Перкедел

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перкедел
Походження  Індонезія
Необхідні компоненти S. tuberosum, Z. mays, борошно, яйце[1], зелена цибуля[1], A. graveolens[1], часник[d][1] і P. nigrum[1]

Перкеде́л (індонез. perkedel), рідше пергеде́л, бергеде́л, бергеди́л або бегеди́л (індонез. pergedel, bergedel, bergedil, begedil) — страва індонезійської кухні, що є варіацією європейських фрикадельок. На відміну від останніх, готуються переважно з продуктів рослинного походження — картоплі, цукрової кукурудзи, батату, тапіоки, тоді як м'ясо, риба або морепродукти зазвичай додаються до фарш у тій чи іншій пропорції або не використовуються взагалі.

Страва має безліч варіантів щодо складу інгредієнтів. Найчастіше перкедели подаються в смаженому вигляді, але іноді після обсмажування можуть додатково піддаватися тушкуванню або додаватися в супи. Популярні в різних регіонах країни, мають деяке поширення за її межами, зокрема, в сусідніх державах Південно-Східної Азії — Сінгапурі та Малайзії, а також у Нідерландах, колишній метрополії Індонезії.

Походження та поширення[ред. | ред. код]

Перкедели із суміші картопляного пюре та м'ясного фаршу

Перкедел не є споконвічною індонезійською стравою, а є місцевою модифікацією європейської фрикадельки. Рецепт фрикадельок був освоєний індонезійцями в період Нідерландської Ост-Індії, однак згодом зазнав дуже істотних змін. Головна з цих змін полягала в повній чи частковій заміні м'яса — основного інгредієнту класичних фрикадельок — продуктами рослинного походження, доступнішими більшості індонезійців. Дещо іншою стала і техніка виготовлення фаршу. Крім того, перкедели, на відміну від своїх європейських «прабатьків», вельми рясно присмачуються спеціями та прянощами — подібно до більшості традиційних страв індонезійської кухні.[2][3]

На індонезійському ґрунті змінився не лише рецепт страви, а й її назва. Голландське слово «фрикадел» (нід. frikadel) в силу фонетичних особливостей місцевих мов стало вимовлятися найчастіше як «перкедел», рідше, з дзвінкішим приголосним як «пергедел» і «бергедел», а в багатьох місцевостях Яви зазнало ще суттєвішу еволюцію, перетворившись на «бергедил», «бергідил»[3][4]

Примітно, що самі голландці в період свого панування в Індонезії перейняли виготовлення і споживання перкеделів: ця страва увійшла в таку звану «ост-індську кухню», що склалася в середовищі колонізаторів, і поєднувала європейські та індонезійські кулінарні традиції. Зокрема, вона стало однією з традиційних складових рійстафелю — комплексного обіду з декількох поданих одночасно страв. У цій якості перкедели, як і раніше, подаються і в сучасних Нідерландах — в численних індонезійських ресторанах цієї країни або в сім'ях, що мають індонезійське коріння.[5][6]

Крім того, вже в постколоніальний період інтенсивні трудові міграції індонезійців у сусідні Сінгапур та Малайзію сприяли поширенню практики виготовлення перкеделів у цих країнах. Показово, що ця страва фігурує переважно під яванізованими варіантами назви — «бергідил» чи «бегидил» — через те, що більшість індонезійців, які вирушають працювати за кордон, зазвичай становлять яванці[7][8].

Приготування та різновиди[ред. | ред. код]

Переділи з цілісних зерен вареної кукурудзи (Джакарта)
Перкедели з риби Awaous melanocephalus (Манадо, Північний Сулавесі)
Переділи з картоплі з імбиром (острів Хувахенду, Мальдіви)

Перкедели можуть готуватися з різних продуктів рослинного або тваринного походження. Найпопулярнішою серед перших є картопля, кукурудза і тапіока, дещо рідше використовують батат, тофу, темпе. Досить широко поширені перкедели з риби та морепродуктів. М'ясо — зазвичай яловичина або козлятина, а також курятина використовуються теж нерідко, проте, як правило, не в чистому вигляді: частіше м'ясний або курячий фарш домішується до картопляної або кукурудзяної маси, складаючи при цьому не більше половини від загального обсягу готової страви. Крім свіжого м'яса в сучасній Індонезії для приготування перкеделів іноді в хід йдуть м'ясні консерви або солонина. Взагалі, з часом рецептура перкеделів стає все різноманітнішою, як сировина для цієї страви освоюються все нові продукти: так, у кулінарних виданнях XXI століття фігурують перкедели з молюсків, грибів, квасолі, джекфруту і навіть варених макаронів, а як додаткові інгредієнти фаршу пропонується використовувати капусту, моркву, вігну або м'якоть помідору[9][10].

Примітно, що для приготування картопляного пюре — основного або додаткового інгредієнту багатьох видів перкелелів — картопля зазвичай не вариться, а, нарізана на скибочки, обсмажується в олії. Картопля, тапіока або тофу розминаються до утворення однорідної в'язкої маси, а варена кукурудза може використовуватися як у товченому, так і цільнозерновому вигляді. М'ясо, курятина та риба в більшості випадків рубаються на фарш у вже готовому, смаженому або вареному вигляді: у минулому їх подрібнювали за допомогою спеціальних сокир або тесаків, проте в сучасних умовах для приготування фаршу зазвичай використовуються ручні або електричні м'ясорубки або блендер[9][10].

Крім одного або двох основних інгредієнтів, у фарш, як правило, додається подрібнена ріпчаста або зелена цибуля або ж цибуля шалот, іноді різна зелень, а також спеції — це можуть бути часник, червоний, чорний або білий перець, коріандр, калган, лумбанг, імбир, цимбопогон та ін. У деяких випадках у фарш додається кокосове молоко, соєвий соус, сік лайму або лимону, при цьому він може додатково загущатися за допомогою пшеничного, кукурудзяного або сагового борошна[9][10].

З фаршу формуються битки (відбивні) подібні за розміром із традиційними європейськими фрикадельками — зазвичай круглі або злегка сплюснуті з боків, рідше сплюснуті досить сильно — до форми, близької до українських оладок. Битки зазвичай обвалюються в яєчному клярі або в борошняній паніровці, в яку іноді додається додатковий набір спецій, і смажаться у великій кількості рослинної олії. Деякі рецепти передбачають варіння перкеделів у бульйоні або на пару, інші — тушкування як правило, після попереднього обсмажування[2][10].

Існує безліч варіацій перкеделів, що відрізняються за вихідними продуктами та їх поєднанням, набором спецій і прянощів, а також складом кляру або панірувального покриття. Багато видів цієї страви традиційно вважаються кулінарними спеціалітетами якихось міст чи регіонів Індонезії. Так, на Яві дуже популярні перкедели з тофу. Крім того, в багатьох місцевостях цього острова, а також в Малайзії, прийнято фарширувати рибні або курячі перкедели перепелиним яйцем[8][11]. На Сулавесі в хід особливо часто йде морська або прісноводна риба, причому різні місцевості мають у цьому плані свої преференції: наприклад, в Манадо популярні перкедели з риби Awaous melanocephalus[en] сімейства бичкових, що за формою нагадують оладки[12]. У паданзькій кухні, поширеній в сучасній Індонезії далеко за межами її початкового Північносуматранського ареалу, частіше використовується яловичина та яловичі субпродукти і, крім того, перкедели зазвичай обсмажуються в гострому і пряному фритюрі. Спеціалітетом острова Амбон є перкедели з макрелі, фарш для яких готується з додаванням тертої копри і селери, приправляється червоним перцем, коріандром та лумбангом[13]. Цілком традиційні перкедели з макрелі з копрою і для східнояванського округу Гресик[id], але там фарш прийнято приправляти лаймовим соком і кмином, а селера не використовується[14].

Подача та вживання[ред. | ред. код]

Перкедел з тофу, поданий з самбалом

Перкедели прийнято їсти в гарячому вигляді — відразу після приготування або розігрітими. Як правило, вони служать основною стравою і можуть подаватися з різними гарнірами: рисом, локшиною, свіжими або моченими овочами. Дуже часто до перкеделів подаються традиційні індонезійські смакові добавки — солоний або солодкий соєвий соус і перцева паста самбал[3].

В Джакарті і в багатьох інших місцях Яви існує традиція подачі перкеделів з курячим супом або бульйоном. Подібна подача набула поширення і в Малайзії, проте там супроводжувати порцію перкеделів можуть й інші види супів. Крім того в Малпайзії, як і в деяких районах Індонезії, практикується заправка перкеделів — переважно курячих або м'ясних — безпосередньо в супи[3][8].

Перкедели є поширеною стравою рівною мірою в домашній кухні та в меню закладів громадського харчування. В Індонезії вони часто подаються в традиційних забігайлівках, що розташовуються на людних вулицях або на ринках. Так, у Бандунзі дуже популярною серед містян і гостей міста є ринкова забігайлівка, що з 1985 року подає суто картопляні перкедели, які готуються по-старому — на дровах[15][16].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д https://www.kompas.com/food/read/2022/03/29/091300375/resep-perkedel-kentang-goreng-untuk-menu-sahur-pertama-
  2. а б Nyonya Rumah, 2002, с. 3.
  3. а б в г Destriyana (14 серпня 2013). Perkedel, 'si bulat' yang terbang dari Eropa (індонез.). Merdeka. Архів оригіналу за 2 грудня 2018. Процитовано 5 лютого 2018.
  4. Siswanto (17 лютого 2017). Petualangan Bule Temukan 15 Kuliner Khas Indonesia (індонез.). Suara. Архів оригіналу за 6 лютого 2018. Процитовано 6 лютого 2018.
  5. Rose Prince, 2009, с. 32.
  6. Tantri Setyorini (17 серпня 2015). Rijsttafel, jamuan gaya penjajah yang terkikis budaya nasional (індонез.). Merdeka. Архів оригіналу за 7 лютого 2018. Процитовано 6 лютого 2018.
  7. Maya Safira (6 травня 2016). Sedang di Singapura? Jangan Lupa Sarapan dengan 8 Menu Favorit Ini (2) (індонез.). Detik. Архів оригіналу за 7 лютого 2018. Процитовано 5 лютого 2018.
  8. а б в Lee Khang Yi (12 листопада 2017). Lontong & Such: Delicious meals served with a side of warm hospitality (індонез.). Malay Mail. Архів оригіналу за 8 лютого 2018. Процитовано 6 лютого 2018.
  9. а б в Nyonya Rumah, 2002, с. 6-46.
  10. а б в г 200 Resep, 2009, с. 59-61.
  11. Nyonya Rumah, 2002, с. 32.
  12. Sarwono, 2009, с. 236.
  13. 1010 Resep, 2008, с. 461.
  14. Nyonya Rumah, 2002, с. 18.
  15. Jajanan Tradisional Bandung, dari Perkedel hingga Colenak (індонез.). Tribun. 6 січня 2014. Архів оригіналу за 9 лютого 2018. Процитовано 8 лютого 2018.
  16. Perkedel Bondon, Si Legendaris yang Dijual Tengah Malam (індонез.). Kompas. 13 червня 2017. Архів оригіналу за 8 лютого 2018. Процитовано 8 лютого 2018.