Людвік Тишкевич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Людвік Тишкевич
пол. Ludwik Skumin Tyszkiewicz
Народився 1748[2]
Помер 26 червня 1808(1808-06-26)[1]
Країна  Велике князівство Литовське
 Річ Посполита
Діяльність дипломат
Членство Торговицька конфедерація
Посада Маршалок Великий Литовський[1], польний гетьман литовський[3], посол Сейму Речі Посполитої[d], учасник виборів короля Польщіd, підскарбій великий литовський[4], Маршалок Сейму Речі Посполитої, Великий писар Литовський[5], Маршалок Головного трибуналу Великого князівства Литовського[d] і тивун віленськийd
Військове звання генерал-ад'ютант
Рід Тишкевичі
Батько Юзеф Скумін-Тишкевич
Мати Ганна Потійd
У шлюбі з Konstancja Poniatowskad
Діти Анна Потоцька
Нагороди
орден Андрія Первозванного Орден Святого Олександра Невського орден Білого Орла орден Святого Станіслава

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тишкевич.

Людвік Скумін-Тишкевич (лит. Liudvikas Tiškevičius, пол. Ludwik Tyszkiewicz; *близько 1748 — †26 червня 1808) — державний, громадський діяч Речі Посполитої XVIII—XIX століть. Писар великий литовський (в 1775—1780), Маршалок Сейму Речі Посполитої (в 1778), польний гетьман литовський (з 1780), підскарбій великий литовський (з 1791), маршалок великий литовський (з 1793), маршалок Трибуналу литовського, дійсний таємний радник Російської імперії, генерал-ад'ютант (з 1772).

Біографія[ред. | ред. код]

Походив з русько-литовського роду Великого князівства Литовського гербу «Леліва». Останній представник гілки Тишкевичів, які взяли в XVI столітті прізвисько Скумін; син тивуна віленського Йозефа (Юзефа) Скуміна-Тишкевича[6] та Анни з Потіїв — доньки троцького воєводи Александра Потія[7].

Уклав 1775 року шлюб з Констанцією Понятовською — небогою короля польського, великого князя литовського Станіслава Авґуста Понятовського[8], став активним прихильником його політичної партії, що обумовило швидкий кар'єрний ріст Людвіка Тишкевича.

У 1780 році після відмови від посади Юзефа Сосновського став польним гетьманом литовським.

У 1792 році підтримав рішення короля С. А. Понятовського про приєднання до Торговицької конфедерації, яка мала за мету захист старого державного ладу в Речі Посполитій і повернення привілеїв шляхти, ліквідованих Конституцією 3 травня 1791 року.

У 1795 році очолював посольство Великого князівства Литовського, яке присягало на вірність російській імператриці Єкатєріні II. Після другого розділу Речі Посполитої отримав від російської корони значні земельні наділи в Березино. Після третього поділу став першим віленським губернським, маршалком шляхти (1798—1801), отримав чин дійсного таємного радника.

У 1775—1776 роках збудував палац у власному маєтку Підгородне (нині в Гродненській області Білорусі), 1785—1792 роках — в Варшаві.

Особисте життя[ред. | ред. код]

1775 р. був одружений з княжною Констанцією Понятовською (1759—1830), дочкою великого підкоморія коронного, князя Казимира Понятовського (1721—1800), рідною небогою (племінницею) останнього короля польського і великого князя литовського Станіслава Авґуста Понятовського. У шлюбі з нею мав дочку — Анну Тишкевич (1779—1867), яка в 1805 році вийшла заміж за графа Станіслава Авґуста Потоцького[9] — сина Станіслава Костки Потоцького.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 172.
  2. ↑ NUKAT — 2002.
  3. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 158.
  4. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 189–190.
  5. ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 281.
  6. ↑ Tyszkiewiczowie (02) [Архівовано 29 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  7. ↑ Pociejowie (01). Архів оригіналу за 30 жовтня 2013. Процитовано 23 липня 2013.
  8. ↑ Poniatowscy (01). Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 23 липня 2013.
  9. ↑ Potoccy (02). Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 23 липня 2013.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Бантыш-Каменский Н. Н. Списки кавалерам российских императорских орденов Св. Андрея Первозванного, Св. Екатерины, Св. Александра Невского и Св. Анны с учреждения до установления в 1797 году орденского капитула. — 2005. — С. 159. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Людвік_Тишкевич&oldid=39119785