Пам'ятник княгині Ользі (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пам'ятник княгині Ользі, святому апостолу Андрію Первозваному та просвітителям Кирилу і Мефодію

50°27′19″ пн. ш. 30°31′14″ сх. д. / 50.4554028° пн. ш. 30.5205972° сх. д. / 50.4554028; 30.5205972Координати: 50°27′19″ пн. ш. 30°31′14″ сх. д. / 50.4554028° пн. ш. 30.5205972° сх. д. / 50.4554028; 30.5205972
Статус Щойно виявлений об'єкт культурної спадщини[1]
Країна  Україна
Розташування Київ, Михайлівська площа
Автор проєкту І. Кавалерідзе
Архітектор В. Риков
Скульптор І. Кавалерідзе, П. Сниткін
Відновлення:
В. Сівко, М. Білик, В. Шишов
Матеріал мармур
Засновано 4 (17) вересня 1911
Будівництво 1909 — 
Встановлено 1911; відновлення: 1996
Пам'ятник княгині Ользі (Київ). Карта розташування: Київ
Пам'ятник княгині Ользі (Київ)
Пам'ятник княгині Ользі (Київ) (Київ)
Мапа

CMNS: Пам'ятник княгині Ользі у Вікісховищі

Пам'ятник княгині Ользі, святому апостолу Андрію Первозваному та просвітителям Кирилу і Мефодію — пам'ятник в Києві, розташований на Михайлівській площі поруч із Михайлівським Золотоверхим собором. Композиція складається з трьох мармурових скульптур на гранітному постаменті: в центрі розташована постать княгині Ольги, ліворуч — апостол Андрій Первозваний, праворуч розташовані просвітники Кирило і Мефодій.

Пам'ятник було урочисто освячено та відкрито 4 (17) вересня 1911 року[2][3]. Його авторами були скульптори Іван Кавалерідзе, Петро Сниткін та архітектор Валеріян Риков. У 1919 році вандали скинули скульптуру княгині Ольги, а до 1935 року пам'ятник був остаточно демонтований.

У 1996 році пам'ятник відновили. Автори реконструкції — скульптори Віталій Сівко, Микола Білик та Віталій Шишов.

Концепція, постаті[ред. | ред. код]

Постаті Ольги, Андрія, Кирила та Мефодія символізують етапи поширення в країні світової релігії — християнства, уособлюють історичні події, важливі для духовної еволюції народу. Концепція пам'ятника також символізує поняття: держава, наука, релігія.

Монумент займає площу 9,2 × 4,51 м. Висота скульптури княгині Ольги — 3,50 м, бічних скульптур — 2,73 м, постаменту — 2,45 м, стилобата — 2,0 м.

Історія пам'ятника[ред. | ред. код]

Спорудження[ред. | ред. код]

У 1909 році було запропоновано поставити перед реальною школою пам’ятник Шевченкові. Поставлення пам’ятника Шевченкові в цьому місці опротестував куратор київської шкільної округи, який уважав, що перед «русским учебным заведением» слід поставити пам’ятника одному з діячів «русской истории». У зв’язку з цим у колах військової влади, адміністрації та вищого духівництва виник проєкт збудувати від Михайлівського монастиря до Софійського собору, за зразком берлінської Колони перемоги історичний шлях — два ряди монументів, серед яких мали бути монументи «доісторичному Кию», Олегові, Ользі, Святославові.

Проєкт зустрів критику, але щоб перешкодити спорудженню монумента Шевченкові, вирішено, що «надзвичайні обставини» вимагають негайного збудування в садку перед реальною школою бетонової тимчасової «моделі» монумента княгині Ольги. Кошти надав цар Микола II і після заяви міського голови Дьякова, що «кавалер» (тобто Шевченко) мусить поступитися місцем «дамі» (княгині Ользі), в серпні 1911 року пам'ятник з центральною постаттю Ольги та боковими Кирила й Методія та Андрія Первозваного відкрито в присутності Миколи II.[4]

Руйнування[ред. | ред. код]

Коли у 1919 році більшовики захопили Київ, постать Ольги було знесено. На її місці поставлено погруддя Шевченка роботи Кратка. Бокові постаті були закриті. Пізніше їх відновили й Шевченко опинився в сусідстві Андрія, Кирила та Мефодія. 1920 року бюст було знято, 1923 демонтовано інші фігури, так що залишився сам п’єдестал.[4]

Відновлення[ред. | ред. код]

Світлини[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Наказ Управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища від 29.12.1998 № 69
  2. Его Императорское Величество Государь Императоръ не изволитъ присутстовать на освященіи памятника св. Ольги… // Кіевлянинъ. — 1911. — № 244. — 4 сентября. — С 4. (рос. дореф.)
  3. Открытіе памятника св. княгинѣ Ольгѣ // Кіевлянинъ. — 1911. — № 245. — 5 сентября. — С 4. (рос. дореф.)
  4. а б Київ. Провідник. За редакцією Ф. Ернста. — Київ: Всеукраїнська академія наук, 1930. — с. 358—361

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]