Денисівська людина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Туристи біля входу до Денисової печери, де було знайдено рештки «Жінки Х».

Денисівська людина (Людина з Денисової печери, Denisova hominin) — імовірно новий вид вимерлих людей, відомий по вкрай фрагментарному матеріалу, виявленому в Денисовій печері (Алтай). Це другий вид вимерлих представників гомінін, для якого став відомий повний мітохондріальний і майже повний ядерний геноми, які й дозволили пролити світло на приналежність цих решток. Вид жив близько 40 тисяч років тому і мав ареал, що перетинається за часом і місцем з територіями, що населялись неандертальцями і сучасними людьми[1][2], проте їх поява викликана міграціями з Африки, відмінними від переселень Homo erectus, неандертальців і сучасних людей[3].

Відкриття[ред.ред. код]

Денисова печера вперше була досліджена у 1970-х роках російським палеонтологом Миколою Оводовим, який шукав залишки печерних ведмедів, але знайшов первісні знаряддя праці [4]. 2008 року Михайло Шуньков із Російської академії наук разом із іншими російськими археологами з Інституту археології та етнографії Новосибірська досліджували печеру. Вони знайшли кістку пальців руки неповнолітньої особи гомініні. Артефакти, в тому числі браслет, які були розкопані в печері на тому ж рівні були датовані за допомогою радіовуглецевого аналізу та ізотопному аналізу близько 40 тис. років до нашої ери [5]. Продовжуючи розкопки, вчені дійшли висновку, що діяльність первісних людей у цій печері була безперервною і почалась близько 125 тис. років до нашої ери.[6]

Викопні рештки[ред.ред. код]

Було знайдено всього три фрагменти: кістка останньої фаланги пальця руки дитини (за результатами секвенування виявилося, що це дівчинка), цілий корінний зуб, що належав молодій особині чоловічої статі (його розміри вкрай великі порівняно з іншими Homo) і фаланга пальця ноги.

Геном[ред.ред. код]

Родовід людини
Генеалогія денисівців, неандертальців і сапієнсів, заснована на порівнянні ядерних геномів. 10 індивідуумів, зверху вниз: денисівець, 4 неандертальці, представники п'яти сучасних народів: бушмен, китаєць, папуас, француз, йоруба

Команда вчених з Лейпцигського Інституту еволюційної антропології товариства Макса Планка під керівництвом шведського біолога Сванте Пяябо (Svante Pääbo) секвенували ДНК, вилучену з фрагмента кістки фаланги дитячого пальця, знайденого в 2008 р. російськими археологами в Денисовій печері на Алтаї. З'ясувалося, що мітохондріальна ДНК цього зразка відрізняється від мтДНК сучасної людини по 385 нуклеотидах, у той час як мітохондріальна ДНК неандертальців відрізняється від ДНК Homo sapiens по 202 нуклеотидах. Статтю, присвячену цьому відкриттю, було опубліковано в журналі Nature 24 березня 2010 р.[7] Пізніше, коли були оброблені послідовності, пов'язані з ядерним геномом, виявилося, що Денисівська людина все ж ближче до неандертальця, та їх еволюційне розходження відбулося близько 640 тис. років тому.

Вік знахідок, виявлених в печері в тих же самих шарах, був визначений за допомогою радіовуглецевого аналізу в 40 тисяч років.

Геном Денисівської людини, прочитаний начорно в 2010 році, вдалося відсеквенувати «набіло» (з 30-кратним покриттям) завдяки новим методам роботи з древньою ДНК[8]. Аналіз Денисівського генома підтвердив, що сапієнси після свого виходу з Африки схрещувалися з архаїчним євразійським населенням – неандертальцями і денисівцями. Дослідження також показало, що денисівці були нечисленною популяцією з украй низьким рівнем генетичної різноманітності. Найважливішим результатом є складання детального каталогу генетичних змін, що закріпилися у сапієнсів після їх відділення від спільних з денисівцями предків. Деякі з цих змін торкнулися генів, що впливають на роботу нейронів і розвиток мозку. Це означає, що між психікою сапієнсів і денисівців могли бути генетично зумовлені розходження.

Знайдено сліди гібридизації Денисовської людини з Homo sapiens. У геномі меланезійців[9] виявлено близько 5% спільних генів з прочитаним ядерним геномом Денисівської людини. У той же час спільних генів у сучасної людини і неандертальця від 1% до 4% у різних популяціях (за винятком Африки, де неандертальські гени практично відсутні)[10].

Ареал та гібридизація[ред.ред. код]

Міграція денисівців

Знайдено сліди гібридизації денисівської людини з Homo sapiens (сучасною людиною). У геномі меланезійців виявлено близько 5% загальних генів з прочитаним ядерним геномом денисівської людини.У той же час загальних генів у сучасної людини і неандертальця від 1% до 4% у різних популяціях (за винятком корінних жителів Африки, у яких неандертальські гени відсутні)[10].

Неандертальський «спадок» найбільш виражено в генах жителів Європи і Пакистану, Денисовскої людини - у мешканців південно-тихоокеанського регіону, що побічно вказує на територіальний розподіл (ареал) цих видів [11].Не можна виключати, що унікальні мови папуасів Нової Гвінеї також пов'язані із спадком денисовців [12].

Поява денисівців в Азії імовірно викликано міграціями з Африки, відмінними від переселень Homo erectus, неандертальців і сучасних людей [3]. «Денисовці виселилися з Африки раніше людини, від Індонезії дійшли до Янцзи і можливо піднялися за течією вгору», - каже академік В. В. Іванов [13].

У 2013 році антропологи оголосили про те, що в давнину денисівці самостійно перетнули лінію Уоллеса . До такого висновку вони дійшли, проаналізувавши дані по наявності в геномі населення південно-східної Азії слідів генома денисівської людини[14]

Згідно ДНК-дослідженню 2013 року, денисівці поряд з неандертальцями передали частину генома сучасним людям; також встановлено, що неандертальці схрещувалися з анатомічно сучасними людьми і денісівцями, анатомічно сучасні люди - з денісівцями, крім того, денисівці схрещувалися з якимось четвертим, раніше невідомим видом людей[15].

Археологічні знахідки[ред.ред. код]

Ближче до одинадцятого шару Денисової печери були знайдені мініатюрні кам'яні голки з кісток птахів з просвердленим вушком, намистини з шкаралупи страусиного яйця, намиста із зубів тварин, підвіски з черепашок, прикраси з виробного каменю. Жіночий браслет, виявлений в печері, був зроблений з досить крихкого каменю хлорітоліта, найближчі виходи порід якого зафіксовані на Рудному Алтаї на кордоні з Казахстаном за двісті кілометрів звідси. Для обробки каменю застосовувалися прийоми, абсолютно нетипові для ранньої стадії верхнього палеоліту: станкова свердління, внутрішня розточування, шліфування та полірування. Набір технічних прийомів, що застосовувалися денісівцямі більш 45000 років тому, у людей сучасного виду типовий для набагато більш пізньої епохи - бронзового століття [16].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Brown, David (25 березня 2010). com/wp-dyn/content/article/2010/03/24/AR2010032401926_pf.html Scientists say they've identified new human ancestor. Washington Post. 
  2. Johannes Krause, Qiaomei Fu, Jeffrey M. Last та ін. (2010). The complete mitochondrial DNA genome of an unknown hominin from southern Siberia. Nature. Forthcoming. doi:10.1038/nature08976. ,
  3. а б Katsnelson, Alla (24 березня 2010). New hominin found via mtDNA. The Scientist. .
  4. [Marshall, Michael (April 2014), "Mystery Relations" in New Scientist (5, April 2014)]
  5. http://siberiantimes.com/science/casestudy/features/f0100-stone-bracelet-is-oldest-ever-found-in-the-world/
  6. [Marshall, Michael (April 2014), "Mystery Relations" in New Scientist (5, April 2014)]
  7. Втрачене покоління. Лента.ру. 26 березня 2010. .
  8. Геном денисовского человека отсеквенирован с высокой точностью
  9. Прочитано ядерний геном людини з Денисової печери,. Елементи.ру. Архів оригіналу за 2011-08-22. 
  10. а б / 2010/12/27/paabo / воскреснув неандерталець. Lenta.ru. 
  11. Нашествие денисовцев - Антропогенез.РУ
  12. Целесообразность человека. Часть 2 - Общество - Новая Газета
  13. Антропологи намекнули на мореходные успехи денисовцев
  14. Lenta.ru: Наука и техника: Наука: В родословной человека найден еще один вид
  15. Денисовские люди
  16. Предок из пальца А. П. Деревянко. Родословная человечества: теории и факты

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]