Пам'ятник Володимиру Великому (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пам'ятник Володимиру Великому
St Volodymyr statue in Kyiv.jpg
Пам'ятник Святому Рівноапостольному Великому князеві Київському Володимиру-Василю Святославовичу Великому (Красне Сонечко) у Києві
Статус пам'ятка монументального мистецтва національного значення[1]
Країна Україна Україна
Місце розташування Київ Володимирська гірка
Координати 50°27′22″ пн. ш. 30°31′37″ сх. д. / 50.456167° пн. ш. 30.527028° сх. д. / 50.456167; 30.527028Координати: 50°27′22″ пн. ш. 30°31′37″ сх. д. / 50.456167° пн. ш. 30.527028° сх. д. / 50.456167; 30.527028
Архітектурний стиль неовізантизм
Архітектор Олександр Тон
Скульптор Василь Демут-Малиновський (барельєфи)
Петро Клодт (статуя)
Матеріал бронза, цегла, чавун
Початок будівництва 1843 (перший проект)
1853 (початок будівництва)
Завершення будівництва 10 жовтня 1853[2] (відкриття)
Стан загрозливий[3]

Пам'ятник Володимиру Великому (Київ) у Вікісховищі

Па́м'ятник Володи́миру Вели́кому (Пам'ятник князю Володимиру[4]) — найстаріший скульптурний пам'ятник Києва, споруджений у 1853 році. Один із символів міста. Розташований на нижній терасі Володимирської гірки. Архітектурна домінанта Дніпрових круч правобережної частини Києва.

Історія[ред.ред. код]

Передісторія[ред.ред. код]

Ще в першій половині XIX століття на території, де нині стоїть пам'ятник, були виноградники Михайлівського Золотоверхого монастиря. Пізніше земля перейшла у власність міста.

З метою запобігання зсувам ґрунту, які загрожували Олександрівському узвозу, 1840 році проведено роботи з укріплення та благоустрою майбутньої Володимирської гірки (названої так пізніше[5] — вже після відкриття та на честь пам'ятника — а тоді відомішої як Михайлівська або менш як Олександрівська[6]). Зважаючи на особливе значення місцевості, яка традиційно пов'язується з Хрещенням киян у 988 році, передбачалося увічнення цієї події шляхом побудови каплиці або альтанки на щойно облаштованій нижній терасі.

Проектування і будівництво[ред.ред. код]

15 квітня 1833 з Києва до Санкт-Петербурга надійшов лист президенту Імператорської Академії мистецтв О. Оленіну від київського генерал-губернатора В. Лєвашова з проханням створити пам'ятник св. Володимиру для Києва. Спочатку його встановлення планувалося здійснити перед інститутом ім. св. Володимир (нині - парк перед корпусом КНУ ім. Т. Шевченка). Прохання про залучення провідних скульпторів надійшло і на ім'я Миколи І.

20 травня 1833 року відбулося слухання питання на засіданні ради Імператорської Академії мистецтв. Витратні роботи могли доручити тільки академікам чи професорам, проте ректор академії, І. Мартос, а також С. Гольберг і Б. Орловський відмовилися від замовлення. Відомий російський скульптор українського походження Василь Демут-Малиновський подав на «высочайшее рассмотрение»(рос.) перший «Проект на сооружение в городе Киеве на высшей крутости угла Александровской горы, над самым тем местом, где совершилось крещение русского народа — памятника Св. Равноапостольному Князю Владимиру»(рос.). Було складено кошторис (статуя з гіпсу - 20 тис. крб., барельєфу з гіпсу - 5 тис., з міді монумент - 48700, п'єдестал - 18000 крб. Загалом - 91700, проте майстер уступив 1700 крб.).

Демут-Малиновський відкладав роботу через зайнятість іншими проектами. За ідеєю Демут-Малиновського св. Володимир тримав хрест нахиленим в протилежний бік, п'єдестал - у вигляді скелі, з обох боків якого били фонтанчики. У 1835 році Микола І , невдоволений фінальним варіантом, відправив його проект на допрацювання.

Інші проекти[ред.ред. код]

  • М. Шурупов, перебуваючи в Італії, зацікавився ідеєю створення київського пам'ятника, тому вивчав життя князя й завітав до міста. За його проектом, монумент скаладав би скульптурний комплекс — св. Володимир стоїть на мушлі, її підтримають чотири євангелісти, навколо них — символічне зображення Росії з чадами. Янгол «попирает идолопоклонников» (жінку з ідолом).
  • Микола Пименов запропонував проект, на якому Володимир стоїть у спокійній позі, права нога його робить крок. У правій руці — хрест, лівій — меч. Підніжжя оточують сім янголів, на постаменті.

Проект Олександра Тона[ред.ред. код]

У 1835 роботи передали Олександру Тону. У 1842 році остаточно схвалили місце розташування - Олександрівську гору.

Проект О. Тона: п'єдестал становить восьмикутну каплицю візантійського стилю, на ній - у повний зріст Володимир, внизу - чотири євангелісти. На рахунок того, який хрест має тримати князь, велося листування між Академією мистецтв, Святівшим Синодом та Міністерством Імператорського двору. Демут-Малиновський викоритосував у проекті невеликий назилений хрест, О. Тон - великий восьмикінцевий хрест. Проте Микола І розпорядився, щоб хрест стояв вертикально. Спеціальне засідання Святійшого синоду постановило, що Володимир має тримати латинський хрест.

Було схвалено використати п'єдестал О. Тона й фігуру Володимира Демут-Малиновського. Князь і архітектор належали до масонської ложі розенкрейцерів, цим пояснюються символи на п'єдесталі - стрічки, змії, мастярки, бичачі голови.

У 1841-1844 відбувалося виконання робіт на Володимирській горі, у 1845 там впала гранітна стіна. У 1847 було відлито пам'ятник з міді.

Робота Петра Клодта[ред.ред. код]

Пам'ятник Св. Володимиру, поч. 1910-х років

У 1850 Микола І роботу передав Петру Карловичу Клодту фон Юргенсбургу. У 1851 той приїхав до Київа.

Чавунний постамент відлив купець Новиков із Калуги. 24 березня 1853 чавунні деталі п'єдесталу із Калуги діставили водою. Взимку із Санкт-Петербурга відправили й скульптуру. Клодт власноруч опікувався цим, із Москви роботу везли на возах, запряжених шестериком коней. Дорогою відбувалися деякі події, що призвели до втечі людей, тож, Клодт кілька діб самотужки охороняв скульптуру. Далі доставку затримувало бездоріжжя. Частина деталей загубилася.

Перспектива будівництва пам'ятника викликала різкий спротив київського митрополита Філарета (встановлювати «ідол» найвідомішому борцеві з ідолошануванням було з точки зору Церкви блюзнірством[7]). Зрештою компроміс знайшовся — у формі затвердження в липні 1853 року лобійованого митрополитом проекту будівництва Володимирського собору. Тож 28 вересня (10 жовтня) 1853 року[8] пам'ятник було урочисто відкрито. У церкві не було заведено освячувати пам'ятники, тому презентацію монумента поєднали з відкриттям Ланцюгового мосту через Дніпро 15 жовтня 1853.

Барельєф[ред.ред. код]

На одній із восьми граней постаменту встановлено барельєф "Хрещення народу руського". У нижньому ряді справа - жінка із малюком, що всміхається, зліва - дідуся привели хреститися син і онук, зверху - благословіння й миропомазання. Центр композиції означено фігурою єпископа.

Кінець XIX — початок XX століття[ред.ред. код]

Наприкінці століття Володимирська гірка стала парком у його теперішньому вигляді. Сергій Ромішовський, керівник Київської міської садової комісії, писав:

« Це місце, улюблене киянами, облаштоване на кшталт швейцарських гір. Тут багато шосованих доріжок, цегляних резервуарів та спусків, які з'єднують між собою майданчики і тераси.[9]  »

Вже тоді міська влада прагнула якось «оживити» дещо похмурий пам'ятник. Зокрема, певний час чавунну поверхню постаменту фарбували у білий колір. Намагалися робити підсвічування газовими горілками.

У 1895 році на кошти мецената, відомого київського підприємця Семена Могильовцева організоване електричне підсвічування хреста (відновлене після розпаду Радянського Союзу). Михайло Булгаков у романі «Біла гвардія» писав:

« ...сверкал электрический белый крест в руках громаднейшего Владимира на Владимирской горке, и был он виден далеко, и часто летом, в черной мгле, в путаных заводях и изгибах старика-реки, из ивняка, лодки видели его и находили по его свету водяной путь в Город, к его пристаням. Зимой крест сиял в черной гуще небес и холодно и спокойно царил над темными пологими далями московского берега, от которого были перекинуты два громадных моста...(рос.)  »

Радянські часи[ред.ред. код]

В радянські часи пам'ятник став одним із небагатьох монументів, споруджених до 1917 року, яким вдалося уціліти. Проте з нього намагалися збити всі прикраси релігійного змісту[10]. Мабуть, не безуспішно, бо у 19531954 роках (до 100-річного ювілею) пам'ятці знадобилася реставрація[11].

Після неї пам'ятник не чіпали. Він став своєрідною візитівкою міста, а у 1988 році навіть потрапив на радянську ювілейну монету з нагоди 1000-ліття Хрещення Русі.

Сучасність[ред.ред. код]

У березні 2009 року Києвом поширилися чутки про загрозливий стан пам'ятника — можливість його руйнування внаслідок зсувів ґрунту. ЗМІ то називали причинами надзвичайної ситуації вирубку дерев сучасними «забудовниками»[12], то вказували на аналогічні проблеми ще у XIX столітті[13].

Скульптура та архітектура[ред.ред. код]

Бронзова 4,4-метрова статуя Хрестителя Русі, зображеного у плащі-корзні з великим хрестом у правій руці та великокнязівською шапкою у лівій, височить на 16-метровому постаменті, що має обриси восьмигранної каплиці у псевдовізантійському стилі на квадратниму стилобаті. Цегляні постамент і стилобат облицьовано чавунними плитами. Загальна висота пам'ятника — 20,4 м.[14]

Скульптурне оформлення постаменту (горельєф «Хрещення Русі», барельєфи з гербом Києва і зіркою ордена Святого Володимира) виконав Василь Демут-Малиновський у 1843 році. Після його смерті у 1846-му роботу продовжив видатний російський скульптор барон Клодт — автор знаменитих коней на Анічковому мості в Санкт-Петербурзі. Він створив статую Святого. Існує розповсюджена версія про те, що архітектором постамента пам'ятника нібито був провідний зодчий того часу Костянтин Тон — автор проектів Великого Кремлівського палацу та храму Христа Спасителя у Москві. Але, насправді, на кресленнях київського монумента стоїть чіткий підпис його старшого брата, професора Олександра Тона[15].

Скульптурні деталі постаменту відлито на Дугненському заводі біля Калуги, статую — у Санкт-Петербурзі, особисто Петром Клодтом у його майстерні[16]. З Санкт-Петербурга до Москви статую доправили потягом. У Києві на той час залізниці ще не було, тому далі деталі пам'ятника везли кіньми.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Монумент Володимиру Великому — найстаріший скульптурний пам'ятник у Києві, що зберігся у практично первинному вигляді. Його встановили в 1853 році, а, наприклад, памятник Богдану Хмельницькому тільки у 1888-му.

Міські легенди[ред.ред. код]

  • За легендою, постамент пам'ятника прикриває потужний підземний колодязь, і це начебто врятувало його від знищення в роки нацистської окупації (німці злякалися, що води залиють місто).
  • Згідно з іншою легендою, під постаментом заховано церковні скарби.
  • Засилля алегоричних зображень біля підніжжя статуї (зброя, факел просвітництва, символи родючості, букранії тощо) спричинили помилкові твердження про наявність серед них масонської символіки[17].
  • Літери «СРКВ» (Святий Рівноапостольний Князь Володимир) всередині зображеної на одному із барельєфів зірки російського ордена Святого Володимира перевернуті. В тому, що насправді є просто помилкою ливарників, дехто також схильний вбачати містичний зміст.

Пам'ятник на грошах[ред.ред. код]

Зображення пам'ятника використано на радянській (на честь 1000-ліття Хрещення Русі[18]) та українській (на честь візиту в Україну Вселенського патріарха Варфоломія I[19]) ювілейних монетах, а також в оформленні серії (купюри номіналом 10000, 20000, 50000, 100000, 200000 і 500000) українських купонокарбованців 19921996 років.

Ювілейні монети[ред.ред. код]

Зображення Номінал Країна Рік випуску Характеристики Аверс Реверс Автори
Ювілейна монета СРСР на честь 1000-ліття Хрещення Русі 25 рублів СРСР СРСР 13 вересня 1988 Паладій 999 проби, діаметр — 37 мм, вага — 31.1 г (1 тройська унція), гурт рифлений, тираж 7000 шт. Герб СРСР, номінал, рік випуску. Напис 1000-РІЧЧЯ ХРЕЩЕННЯ РУСІ, зображення пам'ятника князеві Володимиру. Автор ескізів — О. О. Колодкін, моделей — С. М. Іванов.
Ювілейна монета на честь візиту в Україну Вселенського патріарха Варфоломія I 50 гривень Україна Україна 20 жовтня 2008 Срібло 999 проби, діаметр — 85 мм, вага — 500 г, гурт гладкий із заглибленим написом, якість виготовлення «спеціальний анциркулейтед», тираж 1000 шт. Малий Герб України, під яким напис — УКРАЇНА, по колу — написи НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК (угорі), П'ЯТДЕСЯТ ГРИВЕНЬ (унизу) у колі на тлі Дніпра та Лівобережжя зображено пам'ятник Володимиру Великому, ліворуч на стрічці — рік карбування монети. У колі зображено Президента України Віктора Ющенка, який тримає вінок із запаленою свічкою, полум'я якої імітує голограма, та Вселенського Патріарха Варфоломія І, по колу розміщено напис — НА ЧЕСТЬ ВІЗИТУ В УКРАЇНУ ВСЕЛЕНСЬКОГО ПАТРІАРХА ВАРФОЛОМІЯ І. Автор ескізів — Роман Чайковський. Автори моделей — він та Володимир Дем'яненко.

Купонокарбованці[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Перелік пам'яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1761)(укр.)
  2. 28 вересня за «старим стилем».
  3. Киевский памятник крестителю Руси может рухнуть в Днепр(рос.)
  4. Офіційна назва у Державному реєстрі нерухомих пам'яток України.
  5. Сучасна назва фіксується у путівниках з кінця XIX ст.
  6. На честь Михайлівського Золотоверхого собору і російського імператора Олександра I (остання назва не прижилася).
  7. Саме цим пояснюється відсутність давніших скульптурних пам'ятників у місті. Хоча правила передбачають винятки (фонтан «Феліціан» 17481749 років зі скульптурами Самсона та Андрія Первозванного)
  8. Дошка, встановлена під час реконструкції у 1953 року, помилково подає 30 вересня (12 жовтня) 1853 року.
  9. 155 років тому в Києві відкрили пам'ятник князеві Володимиру(укр.)
  10. История Киева
  11. Київ. Енциклопедичний довідник. К.: Головна редакція УРЕ, 1981, с. 115
  12. Креститель Руси сползает в Днепр (ФОТО)(рос.)
  13. Под памятником Владимиру покоится семья купца(рос.)
  14. Пам'ятнику князю Володимиру виповнюється 155 років(укр.)
  15. Рибаков М. О. Маловідомі та невідомі сторінки історії Києва. — К.: Кий, 1997. — С. 35. — ISBN 966-7161-15-3.
  16. 150 років стоїть князь Володимир над Дніпром(укр.)
  17. Проекти затверджувалися особисто імператором-гонителем масонів, тому це неможливо.
  18. Опис монети на сайті Музею грошей Феодосії.(укр.)
  19. Пам'ятна монета «На честь візиту в Україну Вселенського Патріарха Варфоломія І»(укр.)

Джерела[ред.ред. код]