Перейти до вмісту

Мавретанія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мавретанія

Типколишня державаd Редагувати інформацію у Вікіданих
СтолицяВолюбіліс[1] і Шершель[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Історія
 • Створено3 століття до н. е. Редагувати інформацію у Вікіданих
 • Розпущено698 Редагувати інформацію у Вікіданих
 • НаступникMauretania Tingitanad і Мавританія Цезарейська Редагувати інформацію у Вікіданих
Король Юба II, Лувр.

Мавретанія — незалежне берберське королівство на Середземноморському узбережжі Північної Африки (похідна від назви племені маурі[en], від якої також з'явилась назва мавр). Займало території західного Алжиру, північне Марокко та іспанські Plaza de soberania. Маври були названі від грецького слова mauros — чорний.[3] Королівство Мавретанія не було розташоване на атлантичному узбережжі західної Сахари, де знаходиться сучасна Мавританія.

Історія

[ред. | ред. код]

Берберські племена, які оселилися в регіоні з раннього залізного віку, контролювали внутрішню частину країни. Але з пунічних торгових постів Танжера та Лікса торгівля з місцевими жителями посилювалася, і пунічна мова та її інституції поширилися у внутрішню частину Мавретанії[4].

Сформувалося у IV ст. до н. е. як племінна держава берберського народу маурів зі столицею в Волюбілісі[5]. Страбон записав маурів (дав.-гр. Μαῦροι) як корінну назву народу навпроти Піренейського півострова. Ця назва була прийнята латиною, тоді як грецька назва племені була маврусії[6]. Середземноморське узбережжя Мавританії мало комерційні гавані для торгівлі з Карфагеном ще до IV ст. до н. е., але внутрішня частина контролювалася берберськими племенами, які закріпилися в регіоні до залізної доби.

Перший відомий історичний цар Бага правив під час Другої пунічної війни, і був союзником Карфагену на початку конфлікту[7]. Маурі тісно контактували з Нумідією. Бокх I був тестем нумідійського царя Югурти. Після смерті Мастанесоси 49 року до н. е. царство розділили Бокх II і Богуд, що брали участь у громадянських війнах Римської республіки (спочатку Цезаря і Помпея, потім Антонія і Октавіана). 38 року до н. е. Мавретанія знову об'єдналася в єдину державу. За допомогу римлянам у війні проти нумідійського царя Арабіона Бокх II отримав частину його земель[8].

Після смерті царя Бокха II у 33 до н. е. Рим безпосередньо керував регіоном до 25 до н. е. Після цього римляни посадили на трон Юбу II Нумідійського, перетворивши Мавретанію на клієнтську державу. Але також йому було передано Гетуліку[9]. За часів правління Юби II столицю Мавританії було перенесено до Кесарії[10]. Також отримав від Августа право карбувати монети. Було зведено мавзолей царської родини у нуміідйському стилі.

Його син, Птолемій, у 23 році н. е. успадкував трон, але Калігула вбив його у 40 році[11].

Територія

[ред. | ред. код]

У II ст. до н.е. межі царства все ще були нечіткими[12], лише у 146 році до н.е. Мавританія стала об'єдною[13].

Царі Мавретанії

[ред. | ред. код]

Римська Мавретанія

[ред. | ред. код]

Клавдій приєднав Мавретанію вже як Римську провінцію у 44 році. Наступного року він розділив Мавретанію на Цезарейську та Тингітанську уздовж річки Мулуя, приблизно 60 км на захід від сучасного Орану. Було створено окремий флот для захисту узбережжя.

Провінція Тингітанська Мавретанія (кордони 116 н. е.).
Провінція Цезарейська Мавретанія (кордони 116 н. е.).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://web.archive.org/web/20131020180151/http://www.awhf.net/?p=573
  2. https://www.britannica.com/place/Iol
  3. Thomas F. Glick, Islamic And Christian Spain in the Early Middle Ages. Архів оригіналу за 21 липня 2011. Процитовано 17 грудня 2009.
  4. Jean-Luc Panetier et Hassan Limane, Volubilis: Une cité du Maroc antique, Paris/Casablanca, Maisonneuve et Larose/Malika, coll. " Civilisations arabe et islamique ", 2002, p. 23
  5. Edward Lipinski, Dictionnaire de la civilisation phénicienne et punique, Turnhout, Brepols, 1992, p. 493
  6. Strabo, Geographica 17.3.2
  7. Panetier et Limane 2002, p. 32
  8. Michèle Coltelloni-Trannoy (préf. Jehan Desanges), Le royaume de Maurétanie sous Juba II et Ptolémée (25 av. J.-C. — 40 ap. J.-C.), Études d'Antiquités africaines, 1997, p. 10
  9. Jehan Desanges, " Les territoires gétules de Juba II ", Revue des Études Anciennes, t. 66, nos 1-2,‎ 1964, p. 33
  10. Morel-Deledalle 2014, p. 25
  11. Anthony A. Barrett, Caligula: The Corruption of Power (Routledge, 1989), pp. 116—117
  12. Myriame Morel-Deledalle (dir.), Splendeurs de Volubilis : Bronzes antiques du Maroc et de Méditerranée, Marseille/Arles, Musée des civilisations de l'Europe et de la Méditerranée/Actes Sud, 2014, p. 24-25
  13. Panetier et Limane 2002, p. 23

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Notitia dignitatum & Tingitana[недоступне посилання з квітня 2019]
  • Westermann, Großer Atlas zur Weltgeschichte (in German)