Список підвидів вовка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Підвиди вовка)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вовк
Час існування: пізній плейстоцен — сучасність
800-0 тис років
Номінативний підвид вовка
Номінативний підвид вовка
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Підряд: Псовиді (Caniformia)
Родина: Псові (Canidae)
Рід: Пес (Canis)
Вид: Вовк
Біноміальна назва
Canis lupus
Карл Лінней, 1758
Мапа поширення підвидів вовка
Мапа поширення підвидів вовка
Підвиди

Див.текст

Посилання
Вікісховище: Canis lupus subspecies

Це список сучасних та вимерлих підвидів вовка (Canis lupus). Згідно з таксономічним довідником «Mammal Species of the World» (2005, 3-е видання) існує 38 підвидів вовка[1][2]. Номінальний підвид — Canis lupus lupus[2]. У список, в ранзі підвиду, внесені собака свійський, динго, східний вовк і рудий вовк, хоча їхній таксономічний статус є суперечливим[1].

Євразійські підвиди

[ред. | ред. код]
Підвид Зображення Автор Опис Поширення Синоніми
C. l. albus
вовк тундровий 		Kerr, 1792[3] Вовк великих розмірів зі світлим хутром[4] Тундра і лісова зона в європейській та азійській частинах Росії та на крайній півночі Скандинавії.[4] dybowskii Domaniewski, 1926, kamtschaticus Dybowski, 1922, turuchanensis Ognev, 1923
C. l. arabs
вовк арабський 		Pocock, 1934[5] Невеликий вовк, який пристосований до життя у пустелі. Тіло сягає 66 см заввишки, вага близько 18 кг.[6] Південний Ізраїль, південний та західний Ірак, Оман, Ємен, Йорданія, Саудівська Аравія і, ймовірно, деякі частини Синайського півострова
C. l. campestris
вовк степовий 		Dwigubski, 1804 Вовк середнього розміру з коротким і грубим хутром[7] Північна Україна, Кавказ і Закавказзя, південний Казахстан, Середня Азія[7] bactrianus Laptev, 1929, cubanenesis Ognev, 1923, desertorum Bogdanov, 1882
C. l. chanco
вовк монгольський 		Gray, 1863 Хутро коичневе, на спині довге, жорстке, з чорними і сірими волосками впереміш; горло, груди, черево та внутрішня частина ніг біла; голова блідо-сіро-коричнева; лоб сірий з короткими чорно-сірими волосками. Монголія[8] північний та центральний Китай,[9][10] Корея,[11] р. Уссурі[12] chanco Gray, 1863, coreanus Abe, 1923, dorogostaiskii Skalon, 1936, karanorensis Matschie, 1907, niger Sclater, 1874, tschiliensis Matschie, 1907
C. l. dingo
динго та новогвінейський співочий собака 		Meyer, 1793 Собака заввишки 52–60 см і від 117 до 124 см завдовжки. Середня вага від 13 до 20 кг.[13] Колір хутра переважно піщано-червонувато-коричневий, але може включати чорний, світло-коричневий або білий кольори.[14] Австралія і Нова Гвінея Dingo antarticus Kerr, 1792 [suppressed ICZN O451:1957], australasiae Desmarest, 1820, australiae Gray, 1826, dingoides Matschie, 1915, macdonnellensis Matschie, 1915, novaehollandiae Voigt, 1831, Dingo papuensis Ramsay, 1879, Dingo tenggerana Kohlbrugge, 1896, hallstromi Troughton, 1957, Dingo harappensis Prashad, 1936
C. l. familiaris
пес свійський 		Linnaeus, 1758 Включає великі кількість форм та порід, що виведені людиною[15] поширився по всьому світі разом з людиною

aegyptius Linnaeus, 1758, alco C. E. H. Smith, 1839, americanus Gmelin, 1792, anglicus Gmelin, 1792, antarcticus Gmelin, 1792, aprinus Gmelin, 1792, aquaticus Linnaeus, 1758, aquatilis Gmelin, 1792, avicularis Gmelin, 1792, borealis C. E. H. Smith, 1839, brevipilis Gmelin, 1792, cursorius Gmelin, 1792, domesticus Linnaeus, 1758, extrarius Gmelin, 1792, ferus C. E. H. Smith, 1839, fricator Gmelin, 1792, fricatrix Linnaeus, 1758, fuillus Gmelin, 1792, gallicus Gmelin, 1792, glaucus C. E. H. Smith, 1839, graius Linnaeus, 1758, grajus Gmelin, 1792, hagenbecki Krumbiegel, 1950, haitensis C. E. H. Smith, 1839, hibernicus Gmelin, 1792, hirsutus Gmelin, 1792, hybridus Gmelin, 1792, islandicus Gmelin, 1792, italicus Gmelin, 1792, laniarius Gmelin, 1792, leoninus Gmelin, 1792, leporarius C. E. H. Smith, 1839, major Gmelin, 1792, mastinus Linnaeus, 1758, melitacus Gmelin, 1792, melitaeus Linnaeus, 1758, minor Gmelin, 1792, molossus Gmelin, 1792, mustelinus Linnaeus, 1758, obesus Gmelin, 1792, orientalis Gmelin, 1792, pacificus C. E. H. Smith, 1839, plancus Gmelin, 1792, pomeranus Gmelin, 1792, sagaces C. E. H. Smith, 1839, sanguinarius C. E. H. Smith, 1839, sagax Linnaeus, 1758, scoticus Gmelin, 1792, sibiricus Gmelin, 1792, suillus C. E. H. Smith, 1839, terraenovae C. E. H. Smith, 1839, terrarius C. E. H. Smith, 1839, turcicus Gmelin, 1792, urcani C. E. H. Smith, 1839, variegatus Gmelin, 1792, venaticus Gmelin, 1792, vertegus Gmelin, 1792

пропонується виокремити у вид «Canis familiaris», але цей таксон ще обговорюється[16]

C. l. filchneri
вовк тибетський 		Matschie, 1907[17] Довго гостре обличчя, підняті брови, широка голова, великі загострені вуха, товста шерстиста подушка. Спина тьмяно-коричнева; черево, морда і кінцівки жовтувато-білі.[18] Південно-західна частина Китаю[9][10] та північна Індія[19][20] laniger Hodgson, 1847
C. l. lupus
вовк євразійський
(номінальний підвид) 		Linnaeus, 1758[21] Досить великий вовк з іржавим або світло-сірим хутром.[22] Має найбільший ареал з усіх підвидів вовка і є найпоширенішим підвидом в Європі та Азії, у Західній Європі, Скандинавії, на Кавказі, в Росії, Китаї, Монголії і Гімалаях. Його ареал перетинається з індійським вовком в деяких регіонах Туреччини. altaicus Noack, 1911, argunensis Dybowski, 1922, canus Sélys Longchamps, 1839, communis Dwigubski, 1804, deitanus Cabrera, 1907, desertorum Bogdanov, 1882, flavus Kerr, 1792, fulvus Sélys Longchamps, 1839, italicus Altobello, 1921, kurjak Bolkay, 1925, lycaon Trouessart, 1910, major Ogérien, 1863, minor Ogerien, 1863, niger Hermann, 1804, orientalis Wagner, 1841, orientalis Dybowski, 1922, signatus Cabrera, 1907
C. l. pallipes
вовк індійський 		Sykes, 1831 Дрібний вовк з короткою шерстю[23] Забарвлення хутра коливається від сірувато-червоного до червонувато-білого з чорними кінчиками. Темна V-подібна смуга на спині більш виражена, ніж у північних вовків. Черево біле.[24] Індія, Пакистан, Іран, Туреччина, Саудівська Аравія та південний Ізраїль

Північноамериканські підвиди

[ред. | ред. код]
Підвид Зображення Автор Опис Поширення Синоніми
C. l. arctos
вовк арктичний 		Pocock, 1935[25] Вовк середнього розміру, забарвлення хутра майже повністю біле.[26] Аляска, Мелвіл, Елсмір
C. l. baileyi
вовк мексиканський 		Nelson and Goldman, 1929[27] Найменший з північноамериканських вовків, з темним хутром.[28] Нью-Мексико та Аризона, північний захід Мексики
C. l. columbianus
вовк колумбійський 		Goldman, 1941 Юкон, Британська Колумбія та Альберта
C. l. crassodon
вовк ванкуверський 		Hall, 1932 Вовк середнього розміру з сірим хутром[29] Ванкувер, Британська Колумбія
C. l. hudsonicus
вовк гудзонський 		Goldman, 1941 Вовк середнього розміру з світлим хутром[30] Манітоба і Північно-західні території
C. l. irremotus
вовк Скелястих гір північний 		Goldman, 1937[31][32] Середній вовк з блідим хутром[33] північ Скелястих гір
C. l. labradorius
вовк лабрадорський 		Goldman, 1937[31] Вовк середнього розміру з світлим хутром[34] Лабрадор і Квебек; недавні підтвердження на острові Ньюфаундленд[35][36]
C. l. ligoni
вовк архіпелагу Олександра 		Goldman, 1937[31] Вовк середнього розміру з світлим хутром[37] архіпелаг Олександра, Аляска
C. l. lycaon
вовк східний 		Schreber, 1775 Дрібний вовк з темним хутром.[38] Онтаріо, Квебек (Канада). Він також може бути присутнім у Мічигані, Вісконсині, Міннесоті та Манітобі. canadensis de Blainville, 1843, ungavensis Comeau, 1940

Запропоновано виокремити у вид Canis lycaon[39]
C. l. mackenzii
вовк річки Маккензі 		Anderson, 1943 Вовк з мінливим забарвленням.[40] Північно-західні території
C. l. manningi
вовк острова Баффіна 		Anderson, 1943 Найменший вовк Арктики, з густим, білим хутром.[41] Баффінова Земля
C. l. occidentalis
вовк північно-західний 		Richardson, 1829 Досить великий вовк білого забарвлення.[42] Аляска, Юкон, Північно-західні території, Британська Колумбія, Альберта, Саскачеван і північно-західні Сполучені Штати ater Richardson, 1829, sticte Richardson, 1829
C. l. orion
вовк гренландський 		Pocock, 1935 Гренландія і острови Королеви Єлизавети[43]
C. l. pambasileus
вовк внутрішньоаляскинський 		Elliot, 1905 Великі пропорції черепа і зуба з чорним, білим хутром або сумішшю обох[44] Внутрішня Аляска[45]
C. l. rufus
вовк рудий
but refer Synonyms 		Audubon and Bachman, 1851 Має коричневе або рудувате хутро, з сірим і чорним відтінком на спині і хвості.[46] Історично був поширений на всіх східних, південних штатах та на [[Середній Захід США] |Середньому Заході США]]. Зара поширений лише в східній Північній Кароліні.

[47]

Запропоновано виокремити у вид Canis rufus[48]
C. l. tundrarum
вовк аляскинський тундровий 		Miller, 1912 Великий вовк білого забарвлення[49] Тундра арктичного узбережжя Аляски від мисуБарроу на схід і, ймовірно, на північ до Арктичного архіпелагу[50]

Вимерлі підвиди

[ред. | ред. код]
Підвид Зображення Автор Опис Поширення Синоніми
† C. l. alces
вовк кенайський 		Goldman 1941[51] Один з найбільших підвидів вовка. Колір хутра невідомий.[52] Кенайський півострів, вимер 1925 року
† C. l. beothucus
вовк ньюфаулендський 		G. M. Allen and Barbour 1937 Середній вовк білого забарвлення[53] Ньюфаундленд, вимер 1911 року
† C. l. bernardi
вовк Бернарда 		Anderson 1943 Великий, стрункий підвид з вузькою мордою і великими гвоздиками.[54] острів Бенкс, о. Вікторія, вимер 1920 року banksianus Anderson, 1943
† Canis lupus cristaldii
вовк сицилійський 		Angelici & Rossi 2018[55] Стрункий, коротконогий вовк з коротким, рудим хутром. Сицилія, вимер 1924 року.
† C. l. floridanus
вовк флоридський чорний 		Miller 1912 Чорний вовк, описується як надзвичайно схожий на вовка рудого в розмірах і вазі[56] Флорида, вимер 1908 року[57] Можливо підвид Canis rufus[48]
† C. l. fuscus
вовк Каскадних гір 		Richardson 1839 Хутро темно-коричневого забарвлення.[58] Каскадні гори, вимер 1940 року gigas Townsend, 1850
† C. l. gregoryi
вовк долини Міссісіпі 		Goldman, 1937[31] Підвид середнього розміру, стрункий; хутро містить суміш різних кольорів, включаючи чорний, білий, сірий та коричневий.[31] Басейн річки Міссісіпі, вимер 1980 року Можливо, підвид Canis rufus[48] but debated
† C. l. griseoalbus
вовк манітобський 		Baird 1858 Північна Альберта, Саскачеван і Манітоба knightii Anderson, 1945
† C. l. hattai
вовк хоккайдоський 		Kishida 1931 [59] Хоккайдо, Сахалін,[60][61] the Камчатка, Ітуруп і Кунашир. Вимер 1889 року[61] rex Pocock, 1935
† C. l. hodophilax
вовк японський 		Temminck 1839 Менші за розміром порівняно з іншими вовками, за винятком арабського вовка.[61] Японія. Вимер 1905 року.[62][63] japonicus Nehring, 1885
† C. l. mogollonensis
вовк моголлонський гірський 		Goldman 1937[31] Невеликий, темний підвид, проміжний за розміром між youngi та baileyi.[64] Аризона і Нью-Мексико
† C. l. monstrabilis
вовк техаський 		Goldman 1937[31] Подібний за розміром і кольором з mogollonensis.[65] Техас і Нью-Мексико niger Bartram, 1791
† C. l. nubilus
вовк Великих Рівнин 		Say 1823 Середнього розміру зі світлим хутром.[66] Великі Рівнини, вимер 1926 року.[67] variabilis Wied-Neuwied, 1841
† C. l. youngi
вовк Скелястих гір південний 		Goldman 1937[31] Середнього розміру зі світлим хутром, схожий на nubilus, але більший, чорними волосками на спині.[68] Айдахо, Вайомінг, Невада, Юта, Колорадо, Аризона і Нью-Мексико. Вимер 1940 року.

Дискусійні підвиди

[ред. | ред. код]
Підвид Зображення Автор Опис Поширення Синоніми
† C. l. alces
вовк італійський 		Goldman 1941 Вовк середнього розміру, хутро сіре або рудувате. Італія
† C. l. signatus
вовк іспанський 		Cabrera, 1907< Дрібний вовк рудого забарвлення Іспанія, Португалія

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Wozencraft, W.C. (2005). Order Carnivora. У Wilson, D.E.; Reeder, D.M (ред.). Mammal Species of the World: A Taxonomic and Geographic Reference (вид. 3rd). Johns Hopkins University Press. ISBN 978-0-8018-8221-0. OCLC 62265494. Архів оригіналу за 16 січня 2014. Процитовано 1 липня 2019.
  2. ↑ а б Smithsonian - Animal Species of the World database. Canis lupus. Архів оригіналу за 22 червня 2017. Процитовано 1 липня 2019.
  3. ↑ Canis lupus albus Kerr, 1792. Інтегрована система таксономічної інформації (ITIS). (англ.)
  4. ↑ а б Heptner, V. G. & Naumov, N., P. (1998) Mammals of the Soviet Union Vol. II Part 1a, SIRENIA AND CARNIVORA (Sea cows; Wolves and Bears), Science Publishers, Inc., USA, pp. 182—184, ISBN 1-886106-81-9
  5. ↑ Canis lupus arabs Pocock, 1934. Інтегрована система таксономічної інформації (ITIS). (англ.)
  6. ↑ Lopez, Barry (1978). Of wolves and men. New York: Scribner Classics. с. 320. ISBN 978-0-7432-4936-2.
  7. ↑ а б Heptner, V. G. & Naumov, N., P. (1998) Mammals of the Soviet Union Vol. II Part 1a, SIRENIA AND CARNIVORA (Sea cows; Wolves and Bears), Science Publishers, Inc., USA, pp. 188-89, ISBN 1-886106-81-9
  8. ↑ Mivart, S. G. (1890). The Common Wolf. Dogs, Jackals, Wolves, and Foxes : A Monograph of the Canidæ. London: E. H. Porter and Dulau & Co. с. 3—17.
  9. ↑ а б Andrew T. Smith; Yan Xie; Robert S. Hoffmann; Darrin Lunde; John MacKinnon; Don E. Wilson; W. Chris Wozencraft, ред. (2008). A Guide to the Mammals of China. Princeton University press. с. 416—418. ISBN 978-0691099842.
  10. ↑ а б Wang, Yingxiang (2003). A Complete Checklist of Mammal Species and Subspecies in China (A Taxonomic and Geographic Reference). China Forestry Publishing House, Beijing, China. ISBN 978-7503831317.
  11. ↑ Abe, Y. (1923). Nukutei ni tisuit. Dobutsugaku Zasshi Zoological Magazine. 35: 320−386.
  12. ↑ Heptner, V. G.; Naumov, N. P.; Yurgenson, P. B.; Sludskii, A. A.; Chirkova, A. F.; Bannikov, A. G. (1998). Wolf. Mlekopitaiushchie Sovetskogo Soiuza [Mammals of the Soviet Union Vol.II Part 1a. Sirenia and Carnivora (Sea cows; Wolves and Bears)]. Washington, D.C: Smithsonian Institution Libraries and National Science. с. 164−270.
  13. ↑ Ben Allen (2008). Home Range, Activity Patterns, and Habitat use of Urban Dingoes (PDF). 14th Australasian Vertebrate Pest Conference. Invasive Animals CRC. Архів оригіналу (PDF) за 24 April 2009. Процитовано 29 квітня 2009.
  14. ↑ Fleming, Peter; Laurie Corbett; Robert Harden; Peter Thomson (2001). Managing the Impacts of Dingoes and Other Wild Dogs. Commonwealth of Australia: Bureau of Rural Sciences.
  15. ↑ Spady TC, Ostrander EA (January 2008). Canine Behavioral Genetics: Pointing Out the Phenotypes and Herding up the Genes. American Journal of Human Genetics. 82 (#1): 10—8. doi:10.1016/j.ajhg.2007.12.001. PMC 2253978. PMID 18179880.
  16. ↑ Serpell, James (8 грудня 2016). The domestic dog : its evolution, behavior and interactions with people. Serpell, James, 1952-, Barrett, Priscilla (вид. Second). Cambridge, United Kingdom. с. 8. ISBN 9781107024144. OCLC 957339355.
  17. ↑ Matschie, P. (1908). Über Chinesische Säugetiere. У Filchner, W. (ред.). Wissenschaftliche Ergebnisse der Expedition Filchner nach China und Tibet, 1903-1905. Berlin: Ernst Siegfried Mittler und Sohn. с. 134−242.
  18. ↑ Hodgson, B. H. (1847). Description of the wild ass (Asinus polydon) and wolf of Tibet (Lupus laniger). Calcutta Journal of Natural History. 7: 469—477.
  19. ↑ Lydekker, R. (1900). The Tibetan Wolf. Pages 339—340 in: The great and small game of India, Burma, and Tibet. R. Ward, London.
  20. ↑ Pocock, R. I. (1941). Canis lupus chanco. The Fauna of British India. Mammals Volume 2. London: Taylor and Francis. с. 86—90.
  21. ↑ Canis lupus lupus Linnaeus, 1758. Інтегрована система таксономічної інформації (ITIS). (англ.)
  22. ↑ Heptner, V. G. & Naumov, N., P. (1998) Mammals of the Soviet Union Vol. II Part 1a, SIRENIA AND CARNIVORA (Sea cows; Wolves and Bears), Science Publishers, Inc., USA, pp. 184-87, ISBN 1-886106-81-9
  23. ↑ NATURAL HISTORY OF THE MAMMALIA OF INDIA AND CEYLON by Robert A. Sterndale, THACKER, SPINK, AND CO. BOMBAY: THACKER AND CO., LIMITED. LONDON: W. THACKER AND CO. 1884. Архів оригіналу за 29 вересня 2018. Процитовано 1 липня 2019.
  24. ↑ A monograph of the canidae by St. George Mivart, F.R.S, published by Alere Flammam. 1890
  25. ↑ Canis lupus arctos Pocock, 1935. Інтегрована система таксономічної інформації (ITIS). (англ.)
  26. ↑ Young, Stanley P.; Goldman, Edward A. (1944). The Wolves of North America, Part II. New York, Dover Publications, Inc., pp. 430-31
  27. ↑ Canis lupus baileyi Nelson and Goldman, 1929. Інтегрована система таксономічної інформації (ITIS). (англ.)
  28. ↑ Young, Stanley P.; Goldman, Edward A. (1944). The Wolves of North America, Part II. New York, Dover Publications, Inc., pp. 469-71
  29. ↑ Young, Stanley P.; Goldman, Edward A. (1944). The Wolves of North America, Part II. New York, Dover Publications, Inc., pp. 459-60
  30. ↑ Young, Stanley P.; Goldman, Edward A. (1944). The Wolves of North America, Part II. New York, Dover Publications, Inc., pp. 427-29
  31. ↑ а б в г д е ж и «The Wolves of North America» [Архівовано 26 листопада 2018 у Wayback Machine.], E. A. Goldman, Journal of Mammalogy, Vol. 18, No. 1 (Feb., 1937), pp. 37–45
  32. ↑ Canis lupus irremotus Goldman, 1937. Інтегрована система таксономічної інформації (ITIS). (англ.)
  33. ↑ Young, Stanley P.; Goldman, Edward A. (1944). The Wolves of North America, Part II. New York, Dover Publications, Inc., pp. 445-49
  34. ↑ Young, Stanley P.; Goldman, Edward A. (1944). The Wolves of North America, Part II. New York, Dover Publications, Inc., pp. 434-35
  35. ↑ Wolf in Newfoundland probably made it to island on ice, experts say. The Telegram. 25 травня 2012. Архів оригіналу за 5 січня 2013. Процитовано 26 серпня 2012.
  36. ↑ Genetic Retesting of DNA Confirms Second Wolf on Island of Newfoundland. Department of Environment and Conservation, Newfoundland and Labrador. 23 серпня 2012. Архів оригіналу за 3 лютого 2014. Процитовано 26 серпня 2012.
  37. ↑ Young, Stanley P.; Goldman, Edward A. (1944). The Wolves of North America, Part II. New York, Dover Publications, Inc., pp. 453-55
  38. ↑ Young, Stanley P.; Goldman, Edward A. (1944). The Wolves of North America, Part II. New York, Dover Publications, Inc., pp. 437-41
  39. ↑ Wilson, Paul J; Grewal, Sonya; Lawford, Ian D; Heal, Jennifer NM; Granacki, Angela G; Pennock, David; Theberge, John B; Theberge, Mary T; Voigt, Dennis R; Waddell, Will; Chambers, Robert E; Paquet, Paul C; Goulet, Gloria; Cluff, Dean; White, Bradley N (2000). DNA profiles of the eastern Canadian wolf and the red wolf provide evidence for a common evolutionary history independent of the gray wolf. Canadian Journal of Zoology. 78 (#12): 2156. doi:10.1139/z00-158.
  40. ↑ Young, Stanley P.; Goldman, Edward A. (1944). The Wolves of North America, Part II. New York, Dover Publications, Inc., pp. 474-76
  41. ↑ Young, Stanley P.; Goldman, Edward A. (1944). The Wolves of North America, Part II. New York, Dover Publications, Inc., pp. 476-77
  42. ↑ Young, Stanley P.; Goldman, Edward A. (1944). The Wolves of North America, Part II. New York, Dover Publications, Inc., pp. 424-27
  43. ↑ Nowak, R.M. 1983. A perspective on the taxonomy of wolves in North America. In: Carbyn, L.N., ed. Wolves in Canada and Alaska. Canadian Wildlife Service, Report Series 45:lO-19.
  44. ↑ Giraud, D. E. (1905), A check list of mammals of the North American continent, the West Indies and the neighboring seas, Chicago, p. 374
  45. ↑ Mech, L. David (1981), The Wolf: The Ecology and Behaviour of an Endangered Species, University of Minnesota Press, pp. 352—353, ISBN 0-8166-1026-6
  46. ↑ Red Wolf (PDF). canids.org. Архів оригіналу (PDF) за 17 грудня 2008.
  47. ↑ Red wolf. Southeast Region of the U.S. Fish and Wildlife Service (амер.). Архів оригіналу за 30 червня 2019. Процитовано 10 травня 2019.
  48. ↑ а б в Chambers SM, Fain SR, Fazio B, Amaral M (2012). An account of the taxonomy of North American wolves from morphological and genetic analyses. North American Fauna. 77: 1—67. doi:10.3996/nafa.77.0001.
  49. ↑ Mech, L. David (1981), The Wolf: The Ecology and Behaviour of an Endangered Species, University of Minnesota Press, p. 353, ISBN 0-8166-1026-6
  50. ↑ Miller, G. S. (1913). The names of the large wolves of northern and western North America. Smithsonian Miscellaneous Collections. 59 (#15).
  51. ↑ Canis lupus alces Goldman, 1941. Інтегрована система таксономічної інформації (ITIS). (англ.)
  52. ↑ Young, Stanley P.; Goldman, Edward A. (1944). The Wolves of North America, Part II. New York, Dover Publications, Inc., pp. 422-24
  53. ↑ Young, Stanley P.; Goldman, Edward A. (1944). The Wolves of North America, Part II. New York, Dover Publications, Inc., pp. 435-36
  54. ↑ Young, Stanley P.; Goldman, Edward A. (1944). The Wolves of North America, Part II. New York, Dover Publications, Inc., pp. 472-74
  55. ↑ Angelici, F. M. & Rossi, L., A new subspecies of grey wolf (Carnivora, Canidae), recently extinct, from Sicily, Italy [Архівовано 1 травня 2019 у Wayback Machine.], Bollettino del Museo Civico di Storia Naturale di Verona, 42, 2018 Botanica Zoologia: 03-15
  56. ↑ «The Wolf», Alsatian Shepalute's: A New Breed for a New Millennium by Lois Denny, AuthorHouse, 2004, Pg. 42
  57. ↑ Klinkenberg, Jeff, «For saving the Florida panther, it's desperation time» [Архівовано 2013-01-11 у Archive.is], St. Petersburg Times, February 11, 1990
  58. ↑ Young, Stanley P.; Goldman, Edward A. (1944). The Wolves of North America, Part II. New York, Dover Publications, Inc., pp. 455-8
  59. ↑ Ishiguro, Naotaka; Inoshima, Yasuo; Shigehara, Nobuo; Ichikawa, Hideo; Kato, Masaru (2010). Osteological and Genetic Analysis of the Extinct Ezo Wolf (Canis Lupus Hattai) from Hokkaido Island, Japan. Zoological Science. 27 (#4): 320—4. doi:10.2108/zsj.27.320. PMID 20377350.
  60. ↑ Nowak, R.M. 1995. Another look at wolf taxonomy. Pages 375—397 in L.H. Carbyn, S.H. Fritts, D.R. Seip, editors. Ecology and Conservation of Wolves in a Changing World. Canadian Circumpolar Institute, Edmonton, Canada.[1] [Архівовано 1 серпня 2020 у Wayback Machine.] (refer to page 396)
  61. ↑ а б в Walker, Brett (2008). The Lost Wolves of Japan. University of Washington Press.
  62. ↑ Shigehara N, Hongo H (2000) Dog and wolf remains of the earliest Jomon period at Torihama site in Fukui Prefecture. Torihama-Kaizuka-Kennkyu 2: 23–40 (in Japanese)
  63. ↑ Ishiguro, Naotaka; Inoshima, Yasuo; Shigehara, Nobuo (2009). Mitochondrial DNA Analysis of the Japanese Wolf (Canis Lupus Hodophilax Temminck, 1839) and Comparison with Representative Wolf and Domestic Dog Haplotypes. Zoological Science. 26 (#11): 765—70. doi:10.2108/zsj.26.765. PMID 19877836.
  64. ↑ Young, Stanley P.; Goldman, Edward A. (1944). The Wolves of North America, Part II. New York, Dover Publications, Inc., pp. 463-66
  65. ↑ Young, Stanley P.; Goldman, Edward A. (1944). The Wolves of North America, Part II. New York, Dover Publications, Inc., pp. 466-68
  66. ↑ Young, Stanley P.; Goldman, Edward A. (1944). The Wolves of North America, Part II. New York, Dover Publications, Inc., pp. 441-45
  67. ↑ Mech, L. (1970). Appendix A – Subspecies of wolves – North American. The Wolf: The Ecology and Behavior of an Endangered Species. Doubleday. ISBN 978-0-307-81913-0. Great Plains wolf; buffalo wolf; loafer. This is another extinct subspecies. It once extended throughout the Great Plains from southern Manitoba and Saskatchewan southward to northern Texas.
  68. ↑ Glover, A. (1942), Extinct and vanishing mammals of the western hemisphere, with the marine species of all the oceans, American Committee for International Wild Life Protection, pp. 227—229.


Панда Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Список_підвидів_вовка&oldid=43344081