Мегантроп
| ?Мегантроп | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Підтип: | Хребетні (Vertebrata) |
| Клас: | Ссавці (Mamalia) |
| Підклас: | Плацентарні (Eutheria) |
| Ряд: | Примати (Primates) |
| Родина: | Гомініди (Hominidae) |
| Підродина: | Гомінін |
| Рід: | Люди |
| Вид: | Еректуси |
| Підвид: | Мегантроп |
| Біноміальна назва | |
| Homo erectus palaeojavanicus | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Homo erectus palaeojavanicus |
 Віківиди: | Homo erectus palaeojavanicus |
 ITIS: | 943902 |
Мегантроп (лат. Meganthropus) — назва, запропонована для низки викопних знахідок зубів і фрагментів нижніх щелеп древніх людей, виявлених у Сангірані на острові Ява. Ці щелепи і зуби вирізняються дуже великими розмірами і масивністю.
Перші знахідки було зроблено в 1939–1941 роках голландським антропологом Г. Г. Р. фон Кенігсвальдом, який і запропонував для них нову родову і видову назву Meganthropus palaeojavanicus. Це назва використовувалася рядом авторів у 1940-ві роки, хоча перший формальний опис таксона під цією назвою було опубліковано Г. Г. Р. фон Кенігсвальдом лише в 1950 році [1].
Німецький дослідник Франц Вейденрейх, автор оригінальної гіпотези про походження людей від гігантопітеків, перехідною формою між ними вважав мегантропів [2].
У 1954 році Джон Робінсон розглядав цю групу як вид у складі роду парантропів [1].
Згодом уявлення про мегантропів як про самостійну групу древніх людей були спростовані. Зокрема, М. О. Гремяцьким було показано, що фрагменти нижніх щелеп, приписуваних мегантропам, добре поєднуються з верхньою щелепою пітекантропа. Крім того, місця знахідок і датування мегантропів ті ж самі, що і пітекантропів. Таким чином, немає жодних підстав для визнання мегантропа самостійним видом і, тим більше, родом [3]. Видова назва Meganthropus palaeojavanicus зазвичай розглядається як молодший синонім Homo erectus [1].
- Зубов А. А. Палеоантропологическая родословная человека / Под. ред. С. В. Васильева. — Москва, 2004. — 551 с. — 750 прим. — ISBN 5-85941-004-2.
- Трофимов Б. А., Мащенко Е. Н. Самые большие человекообразные обезьяны - гигантопитеки. — Природа, 1999. — № 12.
- Wood B. Wiley-Blackwell Encyclopedia of Human Evolution. — John Wiley & Sons, 2011. — 1264 с.
- Все про Сангіран — місцезнаходження, де згайдено рештки мегантропів [Архівовано 1 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в Wood, 2011.
- ↑ Трофимов, Мащенко, 1999.
- ↑ Зубов, 2004, с. 174.