Пам'ятники Києва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Дана стаття призначена для ознайомлення зі списком пам'ятників, меморіалів та скульптурних групами в столиці України міста Києва й короткими відомостями про історію спорудження пам'яток монументального мистецтва в місті.

У Києві велика кількість різноманітних меморіалів, пам'ятників, монументів, скульптурних груп, пам'ятних знаків, погрудь (бюстів) і фігур. Будучи впродовж історії завжди містом мультикультурним, в Києві в різний час «вшановували у камені» діячів багатьох країн і народів.

Як і в інших містах України, переважна більшість пам'ятників і монументів у Києві зосереджена в центральній (історичній) частині, хоча деяке їх число, в тому числі і з огляду на величину міста, сформування власних осередків адміністративних одиниць міста (районів), територіальне розміщення об'єктів культури, місць історичних подій, проживання і/або роботи видатних діячів, включення до складу міста прилеглих населених пунктів тощо, розташовані по всій території міста і на околицях.

Історія спорудження пам'ятників у Києві

Пам'ятники Києва до 1917 року

Найстарішим пам'ятником Києва традиційно вважається Пам'ятник Магдебурзькому праву (180208). Від нього і починається шерег встановлення монументів і споруд у Києві у добу Російської імперії, яких до Жовтневого перевороту 1917 року нараховувалось ніяк не менше 2 десятків. Чільне місце серед них посідали пам'ятники російським царям та державним діячам імперії.

Історія пам'ятників Києва у ХХ столітті

З приходом до влади більшовиків велике число пам'ятників було зруйновано і знесено, а на постаменти (місця) деяких, як у випадку з пам'ятником Щорсу, поставлено скульптури інших, вже ідеологічно «витриманих» у дусі нової влади, діячів. Водночас здобутком політики україназації 1930-х стало вшанування українських діячів культури (Пам'ятник Тарасу Шевченку), втім доба репресивних заходів («Розстріляне відродження», Голодомор, колективізація), що змінила короткотерміновий період розвитку, нагло перервала цей процес.

Після Другої світової війни визначним напрямком у зведенні пам'ятників у Києві, як і по всьому СРСР, стала монументалізація «подвигу радянського народу у перемозі в Великій Вітчизняній війні», встановлення пам'ятників окремим подіям та особам війни. Водночас споруджуються ідеологічно спрямовані пам'ятники діячам Громадянської війни в Росіїта радянсько-української війни 19171921 років, окремим партійним і державним діячам Радянського Союзу. В часи т. зв. «Хрущовської відлиги» (1950—60-ті роки) було започатковано процес вшанування у пам'ятниках діячів української культури (пам'ятник І. Франку, 1956 рік).

Зі здобуттям незалежності України в 1991 році активізується політичне і національно-культурне відродження українського народу, яке розпочалося з демократизацією суспільного життя всередині 1980-х років. Звернення до національного коріння, розвиток національної за змістом і формою культури визначили наперед вшанування багатьох діячів української історії та культури, що отримували негативне забарвлення у трактуваннях радянського періоду, були незаслужено забуті або їм не приділялось достатньо уваги. Це відбувається паралельно з широким перейменуванням топонімів (переважно поверненням до старих назв вулиць, районів, населених пунктів тощо) і є частиною великого процесу інформаційного висвітлення, подеколи «відкриття» цілих пластів національної історії, в т. ч. і з усуненням викривлень інформації та статданих радянської (а часто і царської) історіографії, ідеології та пропаганди. На тлі цих подій не тільки з'являються монументи діячам української історії та культури, а все частіше лунають заклики до знесення пам'ятників «минулої доби».

Пам'ятник В. І. Леніну на Майдані Незалежності у Києві. Знесений у 1991 р. за рішенням Київської міськради.

Так, одним з перших знесено великий монумент (зі скульптурними групами селян і робітників) В. І. Леніну в самому центрі міста (на місці сучасного Монумента Незалежності) біля готелю «Москва» (зараз «Україна»). Однак, толерантність у підходах до історичного процесу серед науковців і фахівців, складність формування національних еліт, брак національних ідеології та виховання, подеколи брак коштів і події сучасності, породили безліч дискусій і думок щодо доцільності подальшого знесення пам'ятників діячам радянської (рідше — навіть ширше, російської) історії та культури в Києві. Ці дискусії не припиняються і в наш час (кінець 2000-х років).

Пам'ятники Києва у XXI столітті

Тенденціями нового тисячоліття у спорудженні пам'ятників у Києві, як і в Україні в цілому, стало вшанування в камені подій і діячів української та світової історії, значення і роль яких висвітлювалися викривлено або не висвітлювалися взагалі за СРСР (меморіал, пам'ятний знак Голодомору, меморіал Голокосту, пам'ятники гетьману Сагайдачному, Лесю Курбасу, Анні Ярославні, Пилипу Орлику, триває підготовка до встановлення пам'ятника Івану Мазепі тощо), спорудження монументів діячам Української Церкви (як і в інших містах країни, особливо на заході), відкриття пам'ятників діячам, що мають відношення до Києва, але творили у контексті інших національних культур (пам'ятники Шолом-Алейхему, Михайлові Булгакову тощо). Ще одним напрямком у зведенні пам'ятників у столиці України є висвітлення у монументальній скульптурі подій та осіб відносно недавньої історії (пам'ятник В'ячеславові Чорноволу, пам'ятник Героям Небесної Сотні на вул. Тургенєвській, монумент Георгію Гонгадзе). Популярним є в теперішній час і зображення в пам'ятниках діячів радянської та української культури (театр, кіно, музика) і спорту (пам'ятники Валерію Лобановському, Анатолію Солов'яненку, Миколі Яковченку, Леонідові Бикову тощо), а також втілення у скульптурі деяких персонажів (пам'ятники Проні Прокоповні і Голохвастову, Поніковському, «їжаку в тумані» тощо) і навіть побутових реалій, часто спонсороване окремими громадянами (з отриманням відповідних дозволів), що однак не є настільки розповсюдженим, як на сході України (Бердянськ, Маріуполь) та в деяких інших пострадянських країнах. Глобалізація і включеність України до світового історичного контексту зумовили встановлення пам'ятників «за обміном» (в Києві встановлюється скульптура діяча іншої культури, а відповідно в місті, зазвичай, столиці іншої країни — українського) або цілком спонсоровані іншими державами (пам'ятники Махтумкулі, Гейдару Алієву тощо), встановлення пам'ятників на честь побратимства Києва з іншими містами (стела Сантьяго де Чилі на проспекті на Героїв Сталінграда), а також пам'ятники на честь подій недавньої світової історії (жертвам терористичного акту 11 вересня 2001 року).

Після початку російсько-української війни у столиці також почали з'являтися відповідні монументи.

Список сучасних пам'ятників

Пам'ятники подаються за тематичними групами (пам'ятники державним, політичним і військовим діячам України, на честь учасників німецько-радянської війни; на честь подій історії України XX століття тощо), в окрему групу віднесено скульптури, в тому числі паркові. Всередині окремих переліків пам'ятники групуються за абетковим принципом. Для візуального ознайомлення з пам'ятниками, а також отримання відомостей про них, слід звернутися до окремих статей про пам'ятники, або переглянути статті, присвячені міські скульптурі за окремими міськими районами:

Пам'ятники Києва

Державним, політичним, релігійним і військовим діячам України

Діячам культури та науки України

На честь подій історії Києва та України

На вшанування жертв Голодомору і репресій 1930-х років

Фактично в кожному міському районі на спомин про страшний Голодомор 193233 років встановлено пам'ятні знаки, переважно хрести, а у деяких, як у Святошинському відразу декілька — у пам'ять про жертви окремих сіл, що на той час не входили до складу Києва[1].

  • Жертвам Голодомору, пам'ятний хрест на території церкви Миколи Набережного на Почайнинській вулиці на Подолі;
  • Жертвам Голодомору 1932–1933 років, пам'ятний хрест на території Солом'янського кладовища;
  • Жертвам Голодомору 1932–1933 років мешканцям села Біличі, пам'ятний хрест;
  • Жертвам Голодомору 1932–1933 років мешканцям села Братська Борщагівка, пам'ятний хрест;
  • Жертвам Голодомору 1932–1933 років мешканцям села Михайлівська Борщагівка, пам'ятний хрест;
  • Жертвам Голодомору (на території МАУП), пам'ятний знак;
  • Жертвам Голодомору 1932–1933 років у Дарниці, пам'ятний хрест;
  • Жертвам радянських репресій (при вході до історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили»);
  • Жертвам радянських репресій', меморіал на території історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили»;
  • Жертвам репресій НКВС 1930–1950-х років, пам'ятний хрест біля Жовтневого палацу, по вулиці Інститутській, 1;
  • Пам'яті жертв голодоморів в Україні, меморіал.

На честь трагедії та подвигу у німецько-радянській війні

  • Батьківщина-мати;
  • Боровиченко Марії, погруддя;
  • «Вам, отдавшим пламень жизни ради жизни на земле», меморіальний комплекс (ДВРЗ);
  • Військовим Льотчикам німецько-радянської війни (Бикову Леоніду);
  • Воїнам визволителям міста Києва, меморіал на вулиці Командарма Уборевича неподалік рогу з проспектом Академіка Палладіна;
  • Воїнам-автомобілістам Радянської Армії, що загинули в бою (1943 рік), на вулиці Симиренка;
  • Героям Труханівцям, які загинули на фронтах німецько-радянської війни' (на Трухановому острові);
  • Групі вояків Радянської Армії, що полягли на території ДВРЗ;
  • Групі вояків Радянської Армії, що полягли на території Рембази;
  • Жертвам Бабиного Яру;
  • Жертвам Дарницького концтабору, у сквері на розі Харківського шосе і вулиці Сімферопольської;
  • Загиблим верстатобудівникам на вул. Червонозаводській;
  • Загиблим в роки німецько-радянської війни біля музею історії України у Другій світовій війні;
  • Закатованим у Дарницькому концтаборі (у Дарницькому лісі);
  • Захисникам вітчизни до 60-річчя Перемоги', стела в Деснянському парку;
  • Карбишеву Дмитру, на території ЗОШ № 2 (вул. Копилівська, 36);
  • Кудряшову В. І., погруддя (на вулиці Фурманова, 1/5);
  • Курган «Безсмертя» (у парку «Перемога»);
  • Мати, що проводжає сина на фронт, скульптурна група в парку «Перемога»;
  • Морякам Дніпровської військової флотилії;
  • Полеглим воякам-уродженцям Чапаєвки;
  • Полеглим воякам-уродженцям Пирогова;
  • Працівникам ВАТ «Київхімволокно», загиблим у роки війни;
  • Радянським воїнам, викладачам і студентам (Української сільськогосподарської академії), меморіал;
  • Радянським громадянам та військовополоненим, розстріляним фашистами, на Привокзальній площі в Новій Дарниці;
  • Радянських і польських воїнів, меморіал (на території Дарницького цвинтаря);
  • Слави, обеліск і меморіал в Алеї Слави на площі Слави;
  • Співробітникам Олександрівської лікарні, полеглим у війні на території Олександрівської клінічної лікарні;
  • Співробітникам Інституту фтизіатрії та пульмонології, полеглим у роки війни (на території київського Інституту фтизіатрії та пульмонології імені Ф. Яновського по вулиці Миколи Амосова, 7);
  • Студентам і викладачам Політехнічного інституту, загиблим у ВВв;
  • на місці боїв між радянськими і німецькими військами у Голосієво, пам'ятний камінь;
  • на місці Дарницького концтабору, пам'ятний знак (біля прохідної військової частини по вулиці Бориспільській);

На честь діячів і подій радянської історії

Від 1990-х років пам'ятники найодіознішим діячам радянської історії, зокрема особам, що чинили репресії в Україні, постійно піддавалися вандалізму, висувалися вимоги щодо їх знесення, Наприкінці 2000-х років низка з них була вилучена з держреєстру пам'ятників, і деякі були вже демонтовані, решта ж перебуває в черзі на знесення[2].

  • Арсенальцям;
  • Ватутіну Миколі;
  • Екіпажу бронепоїзда «Таращанець»;
  • Островському Миколі', пам'ятний знак перед фасадом Електромеханічного технікуму залізничного транспорту на Повітрофлотському проспекті, 35;
  • Учасникам Січневого збройного повстання 1918 року, пам'ятний знак;

На честь подій історії України та світу 2-ї половини ХХ століття

  • Воїнам-афганцям поблизу Києво-Печерської Лаври;
  • Воїнам-інтернаціоналістам з Подолу, які загинули в Афганістані, пам'ятний знак;
  • Жертвам Куренівської трагедії, пам'ятний знак біля стін трамвайного депо на Кирилівській вулиці;
  • Жертвам терактів 11 вересня 2001 року, пам'ятний знак;
  • Жертв Чорнобильської катастрофи, меморіал біля музею Чорнобиля на провулку Хорива;
  • Жертв Чорнобильської катастрофи, міський меморіал (на території Свято-Михайлівського монастиря);
  • Жертв Чорнобильської катастрофи, районний (Дніпровського району) меморіал (у сквері перед будівлею по проспекту Миру, 19/18);
  • Загиблим у Чорнобилі працівникам внутрішніх справ України, у приміщенні Головного управління Національної поліції в Київській області(вул. Володимирська);
  • Пам’ятний знак на спомин про померлих від тифу пацієнтів Олександрівської клінічної лікарні у Києві на місці зруйнованого цвинтаря, в верхній частині території лікарні з сторони вулиці Шовковичної;
  • Воїнам-інтернаціоналістам (Дарницького району), на розі вулиць Вербицького та Декабристів;
  • Ґонґадзе та журналістам, які загинули за свободу слова;
  • Загиблим у Афганістані воїнам-«афганцям», меморіал на розі вулиць Командарма Уборевича та Чорнобильської;
  • Захисникам незалежності України - учасникам АТО, пам'ятник на Володимирській вулиці навпроти будинку СБУ;
  • «Пам'ятник Жертвам Чорнобильської трагедії», меморіальний комплекс на розі проспекту Перемоги і Чорнобильської вулиці;
  • Першому намету Помаранчевої революції (на Контрактовій площі);
  • Подолянам, ліквідаторам аварії на ЧАЕС, пам'ятний камінь на Кирилівській вулиці;
  • Працівникам органів внутрішніх справ України, загиблих під час виконання службових обов'язків (на Солом'янській площі);
  • Студентам і співробітникам МАУП-учасникам національної революції 2004 року, пам'ятний знак;
  • Хрест Помаранчевої революції;
  • «Червона стрічка», меморіал;
  • на честь 60-ї річниці заснування ООН, пам'ятний камінь.

На честь діячів та історії зарубіжжя, знаки побратимства

  • Алієву Гейдару (на території МАУП);
  • Булгакову Михайлу;
  • Вургуну Самеду;
  • Глинці Михайлу;
  • Горькому Максиму на просп. Перемоги, 71А;
  • Кіотська ступа (з нагоди встановлення побратимства між Києвом та Кіото);
  • Менделєєву Дмитру (на території Київського Політехнічного інституту);
  • Павлову Івану на території Головного військового клінічного госпіталю;
  • Пушкіну Олександрові, погруддя;
  • Руставелі Шота;
  • Сантьяго де Чилі', пам'ятний знак-стела;
  • Суворову Олександрові;
  • Ушинському Костянтину (у сквері на розі Чоколівського бульвару та вулиці Пітерської);
  • Хвойці Вікентію (на території МАУП);
  • «1100-ліття віднайдення угорцями своєї Батьківщини», пам'ятний знак біля Аскольдової могили;
  • на честь побратимства Києва і Братислави, пам'ятний знак.

Міська скульптура, оригінальні пам'ятники, фігури

Особливо багато міської камерної скульптури в Києві встановлено на території Міжрегіональної академії управління персоналом, є й паркові скульптури, зокрема в Міському парку. Є також різноманітні транспортні засоби, встановлені на постаменти, як пам'ятники.

  • Аверроеса, бюст;
  • апостолів Луки та Іоанна, фігури на проспекті Героїв Сталінграда;
  • апостолів Матфея та Марка, фігури на проспекті Героїв Сталінграда;
  • Арістотеля', бюст;
  • Будді, пам'ятний знак;
  • Будівничому, біля входу до офісу будівельної корпорації «Столиця»;
  • Вардхамані, пам'ятний знак;
  • Вебера Макса, погруддя;
  • Вернадського Володимира, погруддя;
  • Вітрильник', фігура на початку проспекту Героїв Сталінграда (після спуску з Московського мосту, праворуч);
  • Голодної дівчинки, фігура на території Меморіалу пам'яті жертв голодоморів в Україні;
  • Ехнатону, пам'ятний знак;
  • Заньковецької Марії, паркова скульптура;
  • «Запорожцю» (автомобілю);
  • Запорозький козак і кобзар, скульптурна група посередині вулиці Сагайдачного;
  • Зороастру, пам'ятний знак;
  • «Камінь — зброя пролетаріату», скульптурна композиція (біля кінотеатру «Жовтень»);
  • Кирила Солунського, фігура;
  • Кінному трамваю;
  • «Козак Мамай», скульптурна композиція;
  • «Козак Переможець», скульптурна композиція;
  • Конфуцію, пам'ятний знак;
  • Котигорошка, фігура на території Київського лялькового театру;
  • Лао-цзи, пам'ятний знак;
  • Мефодія Солунського, фігура;
  • Михайла Архангела', фігура у сквері неподалік будівлі районної ради і районної держадміністрації Оболонського району
  • «Місце зустрічі змінити не можна», скульптурна композиція біля будівлі МВС України;
  • Мойсею, пам'ятний знак;
  • Мухаммеду, пам'ятний знак;
  • Нестора-літописця, фігура;
  • Носу Миколи Гоголя;
  • Папи Карла, фігура на території Київського лялькового театру;
  • Овідія, погруддя;
  • Пальма Мерцалова, скульптура в торгово-виставковому комплексі «Глобус»;
  • Паровоз (на честь бойових та трудових подвигів київських залізничників) (на розі вулиць Липківського та Кудряшова);
  • Піфагору Самоському, пам'ятний знак;
  • Платона, погруддя;
  • Проні Прокопівні Сірковій та Свириду Петровичу Голохвастову;
  • Робітникам українцю і росіянину (в композиції Арка Дружби народів);
  • Сміттєвозу (на вулиці Газопровідній, 85);
  • Сократа, погруддя;
  • Сорокіна Пітіріма, погруддя;
  • «Старий трамвай» (біля трамвайного депо на вулиці Кирилівський);
  • «Хлопець і дівчина», паркова скульптура (на території парку «Відрадний»);
  • Хлопець і дівчина, паркова скульптура (на території парку «Відрадний»);
  • на місці одного із витоків ріки Либідь, пам'ятний камінь (на території парку «Відрадний»).
  • на честь 40-річчя захисту посівів цукрового буряка «Бетаналом», пам'ятний знак (на території Інституту цукрових буряків по вулиці Солом'янській, 40).

Колишні

Назва Розташування Координати Короткі відомості Зображення
Бобринському Олексію, графу Перехрестя Бібіковського бульвару та вулиці Безаківської 50°26′36″ пн. ш. 30°29′49″ сх. д. / 50.443583° пн. ш. 30.4971528° сх. д. / 50.443583; 30.4971528 Відкритий 6 лютого 1872 року на честь графа Олексія Бобринського. Демонтований радянською владою у 1926 році та знищений наприкінці 1920-х рр. Автор пам'ятника — архітектор Іван Шредер Bobrynskiy monument 01.jpg
Боженку Василю перед сквериком поруч з меблевою фабрикою на вулиці Казимира Малевича. 50°25′02″ пн. ш. 30°31′08″ сх. д. / 50.417389° пн. ш. 30.519000° сх. д. / 50.417389; 30.519000 Відкрито 1967 року. Автори — скульптор В. П. Вінайкін, архітектори В. С. Богдановський та І. Л. Масленков. Пам'ятник — скульптурний бюст на високому прямокутному постаменті (штучний камінь).[3]. Бюст було зруйновано 15 листопада 2015 року через негоду - на бюст впало дерево, розтрощивши його на дрібні уламки[4] Пам'ятник Василю Боженку Київ.JPG
Великій Жовтневій соціалістичній революції, монумент площа Жовтневої революції 50°26′57″ пн. ш. 30°31′32″ сх. д. / 50.449333° пн. ш. 30.525667° сх. д. / 50.449333; 30.525667 Був розташований на площі Жовтневої революції (теп. Майдан Незалежності) з 1977 по 1992 рік. PJR.jpg
Горького Максима, погруддя на просп. Перемоги, 71А 50°27′26″ пн. ш. 30°24′06″ сх. д. / 50.457250° пн. ш. 30.401667° сх. д. / 50.457250; 30.401667 Погруддя Максима Горького встановлене перед колишнім будинком культури Заводу верстатів та автоматів імені Максима Горького (нині ВАТ «Веркон»). Зруйноване у жовтні 2011 року. Пам'ятник Максимові Горькому
Дрентельну Володимирська гірка Відкритий 15 травня 1889 року на місці смерті генерал-губернатора Олександра Дрентельна. Являв собою триметровий гранітний обеліск з позолоченим хрестом. Знесений більшовиками у 1919 році. Автор пам'ятника — архітектор Володимир Ніколаєв Pamyatnyk drentelnu.jpg
Жовтневої революції, обеліск Софійська площа 50°27′12″ пн. ш. 30°30′58″ сх. д. / 50.453472° пн. ш. 30.516139° сх. д. / 50.453472; 30.516139 Збудований більшовиками обабіч пам'ятника Богдану Хмельницькому з фанери у 1919 році. Знищений того самого року денікінськими військами Обеліск Жовтневої революції Київ.jpg
Іванову Андрію, погруддя У невеличкому сквері перед будівлею «Київміськбуду» на розі вулиці Михайла Омеляновича-Павленка та Бутишева провулка. 50°26′24″ пн. ш. 30°32′56″ сх. д. / 50.440056° пн. ш. 30.549139° сх. д. / 50.440056; 30.549139 Відкрито 25 січня 1976 року. Автори — скульптор Макар Вронський і архітектор Василь Гнєздилов. Пам'ятник являє собою бронзовий бюст на гранітному п'єдесталі. Загальна висота — 5 м[5]. Зруйновано «невідомими» в ніч на 27 травня 2015 року[6]. Пам'ятник Андрію Іванову Київ.JPG
Ірининський стовп Ріг вулиць Володимирської та Ірининської 50°27′04″ пн. ш. 30°30′55″ сх. д. / 50.451278° пн. ш. 30.515500° сх. д. / 50.451278; 30.515500 Один із стовпів літописного Ірининського монастиря Ярослава Мудрого у Києві, у 1852 році оформлений як пам'ятник. Знесений радянською владою у 1932 році в рамках антирелігійної кампанії. Irynynskiy monument 01.jpg
Іскрі та Кочубею Арсенальна площа 50°26′38″ пн. ш. 30°32′43″ сх. д. / 50.443944° пн. ш. 30.545361° сх. д. / 50.443944; 30.545361 Відкритий у 1914 році на сучасній Арсенальній площі з нагоди 200-річчя Полтавської битви. Демонтований українською владою у 1918 році. Постамент пам'ятника у 1923 році був використаний більшовиками для спорудження пам'ятника арсенальцям. Автор пам'ятника — військовий інженер штабс-капітан П. Самсонов Iskra Kochubey monument.jpg
Київській гавані Набережна Дніпра Відкритий у 1900 році, на честь закінчення робіт з облаштування київської гавані. Знесений більшовиками у 1920-х рр. Автор пам'ятника — інженер Едуард Брадтман Kyiv harbour monument.jpg
Комсомольцям [19]20-х років У парку «Нивки» з боку проспекту Перемоги 50°27′34″ пн. ш. 30°24′39″ сх. д. / 50.459611° пн. ш. 30.410861° сх. д. / 50.459611; 30.410861 Пам'ятник править за композиційний центр парку Ленінського комсомолу (зараз об'єднаний з парком імені XXII з'їзду КПРС у парк «Нивки»)[7]. Відкрито 1961 року. Автор — скульптор В. Г. Сорока. Пам'ятник виготовлено із залізобетону, його загальна висота — 5,3 м. Являє собою фігуру комсомольця на високому постаменті, в будьонівці й шинелі з молотом у руках[8]. Зруйновано «невідомими» в ніч на 27 травня 2015 року[6]. Пам'ятник комсомольцям 1920-х років Київ.JPG
Коротченку Дем'яну У парку «Нивки» з боку проспекту Перемоги 50°27′33″ пн. ш. 30°25′09″ сх. д. / 50.459389° пн. ш. 30.419222° сх. д. / 50.459389; 30.419222 Пам'ятник встановлено біля головного входу до парку імені XXII з'їзду КПРС (зараз об'єднаний з парком Ленінського комсомолу у парк «Нивки»)[7]. Споруджено 1974 року. Автори — скульптор Олександр Ковальов і архітектор Сергій Миргородський. Трьохнатурна бронзова напівфігура встановлена на гранітному постаменті заввишки 3 м[9]. Знесено в рамках ленінопаду в ніч на 27 травня 2015 року[6]. Пам'ятник Дем'яну Коротченку в Києві.JPG
Косіору Станіславу у сквері на розі вулиць Артема та Глибочицької 50°27′34″ пн. ш. 30°29′09″ сх. д. / 50.459694° пн. ш. 30.485944° сх. д. / 50.459694; 30.485944 Пам'ятник було відкрито 29 квітня 1970 року[10] (бюст і постамент із сірого граніту; висота 5,7 м). У 1984 році на тому ж постаменті встановлено бюст з бронзи, автори якого — скульптор І. В. Макогон, архітектори Е. П. Вересов, М. Т. Катернога. 19 листопада 2008 року на виконання наказу міністра культури й туризму України, згідно з яким, з Державного реєстру пам'ятників виключено 11 об'єктів, зокрема ті, що увічнювали осіб, причетних до виконання та здійснення Голодомору та політичних репресій в Україні, пам'ятник Станіславу Косіору, який упродовж десяти років (1928—1938) був Генеральним секретарем ЦК КП(б)У, був демонтований міськими службами[11]. Пам'ятник Косіору Київ.jpg
Крупській Надії на Привокзальній площі в Новій Дарниці 50°25′50″ пн. ш. 30°39′01″ сх. д. / 50.4308000° пн. ш. 30.6504972° сх. д. / 50.4308000; 30.6504972 Пам'ятник дружині і соратниці по партії В. І. Леніна, Н. К. Крупській, яка у 1877 році навчалася в одній з київських гімназій, відкрито у Новій Дарниці в 1969 році з нагоди 100-річного ювілею з дня її народження. Автори — скульптор Арон Футерман та архітектор Олександр Сидоренко. Бюст з білого мармуру ніби є продовженням прямокутного постаменту з сірого граніту. Загальна висота монументу — 3,8 м[12]. Навесні 2009 року був вилучений із держреєстру пам'ятників[2]. Демонтований 21 травня 2016 року[13]. Пам'ятник Надєджі Крупській на Привокзальній площі в Новій Дарниці Київ.JPG
Леніну Володимиру на початку бульвару Тараса Шевченка перед Бессарабською площею 50°26′32″ пн. ш. 30°31′10″ сх. д. / 50.4424889° пн. ш. 30.51944° сх. д. / 50.4424889; 30.51944 Відкрито 5 липня 1946 року. Автори пам'ятника — скульптор С. Д. Меркуров, архітектори О. В. Власов і В. Д. Єлізаров[14]. 30 червня 2009 року вночі з боку ряду осіб пам'ятник зазнав значних ушкоджень[15]. Зруйнований 8 грудня 2013 року о 18:30. Lenin kiev1.jpg
Леніну Володимиру на Старовокзальній вулиці, 17 50°26′36″ пн. ш. 30°29′26″ сх. д. / 50.443500° пн. ш. 30.490611° сх. д. / 50.443500; 30.490611 Пам'ятник Володимиру Леніну було встановлено на парадній площі заводу «Ленінська кузня» у 1952 році. Скульптори Ю. І. Білостоцький та Е. М. Фрідман. Після того, як частина заводу була продана під торговельні комплекси, пам'ятник опинився на автостоянці супермаркету. Зруйновано «невідомими» 22 лютого 2014 року[16] Пам'ятник Володимиру Леніну
Леніну Володимиру на Глибочицькій вулиці, 17 50°27′47″ пн. ш. 30°29′24″ сх. д. / 50.463139° пн. ш. 30.490250° сх. д. / 50.463139; 30.490250 Бронзовий пам'ятник Володимиру Леніну на гранітному постаменті був встановлений на території заводу «Електроприлад» у 1964 році[17]. Пам'ятник демонтований 23 лютого 2014 року[18]. Пам'ятник Володимиру Леніну
Леніну Володимиру На вулиці Електриків, 28 50°28′29″ пн. ш. 30°31′51″ сх. д. / 50.474806° пн. ш. 30.531056° сх. д. / 50.474806; 30.531056 Невелике погруддя Володимира Леніна було встановлене на території колишнього заводу «Ремдизель» (на місці якого будується Подільсько-Воскресенський мостовий перехід). Зруйновано «невідомими» 23 лютого 2014 року[19].
Леніну Володимиру На Алма-Атинській вулиці, 74 50°26′59″ пн. ш. 30°40′57″ сх. д. / 50.449917° пн. ш. 30.682750° сх. д. / 50.449917; 30.682750 Пам'ятник Володимиру Леніну було встановлено на площі перед заводоуправлінням Дарницького вагоноремонтного заводу у 1959 році. Автори — скульптор Семен Андрейченко й архітектор Ігор Масленков. Демонтований 24 лютого 2014 року силами працівників заводу[20]. Пам'ятник Володимиру Леніну
Леніну Володимиру На Московській вулиці, 8 50°26′26″ пн. ш. 30°32′38″ сх. д. / 50.440639° пн. ш. 30.54389° сх. д. / 50.440639; 30.54389 Бронзова фігура Володимиру Леніну на високому постаменті була встановлена на території заводу «Арсенал» у 1960 році. Автори — скульптор Аполлінарій Стемпковський, архітектор М. Свинар[21]. Пам'ятник демонтований 27 лютого 2014 року силами працівників заводу[22]. Пам'ятник Володимиру Леніну
Леніну Володимиру На Дегтярівській вулиці, 21 50°27′44″ пн. ш. 30°27′34″ сх. д. / 50.462333° пн. ш. 30.459583° сх. д. / 50.462333; 30.459583 Пам'ятник Володимиру Леніну був розташований на території заводу «Будшляхмаш». Розбитий «невідомими» у березні 2014 року Пам'ятник Володимиру Леніну
Леніну Володимиру на вулиці Гетьмана, 2 50°27′07″ пн. ш. 30°26′34″ сх. д. / 50.452000° пн. ш. 30.443000° сх. д. / 50.452000; 30.443000 Пам'ятник Володимиру Леніну з червоного граніту був встановлений на території заводу «Більшовик» 22 квітня 1967 році, скульптор Олексій Олійник[23]. Демонтований 15 квітня 2016 року[24]. Пам'ятник Володимиру Леніну
Леніну Володимиру на Дегтярівській вулиці, 23 50°27′44″ пн. ш. 30°27′22″ сх. д. / 50.46222° пн. ш. 30.456222° сх. д. / 50.46222; 30.456222 Позолочений пам'ятник Володимиру Леніну на бетонному постаменті був розташований на території Дитячої клінічної інфекційної лікарні. Демонтований у 2009 році[25]. Пам'ятник Володимиру Леніну
Лепсе Івану на бульварі Вацлава Гавела, 16 50°26′23″ пн. ш. 30°24′28″ сх. д. / 50.439833° пн. ш. 30.407917° сх. д. / 50.439833; 30.407917 Пам'ятник радянському партійному діячеві Івану Лепсе[ru] було встановлено перед заводом, який носив його ім'я. Демонтовано у 2016 році Пам'ятник Лепсе
Мануїльському Дмитру на розі вулиць Інститутська та Липська 50°26′41″ пн. ш. 30°32′10″ сх. д. / 50.444889° пн. ш. 30.53611° сх. д. / 50.444889; 30.53611 Автори — скульптори М. К. Вронський і О. П. Олійник, архітектори М. Т. Катернога і Я. Ф. Ковбаса; відкрито в 1966 році. Пам'ятник являє собою бронзову напівфігуру на постаменті з граніту; висота монумента — 5,1 м. Від весни 2009 року за інформацією ЗМІ вилучений із держреєстру пам'ятників як такий, що уславлює осіб, що чинили репресії в Україні, та перебуває в черзі на знесення. На його місці має бути встановлений інший пам'ятник[2]. Однак станом на 1 січня 2014 року пам'ятник перебував у переліку об'єктів культурної спадщини Печерського району в місті Києві[26]. Зруйнований вночі 23 лютого 2014 року «невідомими»[27]. Пам'ятник Мануїльському Київ.JPG
Марксу Карлу на Радянській площі, на місці пам'ятника Петру Столипіну 50°27′00″ пн. ш. 30°31′26″ сх. д. / 50.450194° пн. ш. 30.523944° сх. д. / 50.450194; 30.523944 Пам'ятник встановлено у 1922 році, знесено — у середині 1930-х рр. Karl Marx monument Kyiv.jpg
Марксу Карлу на території Кондитерської фабрики Рошен корпорації «Рошен», проспект Науки, 1. 50°24′19″ пн. ш. 30°31′24″ сх. д. / 50.405306° пн. ш. 30.523333° сх. д. / 50.405306; 30.523333 Пам'ятник Карлу Марксу Київ Рошен.jpg
Миколі І Університетський сквер 50°26′30″ пн. ш. 30°30′46″ сх. д. / 50.441722° пн. ш. 30.513000° сх. д. / 50.441722; 30.513000 Відкритий 21 серпня 1896 року, до 100-річчя з дня народження Миколи І. Знесений більшовиками у 1920 році. Автор пам'ятника — архітектор Володимир Ніколаєв Pamyatnyk mykoli 1.jpg
Олександру ІІ Європейська площа, на місці сходів до Хрещатого парку 50°27′10″ пн. ш. 30°31′41″ сх. д. / 50.453000° пн. ш. 30.528250° сх. д. / 50.453000; 30.528250 Відкритий 30 серпня 1911 року на Царській площі з нагоди 50-ліття скасування кріпосного права. Був найбільшим пам'ятником Олександру ІІ в Російській імперії. Відкривав пам'ятник безпосередньо імператор Микола ІІ. Знесений більшовиками у 1919 році. Автор пам'ятника — скульптор Етторе Ксіменес Alexander 2 Kyiv 01.jpg
Олександру ІІ (бюст) Сквер Інституту шляхетних дівчат Відкритий у 1883 році, у пам'ять про царювання імператора Олександра ІІ Романова. Знесений більшовиками у 1920-х рр. Bust Alexandr 2.jpg
Олександру ІІІ Залізнична колонія, вулиця Фурманова 50°26′18″ пн. ш. 30°29′00″ сх. д. / 50.438389° пн. ш. 30.483583° сх. д. / 50.438389; 30.483583 Відкритий 1909 року на честь Олександра ІІІ. Демонтований радянською владою на початку 1920-х років. На місці пам'ятника 1972 року було встановлено погруддя Володимиру Кудряшову Pam Olexandr-III.jpg
Островському Миколі у парку імені Островського на Повітрофлотському проспекті Відкрито у 1971 році. Автор — скульптор В'ячеслав Клоков. Бронзова напівфігура радянського письменника Миколи Островського була встановлена на прямокутному гранітному постаменті[28]. Пам'ятник демонтовано в 2016 році. Пам'ятник Миколі Островському Київ.JPG]
Петровському Григорію на початку вулиці Грушевського біля будівлі Парламентської бібліотеки України 50°27′03″ пн. ш. 30°31′45″ сх. д. / 50.451056° пн. ш. 30.529417° сх. д. / 50.451056; 30.529417 Пам'ятник Григорію Петровському відкрито 7 травня 1970 року[29]. Автори — скульптор О. П. Олійник та архітектор І. С. Ланько. Демонтований київською владою в листопаді 2009 року.[30] На його місці має бути встановлений інший пам'ятник[2]. Пам'ятник Григорію Петровському Київ.JPG
Помаранчевій революції 50°27′46″ пн. ш. 30°31′04″ сх. д. / 50.462944° пн. ш. 30.517944° сх. д. / 50.462944; 30.517944 Київ Пам. Помаранчевій революції.jpg
Примакову Віталію У Наводницькому парку 50°25′35″ пн. ш. 30°34′09″ сх. д. / 50.42639° пн. ш. 30.56917° сх. д. / 50.42639; 30.56917 Пам'ятник на честь Примакова Віталія Марковича — радянського військового діяча. Погруддя на постаменті; бронза, граніт. Скульптор Флоріан Коцюбинський, архітектор Ісроель Шмульсон. Відкритий у 1970 році[31]. Демонтований 21 травня 2016 року[32]. Пам'ятник Віталію Примакову Київ.jpg
Сталіну на Європейській (тогочасній — Сталіна) площі 50°27′10″ пн. ш. 30°31′41″ сх. д. / 50.453000° пн. ш. 30.528250° сх. д. / 50.453000; 30.528250 Скульптуру «батька народів» було встановлено на п'єдесталі колишнього монументу Олександрові II ще у 1930-ті рр. Після гітлерівської окупації під час Другої Світової війни її довелося споруджувати заново. Оскільки ця скульптура була задумана як тимчасова заміна проектованого грандіозного монументу на головній площі Хрещатика (нині Майдан Незалежності), і була споруджена з нетривких матеріалів, офіційної інформації про неї практично не збереглося. Після XX з'їзду КПРС (1956), який засудив культ особи, статую Сталіна було знято[12]. Пам'ятник Сталіну в Києві.jpg
Столипіну Петру Думська площа 50°27′00″ пн. ш. 30°31′26″ сх. д. / 50.450194° пн. ш. 30.523944° сх. д. / 50.450194; 30.523944 Відкритий 6 вересня 1913 року перед будівлею Київської міської думи. Знесений українським революційним натовпом 16 березня 1917 року у ході підготовки до Свята Свободи. Автор пам'ятника — скульптор Етторе Ксіменес Stolypin monument Kyiv 1.jpg
Тріумфальна арка На місці сучасного Повітрофлотського шляхопроводу 50°26′54″ пн. ш. 30°28′58″ сх. д. / 50.448500° пн. ш. 30.482861° сх. д. / 50.448500; 30.482861 Споруджена у 1857 році на честь приїзду до Києва імператора Олександра ІІ. Розібрана у середині 1880-х рр. Triumfalna arka kyiv.jpg

Stolypin monument Kyiv 1.jpg

Фрунзе Миколі Пам'ятник М. В. Фрунзе на території колишнього Київського вищого загальновійськового командного училища ім. Фрунзе на проспекті Перемоги 50°27′23″ пн. ш. 30°25′30″ сх. д. / 50.45639° пн. ш. 30.42500° сх. д. / 50.45639; 30.42500 Демонтовано 1992 року Памятник Фрунзе Киев КВОКУ 1980-е.jpg
Чубарю Власу на Відрадному проспекті 50°25′42″ пн. ш. 30°25′51″ сх. д. / 50.42833° пн. ш. 30.43083° сх. д. / 50.42833; 30.43083 Пам'ятник радянському партійному діячеві Власу Чубарю встановлено у 1970 році. Скульптор І. П. Шаповал, архітектор І. Г. Шемседінов. Демонтовано у 2009 році за рішенням міської влади. Vlas Chubar monument Kyiv.jpg

Див. також

Примітки

  1. Голодомор: Пам'ятники в Києві // на Офіційний веб-портал Київської міської влади
  2. а б в г У Києві підготували список радянських монументів на знесення // Інф. за 8 квітня 2009 року на www.golosua.com Інформаґенція «Голос UA» Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «.D0.86.D0.BD.D1.84.D0.BE.D1.80.D0.BC.D0.B0.D1.86.D1.96.D1.8F_.D0.BF.D1.80.D0.BE_.D0.B7.D0.BD.D0.B5.D1.81.D0.B5.D0.BD.D0.BD.D1.8F_.D0.BF.D0.B0.D0.BC.27.D1.8F.D1.82.D0.BD.D0.B8.D0.BA.D1.96.D0.B2_.D0.BE.D1.81.D0.BE.D0.B1.D0.B0.D0.BC.2C_.D1.89.D0.BE_.D1.87.D0.B8.D0.BD.D0.B8.D0.BB.D0.B8_.D1.80.D0.B5.D0.BF.D1.80.D0.B5.D1.81.D1.96.D1.97_.D0.B2_.D0.A3.D0.BA.D1.80.D0.B0.D1.97.D0.BD.D1.96.2C_2009» визначена кілька разів з різним вмістом Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «.D0.86.D0.BD.D1.84.D0.BE.D1.80.D0.BC.D0.B0.D1.86.D1.96.D1.8F_.D0.BF.D1.80.D0.BE_.D0.B7.D0.BD.D0.B5.D1.81.D0.B5.D0.BD.D0.BD.D1.8F_.D0.BF.D0.B0.D0.BC.27.D1.8F.D1.82.D0.BD.D0.B8.D0.BA.D1.96.D0.B2_.D0.BE.D1.81.D0.BE.D0.B1.D0.B0.D0.BC.2C_.D1.89.D0.BE_.D1.87.D0.B8.D0.BD.D0.B8.D0.BB.D0.B8_.D1.80.D0.B5.D0.BF.D1.80.D0.B5.D1.81.D1.96.D1.97_.D0.B2_.D0.A3.D0.BA.D1.80.D0.B0.D1.97.D0.BD.D1.96.2C_2009» визначена кілька разів з різним вмістом
  3. Боженку В. Н. пам'ятник // Київ. Енциклопедичний довідник (за ред. А. В. Кудрицького)., К.: УРЕ, 1981, стор. 69-70
  4. Негода у Києві "декомунізувала" пам'ятник Боженку
  5. Іванову А. В. пам'ятник // Київ. Енциклопедичний довідник (за ред. А. В. Кудрицького). — К.: УРЕ, 1981. — С. 224
  6. а б в В Киеве снесли три советских памятника // Новый регион. — 2015. — 27 мая. (рос.)
  7. а б Парк «Нивки» на Офіційний сайт районної ради та районної державної адміністрації Шевченківського району міста Києва
  8. Комсомольцям 20-х років пам'ятник // Київ. Енциклопедичний довідник / За ред. А. В. Кудрицького). — К.: УРЕ, 1981. — С. 304.
  9. Коротченку Д. С. пам'ятник // Київ. Енциклопедичний довідник / За ред. А. В. Кудрицького). — К.: УРЕ, 1981. — С. 313.
  10. Вечірній Київ. — 1970. — 30 квітня.
  11. Косіора демонтували. У столиці знесли пам’ятник одному із співавторів Голодомору // «День». — 2008. — 22 листопада.
  12. а б Монументи (збудовані після 1917 р.) // Визначні пам'ятки міста // Історія Києва на pupils.rl.kiev.ua
  13. Демонтаж пам'ятника Надії Крупської
  14. Леніну В. І. пам'ятник // Київ. Енциклопедичний довідник / За ред. А. В. Кудрицького). — К.: УРЕ, 1981. — С. 340.
  15. У Києві вандали пошкодили пам'ятник Леніну // інф. за 30 червня 2009 року Інтерфакс-Україна
  16. https://www.youtube.com/watch?v=6BQLOzrQPr4
  17. Памятник - Ленину В.И. — Интересный Киев (рос.)
  18. Постамент пам’ятника В. І. Леніну (Київ) — Wikimapia
  19. Невідомі зруйнували ще один пам'ятник Леніну. #Київ
  20. В Киеве сотрудники завода демонтировали памятник Ленину(рос.)
  21. Памятники советской эпохи. Часть 4. завод Арсенал. (рос.)
  22. Демонтаж памятника Ленину, Киев, завод Арсенал 27 февраля 2014
  23. Памятник — Ленину В. И. — Интересный Киев (рос.)
  24. Киев (завод "Большевик")
  25. Киев (инфекционная больница) — Памятники Ленину (рос.)
  26. Об'єкти культурної спадщини в м. Києві // Управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації
  27. У Києві «невідомі» облили жовтою фарбою та скинули з постаменту пам'ятник Мануїльському
  28. Монументи (збудовані після 1917 р.) // Визначні пам'ятки міста // Історія Києва на pupils.rl.kiev.ua
  29. Вечірній Київ. — 1970. — 8 травня.
  30. http://kiev.pravda.com.ua/news/4b0d0b6508f0d/
  31. Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
  32. Постамент після демонтажу

Джерела