Австралопітек седіба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Австралопітек седіба
Так зберігається голотип MH1
Так зберігається голотип MH1
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Примати (Primates)
Родина: Людиноподібні мавпи (Hominidae)
Рід: Австралопітеки (Australopithecus)
Вид: Австралопітек седіба
Біноміальна назва
Australopithecus sediba
Berger et al., 2010

Австралопітек седіба (Australopithecus sediba) — вид австралопітеків, відомий за рештками, вік яких оцінюється в 1,78-1,95 млн років (плейстоцен).[1]

Два неповних скелети цього виду були знайдені при розкопках в печері Малапі (Malapa) на території об'єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, відомого як «Колиска людства», у Південній Африці. Один скелет — підлітка чоловічої статі — (голотип), інший — дорослої особини жіночої статі[2]

На сьогодні знайдено понад 130 фрагментів цих скелетів.[2] Ці знахідки спочатку були описані в двох статтях в журналі «Science» південноафриканським палеоантропологом Лі Бергером і його колегами як новий вид ранніх предків людини. Там же новий вид було названо Australopithecus sediba. («Sediba» означає «джерело», або «колодязь» мовою сото)[2] Відомий антрополог Дональд Джохансон (Donald Johanson) вважає, що кістки А. sediba слід віднести до роду Homo[3] Після відкриття набагато прогресивнішого виду Homo gautengensis, який жив у Південній Африці одночасно з А. седіба, претендентом на роль прямого предка ранніх Homo став, на думку Даррена Курно, А. гарі, який був знайдений в Ефіопії і датується віком близько 2,5 млн років тому[4].

Австралопітек седіба, можливо, проживав у савані, але Їв фрукти та інші плоди, що росли у лісі. Поведінка подібна до сучасного шимпанзе. Умови, в яких особи були поховані і скам'яніли — надзвичайні, і дають змогу відділити залишки рослин (фітолітів) від зубного нальоту. [5][6][7]

Відкриття[ред.ред. код]

Перший фрагмент скелета автралопітека седіба знайшов дев'ятирічний Метью — син палеантрополога Лі Бергера, 15 серпня 2008. Будучи біля батька на розкопках Доломітових пагорбів, на північ від Йоганнесбурга, у Малапі (Malapa). Метью натрапив на рештки закам'янілих кісток. Коли хлопчик показав знахідку батькові, той не міг повірити в те, що бачить — ключиці гомініда. Згодом, перевернувши блок каменю, побачили, що «стирчить із задньої частини каменю нижня щелепа з зубами, іклами. І я ледь не помер», — він пізніше розповідав. Рештки, як виявилося, належать молодому чоловікові зростом до 4 футів 2 дюймів (1,27 м), чий череп був виявлений в березні 2009 командою Бергера. Про знахідку оголосили громадськості 8 квітня 2010 року.[8]

Також в печері Малапа (Malapa) під час археологічних розкопок знайшли різні скам'янілості тварин, включаючи шаблезубих кішок, мангустів і антилоп. Бергер і геолог Пауль Дірк припустили, що тварини могли потрапити в глибоку яму 100 — 150-футів (30-46 м), так звану «пастку смерті». Органи можливо змело у природній басейн з піщаним дном і значною часткою вапна, що дозволило їм закам'яніти.[8]

Датування[ред.ред. код]

Палеомагнітний і уран-свинцевий методи датування показали, що вік решток не старший ніж 2.0 млн р. Наявність тваринних різновидів, які вимерли близько 1.5 млн р., вказує на те, що поклад не молодший ніж 1.5 млн р. Рештки мають нормальну магнітну полярність, що властиво для періоду між 2.0 і 1,5 млн р. , і стратиграфічної зони в Олдуваї між 1,95 і 1,78 млн р.[1] Відповідно, рештки, спочатку, були датовані до 1,95 млн. Останнє датування шару ґрунту продемонструвало, що це не можливо і нормальна магнітна полярність відкладень можлива для часу 3000-літнього Пре — Олдувайського періоду в 1,977 млн р.

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Dirks, P. H. G. M.; Kibii, J. M.; Kuhn, B. F.; Steininger, C.; Churchill, S. E.; Kramers, J. D.; Pickering, R.; Farber, D. L.; Mériaux, A.-S.; Herries, A. I. R.; King, G. C. P.; Berger, L. R. (2010). Geological Setting and Age of Australopithecus sediba from Southern Africa. Science 328 (5975): 205—208. doi:10.1126/science.1184950. 
  2. а б в Berger, L. R.; de Ruiter, D. J.; Churchill, S. E.; Schmid, P.; Carlson, K. J.; Dirks, P. H. G. M.; Kibii, J. M. (2010). Australopithecus sediba: A New Species of Homo-Like Australopith from South Africa. Science 328 (5975): 195—204. doi:10.1126/science.1184944. 
  3. . Элементы — новости науки: Australopithecus sediba — австралопитек, похожий на человека
  4. Toothy Tree-Swinger May Be Earliest Human
  5. Henry, Amanda G.; Ungar, Peter S.; Passey, Benjamin H.; Sponheimer, Matt; Rossouw, Lloyd; Bamford, Marion; Sandberg, Paul; de Ruiter, Darryl J. та ін. (June 27, 2012). The diet of Australopithecus sediba. Nature (journal). doi:10.1038/nature11185. Процитовано June 28, 2012. 
  6. Boyle, Alan (June 27, 2012). This pre-human ate like a chimp. MSNBC. Процитовано June 28., 2012. 
  7. Wilford, John Noble (June 28, 2012). Some Prehumans Feasted on Bark Instead of Grasses. New York Times. Процитовано June 28, 2012. 
  8. а б Celia W. Dugger; John Noble Wilford (April 8, 2010). New hominid species discovered in South Africa. New York Times. Архів оригіналу за 11 April 2010. Процитовано April 8, 2010. 
Commons
Розділ Віківиди має дані за темою: