Людина цзайчанійська
| Людина цзайчангійська Час існування: 0.45–0.19 млн р. т. Плейстоцен | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Homo tsaichangensis (Марк Макменамін, 2015) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
| Історія Тайваню | |
|---|---|
 | |
| Доісторичний Тайвань | |
| Королівство Міддаг (?-XVII ст.) | |
| Голландська Формоза (1624–1662) | |
| Іспанська Формоза (1626–1642) | |
| Держава Дуннін (1662–1683) | |
| Префектура Тайвань (1683–1895) | |
| Республіка Тайвань (1895) | |
| Тайванське генерал-губернаторство (1895–1945) | |
| Республіка Китай (історія 1945–) | |
Портал «Тайвань» |
Люди́на цзайчані́йська (лат. Homo tsaichangensis) — це викопні рештки прадавньої людини знайдені в каналі між островами архіпелагу Пенху. Було виявлено щелепу, а саме її нижню частину, що належить вимерлому виду гомінінів роду Homo з Тайваню, який жив у середині пізнього плейстоценіу. Точна класифікація нижньої щелепи спірна, окремі вчені переконані, що вона представляє новий вид, Людину цзайчанійську (Homo tsaichangensis). Інші науковці вважають, що ця скам'янілість виду Людина прямоходяча (Homo erectus), архаїчного виду Людина розумна (Homo sapiens), можливо, належить до Денисівської людини.
Відкриття знахідки[ред. | ред. код]
Скам'янілість була знайдена приблизно в 2008 році рибалками в каналі між островами Пенху, і придбана жителем Тайнаня Куньюєм Цзаєм.[1] Скам'янілість була знайдена на глибині 60-120 метрів під водою і приблизно в 25 кілометрах від західного узбережжя Тайваня, в районі, який колись був частиною материка. Рівень моря підвищився з часів останнього льодовикового періоду, і в результаті територія, де було знайдено скам'янілість, занурилася під воду.[2] Після того, як Цзай передав скам'янілість Національному музею природничих наук, у 2015 році його опис зробила міжнародна група японських, тайванських і австралійських вчених.[1]
Зараз рештки Людини цзайчанівської зберігається в Національному музеї природничих наук у Тайчжуні .[1][3]
Скам'янілість стратиграфічно датована 450—190 тис. років тому; крайня дата існування визначена до початку зміни рівня моря на місцевості, де були виявлені рештки.[1]
Морфологія[ред. | ред. код]
Скам'янілість складається з майже повної правої нижньої щелепи з чотирма зубами, включаючи зношені моляри та премоляри.[1] Нижня щелепа має високий показник міцності, великі моляри, а за допомогою 3D реконструкції виявлено великий двовиростковий суглоб.[4] Ці ознаки допомогли підтвердити, що скам'янілість належала до середини пізнього плейстоцену.[4] Альвеоли чотирьох різців і правого ікла також збереглися. Вид людини був віднесений до роду Homo на основі щелепи та морфології зубів. Нижня щелепа демонструє виступаючу передню частину та відсутність виразного підборіддя, що відрізняє його від виду Людини розумної (Homo sapiens). Проте в скам'янілості присутні риси, схожі на ті, які були в ранньої Людини умілої (Homo habilis), включаючи коротку ширину щелепи. Ці та інші характеристики були достатніми доказами для віднесення зразка до роду Homo.[1]
Класифікація[ред. | ред. код]
Незважаючи на те, що вид Людина цзайчанійська (Homo tsaichangensis) був визнаний, існує багато дискусій щодо можливості віднесення зразка до раніше існуючого виду людини. Адже ця нижня щелепа була описана як найбільш схожа на гесянські скам'янілості Людини прямоходячої (Homo erectus). Нижня щелепа Людини цзайчанійської (Homo tsaichangensis) і рештки гесянського типу мають подібний розмір коронки, виступ та міцність.[1] Вчені запропонували кілька моделей їх співіснування. Спільні риси нижньої щелепи можна пояснити або збереженням примітивних характеристик ранньоазіатської Людини прямоходячої (Homo erectus), або міграцією Homo з міцними щелепами з Африки, або віднесенням до виду Гейдельберзької людини (Homo heidelbergensis), або вони можуть свідчити про адаптовану форму тої ж Людини прямоходячої (Homo erectus).[1] Однак щодо ідентичності видів або таксономічних зв'язків немає одностайності через незначну кількість матеріалу.[1] Вчений Юсуке Ґайфу вказав, що для точного віднесення рештків до конкретного виду потрібно більше частин скелета[2]. Проте палеонтолог Марк Мак-Менамін стверджував, що унікальних стоматологічних характеристик щелепи достатньо для встановлення окремого виду, який він назвав Homo tsaichangensis або Людина цзайчанійська.[5] Мак-Менамін порівнявши знахідку Людини цзайчанійської (Homo tsaichangensis) з фрагментами щелепи Гігантопітека, знайденими в селі Семедо на Центральній Яві, наполягав на тому, що їхній зв'язок є випадком конвергентної еволюції. Він зазначав, що знайдені на Яві фрагменти Гігантопітека похожі до типу Блекі (дійсно існує ймовірність їх приналежності до Гігантопітеків Блекі, хоча вони можуть належати до якогось іншого, ще не описаного виду Гігантопітеків). Мак-Менамін пояснює, що цей рід колись вважався подібним до Людини розумної (Homo sapiens) та Австралопітеків (Australopithecus), поки пізніше не були визнані гігантськими понгідами.
Гігантопітек Блекі і Людина цзайчанійська (Homo tsaichangensis) мають подібну морфологію зубів, що свідчить про споріднений вибір дієти та схожий географічний ареал проживання. Відкриття Гігантопітека Блекі і Людини цзайчанійської (Homo tsaichangensis) також встановило, що вони обидвоє населяли біогеографічну провінцію Тегал-Пенху близько 250 тисяч років тому. Потім Мак-Менамін зробив висновок, що, оскільки вони жили на одній території та мали доступ до тих самих джерел їжі, їм обом, щоб вижити, довелося адаптуватися до дієти, багатої на бамбук та іншу навколишню рослинність. Мак-Менамін погоджується з можливим поясненням, наданими Чунь-Сян Чаном[1], що зразок щелепи з каналу Пенху представляє гомінін, який еволюціонував від Людини прямоходячої (Homo erectus) з граціальною щелепою, щоб краще пристосуватися до навколишнього середовища. Віднесення людини з Пенху до гімінінів дозволяє класифікувати його як окремий вид під назвою Людина цзайчанійська (Homo tsaichangensis).[5] Китайські антропологи У Сіньчжи і Хаовень Тун не схильні класифікувати Людину цзайчанійську (Homo tsaichangensis) як новий вид, попередньо відносячи нижню щелепу до Археоантропів. Попри це вони таки залишають можливість в майбутньому віднести знайдені рештки до окремого нового виду, якщо буде виявлено більше скам'янілостей.[4] У статті 2015 року Лело Сувад погодився з класифікацією нового виду — Людина цзайчанійська (Homo tsaichangensis).[6]
У 2019 році Чень Фаху разом із групою експертів представив результати дослідження, згідно яких нижня щелепа Людини цзайчанійської (Homo tsaichangensis) може належати до групи гомінідів Денисівської людини (Homo denisovensis).[7] Цей висновок було підтверджено при порівнянні з нижньою щелепою Сяхе, знахідки, яка теж відноситься до Денисівської людини (Homo denisovensis). Нижня щелепа Сяхе була виявлена на Тибетському плато, її вік приблизно 160 тис. років. Зразок Сяхе має подібну морфологію зубів як у Людини цзайчанійської. Вони мають 4 спільні риси: їхні M2 близькі за мезіодистальною шириною, в обидвох спостерігається агенезія моляра M3, мають подібну унікальну структуру кореня M2, таку ж як сучасна азіатська популяція, а P3 розміщений в дентині Томеса, що рідко доводилося виявляти у викопних гомінідів. Але це лише певні подібності, які, без знайдення більшої кількості рештків або аналізу ДНК, не можуть у повній мірі підтверджувати, що Людина цзайчанійська (Homo tsaichangensis) належить до Денисівської людини (Homo denisovensis).[7]
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
Хронологія людини (інтерактивна) — Смітсонівський інститут, Національний музей природної історії (серпень 2016 р.).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к л Chang, Chun-Hsiang; Kaifu, Yousuke; Takai, Masanaru; Kono, Reiko T.; Grün, Rainer; Matsu’ura, Shuji; Kinsley, Les; Lin, Liang-Kong (2015). The first archaic Homo from Taiwan. Nature Communications. 6: 6037. Bibcode:2015NatCo...6.6037C. doi:10.1038/ncomms7037. PMC 4316746. PMID 25625212.
Older low-sea-level events, 225, 240–280, ?300, 335–360 and 425–450 ka cannot be completely excluded as the age for Penghu 1, but such a situation requires explanation for preservation through repeated sedimentary events and the unusual distribution of Crocuta crocuta ultima. Therefore, Penghu 1 is younger than 450 ka, and most likely 10–70 ka or 130–190 ka.
- ↑ а б Choi, Charles Q. (27 січня 2015). Ancient Human Fossil Could Be New Primitive Species. Live Science.
- ↑ Viegas, Jennifer (27 січня 2015). Big-Toothed Fossil May Be Primitive New Human. Discovery News. Архів оригіналу за 17 травня 2016. Процитовано 7 січня 2024.
- ↑ а б в Wu, Xinzhi; Tong, Haowen (2015). Discussions on the significance and geologic age of Penghu 1 Mandible (PDF). Acta Anthropologica Sinica (Chinese та English) . 34 (3). doi:10.16359/j.cnki.cn11-1963/q.2015.0000. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 7 січня 2024.
- ↑ а б McMenamin, Mark A. S. (2015). Homo tsaichangensis and Gigantopithecus. South Hadley, Massachusetts: Meanma Press. doi:10.13140/2.1.3463.7121. ISBN 978-1-893882-19-5.
- ↑ Suvad, Lelo (2015). Prijegled osnovnih taksonomskih podataka o evoluciji čovjeka: Homo sapiens Linnaeus, 1758 (Chordata: Mammalia: Primates: Hominidae) [An overview of basic taxonomic information about human evolution: Homo sapiens Linnaeus, 1758 (Chordata: Mammalia: Primates: Hominidae)]. Prilozi Fauni Bosne I Hercegovine (Bosnian) . 11: 107—126.
- ↑ а б Chen, Fahu; Welker, Frido; Shen, Chuan-Chou; Bailey, Shara E.; Bergmann, Inga; Davis, Simon; Xia, Huan; Wang, Hui; Fischer, Roman (May 2019). A late Middle Pleistocene Denisovan mandible from the Tibetan Plateau. Nature (англ.). 569 (7756): 409—412. Bibcode:2019Natur.569..409C. doi:10.1038/s41586-019-1139-x. ISSN 1476-4687. PMID 31043746.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
