Гуронське зледеніння
Гуро́нське зледені́ння — одне з найдавніших і найдовших зледенінь в геологічній історії Землі. Почалось і закінчилось у палеопротерозої. Тривало близько 300 мільйонів років.
Причиною цього зледеніння стало виникнення фотосинтезу в ціанобактерій, що виділяли кисень в атмосферу й у підсумку призвело до кисневої катастрофи.
Спочатку вивільнений ціанобактеріями кисень зв'язувався з залізом, і атмосфера не змінювалася. З часом більшість вільного заліза окислилася, і кисень став потрапляти у повітря. Коли в атмосферу потрапило багато кисню, зменшилася кількість метану, бо він реагував з киснем і перетворився в вуглекислий газ і воду. Таким чином змінився склад атмосфери, зменшилася кількість метаногенів, що ще зменшило надходження метану. Парниковий ефект від концентрації в атмосфері метану зник, і температура Землі почала знижуватися.[1]
Гуронське зледеніння також пов'язують із парадоксом слабкого молодого Сонця.
Збільшення кількості кисню в атмосфері внаслідок життєдіяльності призвело до першого масового вимирання анаеробних організмів, для яких кисень був токсичний. Наступне зледеніння викликало вимирання самих ціанобактерій.[2]
Зледеніння закінчилося з відновленням в атмосфері кількості двоокису вуглецю, що знову викликав парниковий ефект. Імовірно, вуглекислий газ потрапив у повітря через вулканічну діяльність Землі.
У наукових працях різних палеогляціологів хронологічні рамки зледеніння вказані по-різному. Згідно з однією версією,[джерело?] воно почалось у сидерії 2,4 мільярда років тому, а закінчилось наприкінці ріацію 2,1 мільярда років тому.
Геологічні свідчення найкраще представлені в оголеннях гірських порід на півночі від озера Гурон, за яким і було назване зледеніння. У шарах, що утворилися перед зледенінням, знайдені уламки ураніту і піриту, що свідчить про малий вміст кисню в атмосфері до зледеніння. Після льодовикових відкладів іде шар пісковику, що містить гематит — мінерал, утворення якого свідчить про високий вміст кисню в атмосфері.
- ↑ Kopp, Robert E.; Kirschvink, Joseph L.; Hilburn, Isaac A.; Nash, Cody Z. (9 серпня 2005). The Paleoproterozoic snowball Earth: A climate disaster triggered by the evolution of oxygenic photosynthesis. Proceedings of the National Academy of Sciences (англ.). Т. 102, № 32. с. 11131—11136. doi:10.1073/pnas.0504878102. ISSN 0027-8424. PMID 16061801. Архів оригіналу за 21 червня 2018. Процитовано 8 липня 2018.
- ↑ Plait, Phil (28 липня 2014). Poisoned Planet. Slate (амер.). ISSN 1091-2339. Архів оригіналу за 8 липня 2018. Процитовано 8 липня 2018.
|
Це незавершена стаття з гляціології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Четвертинний |
|  | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Карбон–Перм |
| |||||
| Ордовик–Силур |
| |||||
| Едіакарій |
| |||||
| Кріогеній |
| |||||
| Палеопротерозой |
| |||||
| Мезоархей |
| |||||
| Пов'язані теми | ||||||