Меньгерт Лоньяї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Меньгерт Лоньяї
угор. Lónyay Menyhért
Меньгерт Лоньяї
Прапор
Прем'єр-міністр Королівства Угорщина
14 листопада 1871 — 4 грудня 1872
Попередник: Андраші Дюла
Спадкоємець: Йожеф Славі
Прапор
Міністр фінансів Австро-Угорщини
21 травня 1870 — 14 листопада 1871
Попередник: Фердинанд фон Бейст
Спадкоємець: Андраші Дюла
Людвиг фон Гольцгетан
Прапор
Міністр фінансів Королівства Угорщина
20 лютого 1867 — 21 травня 1870
Попередник: посада створена
Спадкоємець: Карой Керкарой
 
Партія: Deák Party[d]
Народження: 6 січня 1822
Саболч-Сатмар-Береґ, Угорщина
Смерть: 3 листопада 1884
Будапешт, Угорщина

Медіафайли у Вікісховищі?

Меньгерт Лоньяї (угор. Lónyay Menyhért; *6 січня 1822, Саболч-Сатмар-Береґ, Угорщина — †3 листопада 1884, Будапешт, Угорщина) — угорський державний діяч.

Біографія[ред. | ред. код]

З 1843 член палати, в якій належав до опозиції, але боровся проти заступницького тарифу Кошута.

У 1848 обіймав посаду товариша міністра фінансів. Коли в 1849 повстання було придушене, він втік, але в 1850 був помилуваний і повернувся в Угорщину, де сприяв врегулюванню річки Тиси, організував сільськогосподарські провінційні союзи, брав участь у будуванні кредитних установ, енергійно виступав на захист автономії протестантської церкви, якій загрожував патент 1859. В конституційному транслейтанському міністерстві Андраші від 17 лютого 1867 йому було доручено міністерство фінансів.

У 1870 він призначений імперським міністром фінансів, в листопаді 1871 — угорським міністром-президентом. Коли було виявлено, що він при державних позиках і закупівлях, а також при управлінні залізницями зловживав своїм впливом для власного збагачення — змушений був вийти у відставку (грудень 1872).

Праці[ред. | ред. код]

З 1875 був членом верхньої палати. Написав кілька праць угорською мовою: про державну власність (Будапешт, 1869), про громадські справи Угорщини (Будапешт, 1846 і 18731875). Німецькою мовою перекладено його праці «Bankfrage» (Будапешт, 1876) і «Graf Stefan Scéchenyi» (Будапешт, 1875).

Джерела[ред. | ред. код]