Пандемія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 10:19, 8 серпня 2013, створена Lystopad (обговорення | внесок) (вікіфікація)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Пандемія (від. гр. παν «пан» — все + δήμος «демос» — народ) — епідемія, що характеризується поширенням інфекційного захворювання на території усієї країни, територіях сусідніх держав, а в окремих випадках і багатьох країн світу. Характеризується відсутністю імунітету в людства, або сироватки. Серед інфекційних захворювань, які набирали масштабу пандемії: чума, холера, грип.

Пандемії в історії людства

В історії людства було кілька значних пандемій, як правило, зоонозів, таких як грип і туберкульоз, які відбувалися поряд з одомашненням тварин. Є кілька епідемій, котрі згадуються насамперед з точки зору знищення міст, а саме:

  • Афінська чума 430 р. до н. Черевний тиф убив чверть афінського війська і чверть населення міста протягом чотирьох років. Це захворювання смертельно послабило домінування Афін, але його вірулентність завадила широкому розповсюдженню тифу. Точна причина чуми не була відомою протягом багатьох років. У січні 2006 року дослідники з Афінського університету проаналізували зуби, взяті з братської могили під містом і підтвердили наявність бактерії тифу.[1]
Жертви бубонної чуми 1720–1721 у братській могилі у Мартигі, Франція
  • Чума Антонія, 165–180. Можливо, це була віспа, перенесена до італійського півострова солдатами, що поверталися з країн Близького Сходу. Вона вбила чверть інфікованих — число жертв сягнуло близько п'яти мільйонів.[2] В розпал другого спалаху, чуми Кипріяна (251–266), яка, можливо, була тією ж хворобою, як стверджується, в Римі помирало 5000 людей щодня.
  • Чума Юстиніана, з 541 до 750, була першим зареєстрованим спалахом бубонної чуми. Вона зародилася в Єгипті і досягла Константинополя навесні наступного року, вбиваючи (за записами візантійського літописця Прокопія Кесарійського) 10000 людей у день у самому розпалі, і, можливо, 40% жителів міста. Чума знищила від чверті до половини людського населення відомого світу.[3][4]. Це викликало скорочення населення Європи на 50% між 550 і 700 роками[5]
  • Чорна смерть, криза 14-го століття. Загальне число смертей у всьому світі оцінюється в 75 млн.[6] Через вісімсот років після останнього спалаху чума повернулася в Європу. Починаючи з Азії, хвороба досягла Середземномор'я і Західної Європи в 1348 році (можливо, з італійськими купцями, що тікали від бойових дій в Криму), і вбила від 20 до 30 мільйонів європейців за шість років;[7] третину від загальної чисельності населення,[8] і до половини, в більш постраждалих містах[9]

Це була перша із низки європейських епідемій чуми, які виникали час від часу аж до 18-го століття[10]Протягом цього періоду, відбулося більше 100 епідемій чуми по всій Європі.[11] В Англії, наприклад, епідемія тривала як дво-п'ятирічний цикл з 1361 по 1480 роки.[12] До 1370 року, населення Англії скоротилося вдвічі.[13] Велика Лондонська чума в 1665-66 роках була останнім великим спалахом чуми в Англії. Від хвороби загинуло близько 100000 людей — тобто 20% населення Лондона.[14]

  • Третя пандемія чуми в Китаї розпочалася в середині 19-го століття, поширюючись усіма населеними континентами — загинуло 10 мільйонів людей в одній тільки Індії[15] Під час цієї пандемії, у Сполучених Штатах виявлено перший випадок чуми в 1900 році у Сан-Франциско.[16] Сьогодні окремі випадки чуми, як і раніше, інколи виявляються в західній частині США.[17]
Ацтеки, помираючі від віспи,'Флорентійський кодекс' (упорядковано 1540–1585)

Зустрічі між європейськими дослідниками і населенням в різних частинах світу часто призводять до підвищення вірулентності місцевих епідемій. Хвороба убила частину корінного населення Канарських островів в 16 столітті (Гуанчі). Половина корінного населення Гаїті в 1518 році була убита віспою. Віспа також розорила Мексику в 1520-і роки, убивши 150 000 у містах, в тому числі імператора, і Перу в 1530, допомагаючи європейським завойовникам[18]. Кором вбито ще два мільйони мексиканських індіанців в 17 столітті. У 1618–1619, віспа знищила 90% корінних американців Массачусетса.[19] У 1770-х роках від віспи загинуло щонайменше 30% тихоокеанських корінних американців.[20]Епідемії віспи в 1780–1782 та 1837–1838 принесли руйнування і різку депопуляцію серед рівнинних індіанців.[21] Деякі вчені вважають, що смерть до 95% американських індіанців у Новому світі була викликана такими захворюваннями Старого Світу, як віспа, кір, грип.[22] Протягом століть, європейці виробили імунітет високого ступеню до цих захворювань, у той час як корінні народи не мали такого імунітету.[23]

Найбільші пандемії в історії людства

поч. закін. назва хвороба місце померло
165 180 Чума Антонія можливо віспа Римська імперія, Бл. Схід
540 700 Чума Юстиніана 1-а бубонна чума Пн. Африка, Европа, Цн. Азія, Бл. Схід бл. 100 млн.
1334 1353 Чорна смерть 2-а Чумна паличка майже вся Євразія бл. 75 млн.
1855 1959 3-я пандемія чуми бубонна чума Сх. Азія, узбережжя Індійського океану, обидві Америки, Австралія
1918 1919 Іспанський грип грип Земля 20-50 млн.
1981 триває СНІД ВІЛ Земля (особливо Африка)
2009 грип H1N1 Грип Земля

Див. також

Посилання

Примітки

  1. ↑ «Ancient Athenian Plague Proves to Be Typhoid». Scientific American. January 25, 2006.
  2. ↑ Минулі пандемії, що розорили Європу. BBC News, 7 Листопада. 2005
  3. ↑ Сторінка Кембриджського каталогу "Чума і кінець античності". Cambridge.org. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 26 серпня 2010.
  4. ↑ Цитати з книги «Чума і кінець античності» Lester K. Little, ed., Plague and the End of Antiquity: The Pandemic of 541–750, Cambridge, 2006. ISBN 0-521-84639-0
  5. ↑ Plague, Plague Information, Black Death Facts, News, Photos. Science.nationalgeographic.com. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 3 листопада 2008.
  6. ↑ New MOL Archaeology monograph: Black Death cemetery. Археологія в Музеї Лондона
  7. ↑ Смерть у великому масштабі. MedHunters.
  8. ↑ Стефан Баррі і Норберт Гуальді у L'Histoire n° 310, червні 2006 року, ст.45-46, «від третини до двох третин»; Роберт Готфрід (1983). «Чорна смерть» in Dictionary of the Middle Ages, том 2, ст.257-67, «між 25 і 45 відсотками».
  9. ↑ Plague — LoveToKnow 1911. 1911encyclopedia.org.
  10. ↑ A List of National Epidemics of Plague in England 1348-1665. Urbanrim.org.uk. 4 серпня 2010. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 26 серпня 2010.
  11. ↑ Jo Revill (16 травня 2004). Black Death blamed on man, not rats | UK news | The Observer. London: The Observer. Процитовано 3 листопада 2008.
  12. ↑ Texas Department of State Health Services, History of Plague. Dshs.state.tx.us. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 3 листопада 2008.
  13. ↑ Black Death. bbc.co.uk. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 3 листопада 2008.
  14. ↑ The Great Plague of London, 1665. The Harvard University Library, Open Collections Program: Contagion.
  15. ↑ Чума. ВООЗ.
  16. ↑ Bubonic plague hits San Francisco 1900–1909. A Science Odyssey. Public Broadcasting Service (PBS).
  17. ↑ Human Plague — United States, 1993–1994, Centers for Disease Control and Prevention
  18. ↑ Віспа - викорінення нагайки. Bbc.co.uk. 5 листопада 2009. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 26 серпня 2010.
  19. ↑ Віспа. Боротьба з глобальною загрозою , David A. Koplow
  20. ↑ Greg Lange, «Руйнівні епідемії віспи у корінних американців на північно-західному узбережжі Північної Америки в 1770-х роках», 23 Jan 2003, HistoryLink.org, Online Encyclopedia of Washington State History
  21. ↑ Houston CS, Houston S (March 2000). Перша епідемія віспи на канадських рівнинах. Can J Infect Dis. 11 (2): 112—5. PMC 2094753. PMID 18159275.
  22. ↑ The Story Of... Smallpox – and other Deadly Eurasian Germs. Pbs.org. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 26 серпня 2010.
  23. ↑ Stacy Goodling, «Effects of European Diseases on the Inhabitants of the New World»[недоступне посилання з 01.08.2010]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пандемія&oldid=13130191