Омографи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Омо́графи (від дав.-гр. ὁμός — «однаковий» + γράφω — «пишу») — слова, що мають однакове написання, але різне звучання і значення.

В українській філології цей термін рідко використовується, оскільки в українській мові написання та вимова слів зазвичай повністю збігаються. Через такий збіг, у менш технічному використанні омографи часто не відрізняють від омонімів. Однак у мовах, де вимова значно розбігається з правописом, можуть існувати великі ряди омографів — до них належать, зокрема, російська й англійська мови.

Омографи в українській мові[ред. | ред. код]

Український правопис передає звучання слів достатньо однозначно, тому омографія в ньому відносно малопоширена. Однак, деякі особливості вимови, що впливають на зміст, на письмі не передаються, тому можуть виникати омографічні пари.

Зокрема, ознакою фонетичного розрізнення ряду омографів є наголос, який, незважаючи на існування усталеного способу його графічного позначення, на письмі здебільшого не використовується. Приклади омографів, що відрізняються наголосом:

  • аба́ка (архітектурна деталь) і абака́ (рослина, волокно)
  • а́тлас (збірка мап) і атла́с (тканина)
  • го́род (місто) і горо́д (сад)
  • гребі́нник (рослина) і гребінни́к (майстер з виготовляння гребенів)
  • гря́да (грядка) і гряда́ (пасмо)
  • за́мок (фортеця, садиба) і замо́к (прилад)
  • зо́льник (курганний насип) і зольни́к (частина топки)
  • кожу́х (одяг) і ко́жух (технічна деталь)
  • ко́лос (суцвіття) і коло́с (велет)
  • лу́па (збільшувальне скло) і лупа́ (відпалі частинки шкіри при себореї)
  • лю́фа (ствол зброї) і люфа́ (рослина)
  • о́бід (обруч, деталь колеса) і обі́д (прийом їжі) — омографія існує лише в називному і знахідному відмінках, оскільки кореневий [і] має різне походження: у першому слові — від [о], у другому — від [ѣ].
  • о́бруч (поряд) і обру́ч (велике кільце, браслет)
  • о́писка (мінеральна фарба) і опи́ска (випадкова помилка в написаному тексті)
  • о́чник (студент очного відділення) і очни́к (окуліст)
  • по́діл (ділення) і поді́л (низ) — омографія існує лише в називному й знахідному відмінках
  • пра́вило (настанова, припис) і прави́ло (інструмент)
  • си́тник (хліб; майстер, що виготовляє сита) і ситни́к (рослина)
  • сі́м'я (насіння) і сім'я́ (родина) — омографія існує лише в називному відмінку, бо ці слова належать до різних типів відмінювання (сі́м'я — сі́мені і сім'я́ — сім'ї́)
  • сі́яти (садити насіння) і сія́ти (сяяти)
  • фа́нза (китайське житло) і фанза́ (китайська тканина)
  • ці́лик (приціл) і ціли́к (цілина)

Окрім того, до такого типу омографів належать також граматичні форми слів, що відрізняються лише наголосом: ру́ки (Н. мн.)/руки́ (Р. одн.).

Ряд омографів відрізняється лише твердістю чи м'якістю зубних приголосних перед і — ця особливість української фонетики графічно відображалась у деяких старих правописах (зокрема, в желехівці), але не має графічного відображення в сучасній орфографії. Твердість зубних приголосних ([d], [t], [z], [s] [t͡s], [d͡z], [n], [ɭ]) зберігається перед [і] на місці історичного [ɔ], перед закінченням прикметників твердої групи, а також на межі префікса, в решті випадків зубні приголосні перед [і] здебільшого вимовляються м'яко. Наприклад, ніс (носа)/ніс (нести), надійний («що дає надої»)/надійний («що дає надію») відрізняються, відповідно, твердістю та м'якістю приголосної перед і, що виникла, відповідно, з історичних [ɔ] та [ɛ]/[ě] (внаслідок ікавізму). Пари дружні(згуртовані, від дружний)/дружні (союзні, неворожі, від дружній), насінні (насінний)/насінні (насіння) та деякі інші відрізняються твердістю/м'якістю приголосної перед закінченням. У ряді діалектів, однак, розрізнення твердості/м'якості приголосних перед і зникло, тому такі омографи можуть розглядатись і як омоніми.

У період, коли з українського алфавіту було вилучено букву ґ, омогрфами стали такі пари слів, як ґніт/гніт, ґрати/грати — розрізнення фрикативного/проривного г зберігалося при вимові і було частиною орфоепічної норми радянського періоду, хоч і не відображалось на письмі.

В інших мовах[ред. | ред. код]

Російська мова[ред. | ред. код]

У російській мові причиною появи омографів також є неоднозначність наголосу:

  • жа́ркое («жарке») і жарко́е («печеня»)
  • за́мок (споруда) і замо́к (пристрій)
  • за́пах («запах») і запа́х («перекриття однією полою одягу другу, захі́д»)

Інша поширена причина — факультативність написання літери ё, заміна її на е:

  • вёдро («ясна погода, ве́дро») і ведро́ («відро»)
  • всё («все») і все («всі»)
  • нёбо («піднебіння») і небо («небо»)
  • падёж («падіж, масова загибель тварин») і паде́ж («відмінок»)
  • совершённый («здійснений», «доконаний») і соверше́нный («досконалий»)
  • фён (вітер) і фен (прилад)

Англійська мова[ред. | ред. код]

В англійській мові омографи трапляються внаслідок неоднозначностей у читанні деяких буквосполучень:

  • bow [boʊ] («лук») і bow [baʊ] («уклін», «ніс корабля»)
  • close [kləʊs] («близький», «близько») і close [kləʊz] («закрити»).
  • gill [ɡɪl] («зябра») і gill [dʒɪl] («міра об'єму», «чверть», «око»)
  • live [laɪv] («живий») і live [lɪv] («живу»)
  • read [ɹiːd] («читаю») і read [ɹɛd] («прочитаний», «читав»)
  • slough [slaʊ] («болото», «багно») і slough [slʌf] («скинута шкіра змії», «виповзок»)[1]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Існує і графічний варіант слова в останньому значенні — sluff