Погорєлов Олексій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Меморіальна дошка Олексію Погорєлову на фасаді Харківського університету

Олексі́й Васи́льович Погорє́лов (*3 березня 1919, Короча — †17 грудня 2002) — український математик, академік АН УРСР (1961), академік АН СРСР, заслужений діяч науки і техніки України, почесний громадянин міста Харкова, лауреат Сталінської премії (1950), Міжнародної премії імені Лобачевського (1959), Ленінської премії (1962), Державної премії УРСР (1974), Премії АН УРСР імені Крилова (1988), премії НАН України імені Боголюбова (1998).

Біографія[ред.ред. код]

Народився 3 березня 1919 р. у м. Короча (Бєлгородська область).

Інтерес до математики у нього з'явився ще в 13—14 років у зв'язку з успішним виступом на математичних олімпіадах для школярів в роки навчання в середній школі № 80, що і нині знаходиться на вулиці Другої п'ятирічки м. Харкова. Це і визначило подальшу долю Олексія Васильовича. У 1936 році він стає студентом фізико-математичного факультету Харківського університету, а у 1941 році в зв'язку з початком Великої Вітчизняної війни його було призвано до армії і направлено до Військово-повітряної академії імені Жуковського (Москва).

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Після закінчення війни Олексій Васильович продовжив навчання і у 1947 році захистив в Московському університеті кандидатську дисертацію, а потім перевівся до Харківського університету, де у 1948 році захистив докторську дисертацію. Ця робота була удостоєна Сталінської премії (1950 р.) — першої з шести престижних премій, якими були відзначені його видатні наукові досягнення.

Завдяки фундаментальним результатам Погорєлова вітчизняна школа з геометрії «в цілому» займала в другій половині ХХ століття провідне місце у світі. З 1960 року Олексій Васильович став працювати в тільки що заснованому у Харкові Фізико-технічному інституті низьких температур Академії наук України та очолив відділ геометрії. Підручник Погорєлова з геометрії був введений у масову школу в 1982 році і дотепер є діючим у багатьох регіонах колишнього СРСР.

У Фізико-технічному інституті низьких температур ім. Б. Є. Вєркіна Національної академії наук України Олексій Васильович працював до переїзду в Москву у 2002 році, де і помер 17 грудня.

Джерела[ред.ред. код]

http://www.dt.ua/img/st_img/2003/428/foto-37406-6031.jpg