Пришиб (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Пришиб
Вокзал станції Пришиб
Вокзал станції Пришиб
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район Василівський район Василівський район
Громада Михайлівська селищна громада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване 1874 (149 років)
Статус із 10 травня 1957 року
Площа 4.29 км²
Населення 3110 (2019)[1]
Густота 725 осіб/км²
Поштовий індекс 72013—72014
Телефонний код +380 6132
Географічні координати 47°15′11″ пн. ш. 35°19′23″ сх. д. / 47.25306° пн. ш. 35.32306° сх. д. / 47.25306; 35.32306Координати: 47°15′11″ пн. ш. 35°19′23″ сх. д. / 47.25306° пн. ш. 35.32306° сх. д. / 47.25306; 35.32306
Висота над рівнем моря 89 м


Відстань
Найближча залізнична станція: Пришиб
До райцентру:
 - автошляхами: 29 км
До обл. центру:
 - залізницею: 86 км
 - автошляхами: 83,9 км
Селищна влада
Адреса 72013, Запорізька обл., Василівський р-н, смт Пришиб, вул. Центральна, 75
Голова селищної ради Величко Віталій Станіславович
Карта
Пришиб. Карта розташування: Україна
Пришиб
Пришиб
Пришиб. Карта розташування: Запорізька область
Пришиб
Пришиб
Map

Commons-logo.svg Пришиб у Вікісховищі

Приши́б — селище міського типу в Україні, у Михайлівській селищній громаді Василівського району Запорізької області.

Географія[ред. | ред. код]

Селище міського типу Пришиб розташоване за 86 км від обласного центру, за 29 км від районного центру та 9 км від адміністративного центру громади смт Михайлівка. Через селище пролягають автошлях територіального значення Т 0810 та залізнична лінія Запоріжжя — Федорівка, на якій знаходиться однойменна залізнична станція.

Історія[ред. | ред. код]

Виникнення селища пов'язано зі спорудженням у другій половині XIX століття Лозово-Севастопольської залізниці. У 1874 році на місці, де новозбудована колія перетинала ґрунтовий шлях Нікополь — Великий Токмак, поблизу волосного центру села Михайлівки споруджено станцію, що теж отримала назву Михайлівки. Навколо неї почали селитися спочатку її будівельники, а згодом — залізничники.

У 1894 році Лозово-Севастопольську залізницю об'єднана з Курсько-Харково-Азовською. На ділянці останньої вже була станція під такою ж назвою — Михайлівка. Отже, щоб уникнути плутанини, таврійську станцію й селище при ній було перейменовано в Пришиб. Назва селища походить від старослов'янського «пришибь», що означає — яр при крутому повороті річки. Назву перенесли сюди селяни Кобеляцького повіту Полтавської губернії, які до переселення у Таврію жили в слободі Пришиб поблизу містечка Келеберди.

З початком Другої світової війни від Пришибської сільради добровільно вступило до лав Червоної армії близько 800 чоловіків. Тих, хто пішов на фронт, замінили жінки, підлітки, літні люди. Чимало колгоспниць сіло за кермо трактора, очолили ланки та ферми.

4 вересня 1941 року німецька авіація бомбардувала Пришиб, було зруйновано станцію, елеватор, приміщення шкіл, МТМ, ферм, чимало житлових будинків; загинуло багато мирних жителів. Коли наблизився фронт, за Урал евакуювали значну кількість колгоспного добра, худоби й устаткування, створили винищувальний батальйон.

Гітлерівці захопили Пришиб 4 жовтня 1941 року. Відразу ж почалися арешти й розстріли комуністів, комсомольців, безпартійних радянських активістів, які не встигли евакуюватися. Окупанти грабували населення, понад 120 юнаків і дівчат примусово відправлено на роботи до Німеччини.

27 жовтня 1943 року воїни 823-го полку 301-ї гірничо-стрілецької дивізії 5-ї ударної армії зайняли Пришиб, вибивши з нього німецько-фашистські війська. У бою за селище загинуло 137 бійців Червоної армії. На честь пам'яті воїнів-визволителів облаштована братська могила та встановлено пам'ятник.

10 травня 1957 року населеному пункту надано статус селища міського типу.

12 червня 2020 року, в ході децентралізації, Пришибська селищна рада об'єднана з Михайлівською селищною громадою.

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Михайлівського району, селище міського типу увійшло до складу Василівського району[2].

Невдовзі після початку повномасштабної агресії Росії проти України був окупований військами РФ.

Населення[ред. | ред. код]

1959 1979 1989 2001 2019
5116 4467 4067 3495 3110

Розподіл населення за рідною мовою (2001)[ред. | ред. код]

українська мова російська
80,15 % 19,05 %

Економіка[ред. | ред. код]

  • Нафтобаза.
  • Ремонтний завод (оголошений банкрутом та ліквідований у 2003 році[3]).
  • ПАТ «Михайлівський райагропостач»[4]
  • Пришибський елеватор АДВЕРС

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Школа.
  • Лікарня.
  • Дитячий дошкільний навчальний заклад.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

На північно-західній частині від Пришибу знаходилося 22 кургани епохи бронзи, скіфського часу та середньовіччя. Але внаслідок самовільних розкопок селянами курганів у першій половині XX століття вже на 1988 р. їх залишилось 6[5]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2019 року (PDF)
  2. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  3. Ухвала про банкрутство ОАО «Пришибський ремонтно-механічний завод» (Посилання. Архів оригіналу за 4 березня 2020. Процитовано 4 березня 2020. )
  4. ПАТ «Михайлівський райагропостач»
  5. Рассамакин, Юрій Яковлевич (1992). Курганна група у смт Пришиб (рос.). Киев: Ін-т археол. 

Посилання[ред. | ред. код]