Овсянко Петро Федорович

Овсянко Петро Федорович
Народився	1917 Мала Вергунка
Помер	15 січня 1962(1962-01-15) Львів, Українська РСР, СРСР
Поховання	Личаківський цвинтар
Країна	Українська РСР  СРСР
Національність	українець
Діяльність	державний діяч, політик
Учасник	німецько-радянська війна і радянсько-японська війна
Посада	депутат Верховної Ради УРСР
Військове звання	полковник
Партія	КПРС
Нагороди

Петро́ Фе́дорович Овся́нко (1917, селище Мала Вергунка, тепер у складі міста Луганська Луганської області — 15 січня 1962, місто Львів) — український радянський діяч, 1-й секретар Львівського міськкому КПУ, голова Львівського міськвиконкому. Депутат Верховної Ради УРСР 5-го скликання. Член Ревізійної Комісії КПУ в 1960 — січні 1962 року.

Біографія

З серпня 1938 року — у Червоній армії.

Член ВКП(б) з 1939 року.

Учасник німецько-радянської війни з жовтня 1941 року. Служив начальником окремої ремонтно-відновлювальної роти 21-ї окремої танкової бригади 30-ї армії, помічником начальника відділу ремонту і експлуатації Управління автобронетанкових військ 41-ї армії Калінінського фронту, начальником відділу ремонту і експлуатації Управління командувача бронетанкових і механізованих військ Степового, 2-го Українського фронтів.

Учасник радянсько-японської війни 1945 року. Служив начальником відділу ремонту і евакуації Управління командувача бронетанкових і механізованих військ Забайкальського фронту.

Після демобілізації працював начальником (директором) Львівського бронетанкового (танкоремонтного) заводу № 17.

У 1956 — січні 1958 року — голова виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих Львівської області.

15 січня 1958 — 15 січня 1962 року — 1-й секретар Львівського міського комітету КПУ Львівської області.

Був причетний до справи «львівських текстильників» (розкрадачів соціалістичної власності).

Покінчив життя самогубством. Похований на 57 полі Личаківського цвинтаря у Львові.

Звання

• інженер-капітан
• інженер-майор (1943)
• інженер-підполковник
• інженер-полковник

Нагороди

• орден Трудового Червоного Прапора (1958)
• орден Червоного Прапора (11.05.1945)
• два ордени Вітчизняної війни І ст. (22.01.1943, 9.09.1945)
• орден Вітчизняної війни ІІ ст. (6.02.1944)
• три ордени Червоної Зірки (30.08.1943, 15.09.1944, 5.11.1954)
• ордени
• медаль «За оборону Москви» (1.05.1944)
• медаль «За визволення Праги» (9.06.1945)
• медаль «За взяття Будапешта» (9.06.1945)
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (9.05.1945)
• медаль «За бойові заслуги» (20.06.1949)
• медалі

Посилання

• [1]
• [2]