Патагонський льодовиковий щит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Патагонський льодовиковий щит — великий витягнутий та вузький льодовиковий щит, що вкривав всю територію Чилі на південь від сучасного міста Пуерто-Монтт за часів останнього останнього льодовикового періоду. За деякими даними Патагонський льодовиковий щит з'єднувався із льодовиками Альтіплано безперервними льодовиками, що вкривали всі південні Анди.

За часів останнього льодовикового максимуму (близько 18000-17500 років тому), Патагонський льодовиковий щит охоплював близько 480 000 км ², і мав обсяг понад 500 000 км ³[1]. З яких приблизно 4% наразі існують і поділені на Південно-Патагонське льодовикове поле і Північно-Патагонське льодовикове поле. За часів першого плейстоценового льодовикового періоду — Брамертоніанське заледеніння (Bramertonian Stage), льодовик покривав сьогоденне Аргентинське узбережжя. Кожного наступного заледеніння, льодовик зупинявся все далі й далі на захід, посушливість завжди було вирішальним чинником зупинки поширення льодовика: Вважається, що зі сходу на захід падіння кількості опадів протягом льодовикового періоду було навіть більшим, ніж у сьогоденній Патагонії.

На відміну від Лаврентійського льодовикового щита або льодовикового щита в Північній Європі, Патагонський льодовиковий щит не був провідною причиною вимирання або втрати біорізноманіття. Це пояснюється тим, що флора залишилися на півночі льодовика була відокремлена пустелею Атакама, і легко пристосувались до зміни мікроклімату. Факт, більшість з початкових антарктичної флори існує сьогодні на землі, зайнятої льодовиковим щитом. Однак існують ознаки того, що протягом останнього дегляціалу (17500 років тому), швидке танення північного язика Патагонського льодовикового щита призвело до різкого звільнення прісної води у прилеглий океан, що зменшило його солоність[2] та змінюючи його рівень, що призвело до значних екологічних змін як в місцевому, так і в загальнопланетарному масштабі[3].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Hulton, N.R.J., R.S. Purvesa, R.D. McCullocha, D.E. Sugdena, M.J. Bentleyb. 2002. The Last Glacial Maximum and eglaciation in southern South America. Quaternary Science Reviews , vol. 21, 233–241
  2. Lamy, F., J. Kaiser, U. Ninnemann, D. Hebbeln, H. W. Arz, J. Stoner. 2004. Antarctic Timing of Surface Water Changes off Chile and Patagonian Ice Sheet Response. Science, vol. 304, 1959-1962
  3. De Pol-Holz, R., O. Ulloa, L. Dezileau, J. Kaiser, F. Lamy and D. Hebbeln. 2006. Melting of the Patagonian Ice Sheet and deglacial perturbations of the nitrogen cycle in the eastern South Pacific. Geophysical Research Letters, vol. 33, L04704, DOI:10.1029/2005GL024477