Homo helmei
| Homo helmei | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Homo helmei — назва виду людей, запропонована для плейстоценових гомінідів, що мають перехідні характеристики між Homo heidelbergensis і Homo sapiens. Підставою для виділення нового виду послужила знахідка Томасом Ф. Дрейером в 1932 р. черепа в південноафриканському місцезнаходженні Флорісбад (провінція Фрі-Стейт), що відрізняється мозаїкою перехідних рис[1][2]. Спочатку вік знахідки оцінили в 40 тис. років[3], але в 1996 році вік був уточнений — 259 тис. років[4].
Крім черепа з Флорісбада, до Homo helmei відносять низку інших африканських знахідок[5]: Еліе Спрінгс KNM-ES 11693 (Кенія), LH18 (Летолі 18, або Нгалоба), Ілерет KNM -ER 3884 (Гуомде, Кенія), Омо-2 (Ефіопія)[6], Ірхуд-1 (Марокко)[7], череп з Сінгу (Судан), знахідки з Хауа Фтеах (Лівія), Мугарет ель Алія (Марокко) і Діре-Дауа (Ефіопія).
С. МакБрерті і А. Брукс припускають, що еволюція роду Homo в Африці пройшла три стадії: Homo erectus / ergaster>Homo helmei> Homo sapiens[8].
Також до Homo helmei іноді відносять неафриканські знахідки: Понтневідд (Уельс), Ерінгсдорф (Німеччина), Зуттіе (Ізраїль), Нармада (Індія), Маба, Далі, Цзіннюшан (Китай)[9].
Американські антропологи Б. Вуд і М. Коллард зближують череп з Флорісбаду з родезійською людиною з Кабве і відносять його до виду Homo heideldergensis[10].
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Rightmire G. Philip. Florisbad and Human Population Succession in Southern Africa // Amer. J. Physical Anthropology.- 1978. — Band 48, Nr. 4. — S. 475–486, doi:10.1002/ajpa.1330480406, Volltext (PDF mit einer Abbildung des Schädels) [Архівовано 28 березня 2014 у Wayback Machine.].
- Brink J.S. The taphonomy and palaeoecology of the Florisbad spring Fauna // Palaeoecology of Africa. — 1988. — Vol. 19. — P. 169–179.
- Brink J.S. The archaeo-zoology of Florisbad, Orange Free State // Memoirs van die Nasionale Museum. — 1987. — Vol. 24. — P. 1-151.
- Grün R., Brink J.S., Spooner N.A., Taylor L., Stringer C.B., Franciscus R.B. & Murray A. Direct dating of the Florisbad hominid // Nature. — 1996. — Vol. 382. — P. 500–501.
Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]
- Гейдельберзька людина, можливо, була спільним предком людей і неандертальців
- Homo helmei Dreyer, 1935 еволюційні і таксономічні аспекти [Архівовано 7 травня 2014 у Wayback Machine.] — Антропогенез. РУ
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Thomas F. Dreyer : A human skull from Florisbad, Orange Free State, with a note on the endocranial cast by CU Ariens Kappers // Proc. Konink. Akad. Wetenschappen, Amsterdam. — 1935. — Band 38. — S. 119–128.
- ↑ Флорісбад — Florisbad [Архівовано 2 травня 2014 у Wayback Machine.] — Антропогенез. РУ
- ↑ Drennan Matthew Robertson. The Florisbad Skull and Brain Cast // Transactions of the Royal Society of South Africa. — 1937. — Band 25, Nr. 1. — S. 103–114.
- ↑ Stringer Chris. The Origin of Our Species // Penguin / Allen Lane, London, 2011. — S. 45. — ISBN 978-1846141409.
- ↑ McBrearty & Brooks A.S. The revolution that wasn't: a new interpretation of the origin of modern human behaviour // J. Human Evolution. — 2000. — N 39. — P.453 −563.
- ↑ Омо пре-палеоантропи — Omo Kibish — Омо Кібиш [Архівовано 29 лютого 2020 у Wayback Machine.] — Антропогенез. РУ
- ↑ [ http://antropogenez.ru/species/27 [Архівовано 5 травня 2014 у Wayback Machine.] / Homo helmei]
- ↑ Homo helmei en position dans l'arbre phylogénique et l'expansion géographique du genre Homo (Marta Mirazón Lahr et Robert Foley: «Human evolution writ small» // Nature. — 2004. — 431. — Р. 1043). Архів оригіналу за 1 квітня 2014. Процитовано 17 травня 2014.
- ↑ Lahr, MM, Foley, RA: Mode 3 Technologies and the Evolution of Modern Humans, 1997 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 лютий 2012. Процитовано 17 травень 2014.
- ↑ Wood B. & Collard M. Evolving interpretations of Homo // Humanity from African Naissance to Coming Millennia. — 2000. — P. 141–149.
| ||||||||||||||||||||