Природно-заповідний фонд Черкаської області

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Природно-заповідний фонд Черкаської області нараховує 530 природних комплексів та об'єктів (станом на 1.01.2016 р.)[1], котрі виділені з метою збереження природного різноманіття ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу регіону.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Площа заповідних об'єктів становить 63117,55 га, що становить 3,0% від загальної площі території області (показник заповідності). Для порівняння, середній показник заповідності у сусідніх областях складає: у Полтавській — 4,1%, Київській — 2,8%, Кіровоградській — 1,4%, Вінницькій — 1,02%; в Україні — 5,4%, в Європі 12—15%.

Протягом 20052010 рр. площу природно-заповідного фонду області збільшено на 21730,2 га, кількість об'єктів — на 67 (4 скасовано), показник заповідності — на 1,04%.

Розподіл об'єктів та територій природно-заповідного фонду в межах адміністративних районів області є вкрай нерівномірним. Дана ситуація зумовлена в першу чергу значною розорюваністю земель. Зокрема, площа сільськогосподарських угідь області становить 1 454 800 га (70% загальної площі області — 2 091 668 га), з яких ріллі — 1 273 600 га (88% площі сільськогосподарських угідь). Відсоток розорюваності для більшості районів коливається від 62% до 80%. Лише два райони області мають вищий від середнього по Україні показник заповідності (Золотоніський, Канівський райони) та 1 — наближений до нього (Чорнобаївський район). Велика площа об'єктів природно-заповідного фонду у Канівському районі існує за рахунок Канівського природного заповідника, Національного природного парку «Білоозерський», Регіонального ландшафтного парку «Трахтемирів». У Золотоніському районі — за рахунок орнітологічного заказника «Липівський», ботанічного заказника «Пташині острови». Три райони мають показник від 3 до 7% (Чорнобаївський, Корсунь-Шевченківський, Черкаський), чотири — від 1 до 3% (Маньківський, Монастирищенський, Смілянський, Чигиринський), десять — найнижчий — до 1% (Городищенський, Драбівський, Звенигородський, Кам'янський, Катеринопільський, Лисянський, Тальнівський, Уманський, Христинівський та Шполянський.[2]

Значення для формування екомережі України[ред.ред. код]

Природно-заповідний фонд Черкаської області є важливою складовою екологічної мережі України. Він забезпечує підтримання Галицько-Слобожанського (лісостепового) широтного екокоридору та Дніпровського меридіонального екокоридору.

Характеристика природно-заповідного фонду області[ред.ред. код]

Серед об'єктів природно-заповідного фонду області:

Національний природний парк «Білоозерський» площею 7014,44 га створений згідно з указом Президента України 11 грудня 2009 року на території Переяслав-Хмельницького району Київської області та Канівського району Черкаської області.
Нижньосульський національний природний парк площею 18635,11 га створений згідно з указом Президента України 11 грудня 2009 року на територіїна території Глобинського, Оржицького та Семенівського районів Полтавської області та Чорнобаївського району Черкаської області.

А також 222 заказника, 193 пам'яток природи, 57 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, 52 заповідних урочища. Серед них об'єктами загальнодержавного значення є:

Перспективи розвитку[ред.ред. код]

Загалом на території Черкаської області сформовано загальну мережу природно-заповідного, яка здебільшого охоплює найцінніші природні комплекси або їх ділянки. Проте ще не всі природні комплекси та об'єкти, які заслуговують на увагу, належать до ПЗФ. Загальнодержавною програмою формування національної екологічної мережі України на 2000—2015 р. та «Національною програмою екологічного оздоровлення Дніпра та поліпшення якості питної води» (1997 р.) у Центральному Лісостеповому Придніпров'ї (в межах Черкаської обл.) передбачається створення національних природних парків, зокрема: «Трахтемирівський» — 10 тис. га (Черкаська та Київська обл.), «Черкаський бір» — 40 тис.га (Черкаська обл.), «Холодний Яр» — 6 тис.га (Черкаська обл.); «Середньодніпровський» — 300 тис.га (Черкаська та Кіровоградська обл.); розширення територій Канівського природного заповідника (довести площу до 5 858,6 га) з присвоєнням йому біосферного статусу; формування п'ятьох регіональних ландшафтних парків: Тимошівський, Рось, Сунківський, Світловодський, Дніпровсько-Тясминський, Шуляцький, Долина Гірського Тікича та інших об'єктів ПЗФ у межах водно-болотяних угідь, лісостепових масивів, головних річок (Дніпро, Тясмин, Синюха, Велика Вись, Чорний Ташлик, Рось, Вільшанка, Гірський Тікич), водосховища, які мають основні площі біоландшафтного розмаїття. Внаслідок цього доведення площі природного-заповідання в межах Черкаської області складатимуть більше 10%. Згадані об'єкти на сьогодні не створені.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Черкаській області у 2015 році // Управління екології та природних ресурсів Черкаської ОДА
  2. Конякін С. М. Регіональна екологічна мережа: геоекологічні аспекти формування та розвитку./ Регіональні екологічні проблеми Черкащини в контексті переходу до збалансованого розвитку України: матеріали V обласної молодіжної науково-практичної конференції. — Черкаси, 2009. — С. 56—59.

Література[ред.ред. код]

  • Природно-заповідний фонд Черкаської області / Укл. Коноваленко О. С., Карастан І. М. — Черкаси: Вертикаль, 2006. — 196 с.