Дегляціація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Дегляціація — процес звільнення суші і морських акваторій від покриву налягаючих і плавучих льодовиків[1]. Остання велика дегляціація, як вважають більшість дослідників, була пов'язана зі скороченням обсягу та площ пізньоплейстоценового заледеніння і відбувалася між 17 і 10 тисяч років.

Залежно від будови підльодовикового ложа, механізми дегляціаціі можуть бути різними:

  • Дегляціація може відбуватися фронтально, тобто йти шляхом поступового відступання країв активних льодовикових покривів і кінців гірських льодовиків.
  • Дегляціація може бути ареальною і буде полягати в омертвінні великих частин льодовикових покривів або долинних льодовиків і їх загальному потоншенні (тобто — танення зверху, розпад на брилі мертвого льоду і таке інше).
  • Дегляціація також може бути розсікаючою. При такому механізмі провідна роль належатиме спуску льоду в океан через крижані потоки (особливо, як підкреслює М. Г. Гросвальд, прискорюється при сьордж ах — ан. glacial surge), розвитку бухт серед айсбергів, їх відступлення до верхів'їв подледнікових жолобів і розчленування льодовикових покривів на «смуги» ізольованих залишкових льодовиків.

Перший спосіб характерний як для рівнинних територій, так і для гірських країн. Ареальна дегляціація властива, головним чином, територіям, на яких суша чергується з внутрішніми морями, або для суші зі складною гірничо-долинною орографією (наприклад, Байкальський регіон (Байкальська рифтова зона) і взагалі — гори Південного Сибіру, ​​для яких характерне поєднання високих гірських хребтів і глибоких міжгірських западин. Нарешті, третій тип дегляціаціі характерний для континентальних шельфів.

Загалом, у науковій літературі часто не робиться відмінностей між термінами «дегляціація» і «деградація заледеніння». У зміст останнього терміну також вкладається процес загального спаду і відмирання заледеніння при тривалому погіршенні гляціокліматичних умов. Такі ж явища мають місце і при деградації «морських» льодовиків, однак, як зауважує М. Г. Гросвальд, провідну роль в цьому процесі відіграють лінії перекриття крижаних потоків, їх сьорджі, спуск льоду в океан, формування та відступ бухт отелення і т. д. Таким чином, обидва терміни можливо вважати синонімами.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Гросвальд М. Г. Дегляциация — Гляциологический словарь / Ред. В. М. Котляков. — Л.: Гидрометеоиздат, 1984. — С. 116—117

Література[ред. | ред. код]

  • Гросвальд М. Г.Покривні льодовики континентальних шельфів. — М.: Наука, 1983. — 216 с.

Посилання[ред. | ред. код]