Кошут Лайош

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лайош Кошут в 1851 році

Лайош Кошут (угор. Kossuth Lajos, словац. Ľudovít Košút) (19 вересня 1802(18020919), Монок, Боршод-Абауй-Земплен — 20 березня 1894, Турин) — угорський державний діяч, революціонер, юрист, прем'єр-міністр і правитель-президент Угорщини в період Угорської революції 1848 — 1849.

Біографія[ред.ред. код]

Здобув юридичну освіту, працював повіреним, помічником депутата національного парламенту в Братиславі. Редагував газету «Pesti Hirlop» (1841–1844). У 1847 заснував Опозиційну партію, від якої був обраний депутатом від комітату Пешт.

Під час революційних подій в Угорщині очолив у вересні 1848 Комітет захисту батьківщини, який у жовтні 1848 став фактично урядом. У травні — серпні 1849 — верховний правитель (диктатор) Угорщини. Ініціатор створення угорської національної армії (липень 1848), видання Декларації незалежності (квітень 1849), яка оголосила про позбавлення влади Габсбургів. Після придушення угорської революції військами Росії емігрував спочатку до Туреччини, а в 1851 — до Англії, згодом до США та Італії.

В еміграції займався публіцистикою, закликав до звільнення Угорщини від влади Австрії. Виступав за створення федерації у складі Угорщини, Сербії, Хорватії та Румунії. Для цього спілкувався з національними емігрантськими колами цих країн. Тісно контактував з італійським революціонером Дж. Мадзіні.

У 1859 році під час загострення відносин між Францією і Австрією, на пропозицію французького імператора Наполеона III почав готувати антиавстрійське повстання в Угорщині. Став одним із засновників Угорського національного управління (угорського уряду в екзилі). Але через підписання у липні 1859 підписання між Францією і Австрією перемир'я ці плани не були здійсненні.

Проживав в Італії. Засуджував угорських діячів, що підписали у 1867 році угоди про створення двоєдиної монархії — Австро-Угорщини.

Останні роки життя важко хворів, жив у бідноті та самотності.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

У 1849 році на сучасній площі Ш. Петефі в Ужгороді (територія Угорщини на той час) був встановлено прижиттєвий пам'ятник.

В Угорщині були випущені монети у честь Кошута:

  • у 1947 — срібна монета у 5 форинтів[1]
  • у 2002 — до 200-річчя з дня народження монету у 100 форинтів[2]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Володимир Іванович Вернадський і Україна. Т. 1, кн. 2: Володимир Іванович Вернадський. Вибрані праці — K., 2011. — 584 с.
  • Гончар, Б. М. Всесвітня історія [Текст]: навчальний посібник / Б. М. Гончар, М. Ю. Козицький, В. М. та ін. Мордвінцев. — 2-е вид., випр. і доп. — Киiв: Знання, 2002. — 565 с. — ISBN 966-620-124-0


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.