попередник: | посада створена | ||
| Спадкоємець: | Карой Керкарой | ||
| Народження: |
6 січня 1822[1] Nagylónyad, Угорщина | ||
| Смерть: |
3 листопада 1884 (62 роки) Будапешт, Австро-Угорщина | ||
| Поховання: | Nagylónyad | ||
| Країна: | Австрійська імперія і Угорщина | ||
| Релігія: | кальвінізм | ||
| Освіта: | Будапештський університет (1839) | ||
| Партія: | Deák Partyd[2], Peace Partyd[3] і Address Partyd[2] | ||
| Автограф: | 
| ||
.svg)
Меньгерт Лоньяї (угор. Lónyay Menyhért; 6 січня 1822, Надьлоня, Саболч-Сатмар-Береґ, Угорщина — 3 листопада 1884, Будапешт, Угорщина) — угорський державний діяч.
Біографія[ред. | ред. код]
З 1843 член палати, в якій належав до опозиції, але боровся проти заступницького тарифу Кошута.
У 1848 обіймав посаду товариша міністра фінансів. Коли в 1849 повстання було придушене, він втік, але в 1850 був помилуваний і повернувся в Угорщину, де сприяв врегулюванню річки Тиси, організував сільськогосподарські провінційні союзи, брав участь у будуванні кредитних установ, енергійно виступав на захист автономії протестантської церкви, якій загрожував патент 1859. В конституційному транслейтанському міністерстві Андраші від 17 лютого 1867 йому було доручено міністерство фінансів.
У 1870 він призначений імперським міністром фінансів, в листопаді 1871 — угорським міністром-президентом. Коли було виявлено, що він при державних позиках і закупівлях, а також при управлінні залізницями зловживав своїм впливом для власного збагачення — змушений був вийти у відставку (грудень 1872).
Праці[ред. | ред. код]
З 1875 був членом верхньої палати. Написав кілька праць угорською мовою: про державну власність (Будапешт, 1869), про громадські справи Угорщини (Будапешт, 1846 і 1873—1875). Німецькою мовою перекладено його праці «Bankfrage» (Будапешт, 1876) і «Graf Stefan Scéchenyi» (Будапешт, 1875).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Dr. Constant v. Wurzbach Lonyay, Meinhard // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 16. — S. 26.
- ↑ а б Dániel B., József P., Judit P. Képviselők és főrendek a dualizmus kori Magyarországon — Líceum Kiadó, 2020. — С. 136. — 639 с. — ISBN 978-963-496-144-4
- ↑ Orsolya V. B. Békepártiak önmagukról // Nógrád Megyei Múzeumok Évkönyve — 2001. — С. 102. — ISSN 0133-0802
Джерела[ред. | ред. код]
- Magyar életrajzi lexikon [Архівовано 19 жовтня 2012 у WebCite]
- Cieger András: Árny- és fényképek. Lónyay Menyhért személyisége [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
