Ян Юлій Лоренцович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ян Юлій Лоренцович
лат. Joannes Julius Lorencowicz
Ян Юлій Лоренцович
Лев Лоренцовича
J Julius Lorencowicz coat of arms.png
ґмерк Яна Юлія Лоренцовича

Час на посаді:
1634, вперше — 1645, востаннє

Райця Львова
Час на посаді:
1631 — 1645

Війт Львова
Час на посаді:
1636, вперше — 1644, востаннє

Помер1645(1645)
ГромадянствоPOL Lwów 1 COA.svg Львів
ПідданствоChorągiew królewska króla Zygmunta III Wazy.svg Річ Посполита

Ян Юлій Лоренцович (лат. Joannes Julius Lorencowicz) — львівський міщанин, лавник (1620—1631) райця (1631—1645) та війт (1636—1637, 1639—1640, 1644). Бурмистр королівський (1634, 1638), бурмистр радецький (1643) та бурмистр поспільства (1645).

Життєпис[ред. | ред. код]

Син Яна Лоренцовича — міського райці, купця та аптекаря, що відкрив одну з перших в місті аптек.

Під час конфлікту між львівським бургомістром Бартоломеєм Уберовичем та київським православним шляхтичем Самійлом Немиричем попросив допомоги у брацлавського воєводи князя Олександра Заславського. Той надав роту жовнірів, які проходили через Львів, Лоренцович на їх чолі кинувся в погоню за Немиричем, догнав за три милі після Заслава, відбив Уберовича. Немирича було піймано, заковано, відправлено за замок у Заславі. Лоренцович від міста отримав винагороди: дім на площі Ринок на 20 років, а з ініціативи Кампіана — «громадянський вінець».[1] За ініціативою Кампіана біля ратуші поставили статую левa (лев Лоренцовича).

Мав стосунок до розгляду справи між Яном Алембеком та магістратом.[2] Він або батько залишив у спадок 40 картин.[3] У своєму помешканні мали 62 пишних килими.[4] 9 травня 1609 року Ян Лоренцович підписав привілей щодо статуту львівської аптекарської корпорації, який 26 січня 1611 року затвердив король.[5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku… — S. 69.
  2. Там само. — С. 95—97.
  3. Там само. — С. 152.
  4. Там само. — С. 158.
  5. Економічні привілеї… — С. 725.

Джерела[ред. | ред. код]