Радівілов Ігор Віталійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігор Радівілов
Ігор Віталійович Радівілов
Загальна інформація
Національністьукраїнець
Громадянство Україна
Народження19 жовтня 1992(1992-10-19) (31 рік)
Маріуполь, Україна
Зріст167 см
Вага67 кг
ДружинаКисла Ангеліна Анатоліївна
Спорт
КраїнаУкраїна Україна
Вид спортуспортивна гімнастика
Участь і здобутки
CMNS: Радівілов Ігор Віталійович у Вікісховищі
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Медаль Медаль «За працю і звитягу»
Медаль Медаль «За працю і звитягу»
Спортивні медалі
Представник Україна Україна
Олімпійські ігри
Бронза Лондон 2012 опорний стрибок
Чемпіонат світу
Срібло Наньнін 2014 опорний стрибок
Срібло Монреаль 2017 опорний стрибок
Бронза Штутгарт 2019 опорний стрибок
Бронза Ліверпуль 2022 опорний стрибок
Чемпіонат Європи
Золото Москва 2013 кільця
Золото Мерсін 2020 командна першість
Золото Мерсін 2020 опорний стрибок
Золото Базель 2021 опорний стрибок
Золото Ріміні 2024 командна першість
Срібло Монпельє 2012 опорний стрибок
Срібло Софія 2014 опорний стрибок
Срібло Монпельє 2015 опорний стрибок
Срібло Глазго 2018 опорний стрибок
Бронза Софія 2014 командна першість
Бронза Клуж-Напока 2017 вправи на кільцях
Бронза Мерсін 2020 вправи на кільцях
Бронза Мюнхен 2022 опорний стрибок
Бронза Анталія 2023 опорний стрибок
Європейські ігри
Срібло Баку 2015 командна першість
Бронза Мінськ 2019 кільця
Бронза Мінськ 2019 опорний стрибок
Універсіада
Срібло Казань 2013 командна першість
Срібло Кванджу 2015 кільця
Срібло Кванджу 2015 опорний стрибок
Срібло Тайпей 2017 командна першість
Бронза Казань 2013 опорний стрибок
Бронза Казань 2013 кільця
Бронза Кванджу 2015 командна першість

І́гор Віта́лійович Радіві́лов (нар. 19 жовтня 1992 року, Маріуполь, Україна) — український гімнаст. Бронзовий призер Олімпійських ігор 2012, чемпіон Європи у вправах на кільцях 2013 року. На його честь названо опорний стрибок «The Radivilov».

Літні Олімпійські ігри 2012

[ред. | ред. код]
П'єдестал на XXX Літніх Олімпійських іграх 2012 року

На літніх Олімпійських іграх у Лондоні здобув бронзову медаль в опорному стрибку[2].

Чемпіонат Європи 2013

[ред. | ред. код]

На чемпіонаті Європи, що проводився Москві, 20 квітня здобув золоту медаль у вправах на кільцях, розділивши перше місце з французом Самір Аїт Саїдом. У цих змаганнях набрав 15,466 бала. Наступного дня брав участь у виступі в опорному стрибку. Але через падіння у другій спробі не зумів здобути медаль.

Опорний стрибок на чемпіонаті Європи 2015 року

У квітні 2015 року на чемпіонаті Європи зі спортивної гімнастики в Монпельє (Франція) посів друге місце — опорний стрибок[3].

На етапі Кубка світу у болгарській Варні в травні 2016 року здобув дві золоті медалі[4].

На засіданні технічного комітету Міжнародної федерації гімнастики було затверджено новий елемент в опорному стрибку. Він отримав базу 7,0 балів і був названий на честь Ігоря Радівілова[5].

У квітні на чемпіонаті Європи в Клуж-Напоці, Румунія, у фіналі вправи на кільцях здобув бронзову медаль, а у фіналі опорного стрибку — сьоме місце.

На літній Універсіаді 2017 в Тайбеї разом з Олегом Верняєвим, Ігорем Радівіловим, Петром Пахнюком та Владиславом Грико здобув срібну нагороду в командній першості.

На чемпіонаті світу, що проходив у жовтні в Монреалі, у вправах на кільцях з 14.933 балами завершив фінал шостим[6], а фіналі в опорному стрибку з 14.899 балами, що на 0,001 бала менше за японського гімнаста Кензо Сірая, здобув срібну нагороду.[7]

Завдяки блискучому виступу на чемпіонаті світу, де поступився першому місцю лише однією тисячною балу, Ігор Радівілов визнаний Національним олімпійським комітетом найкращим спортсменом жовтня в Україні.[8]

У грудні на кубку світу у Котбусі, Німеччина, в фіналі вправ на кільцях здобув перемогу, а в опорному стрибку завоював срібну нагороду.

Завдяки продемонстрованим результатам у грудні на етапі у Котбусі Ігоря другий місяць поспіль було визнано Національним олімпійським комітетом спортсменом місяця.[9]

У березні на змаганнях кубка світу в Досі, Катар, здобув перемоги у вправах на кільцях та в опорному стрибку.

За продемонстровані результати у березні на етапі у Досі Ігоря втретє в кар'єрі було визнано Національним олімпійським комітетом спортсменом місяця.[10]

У липні на етапі кубка виклику в Хорватії посів шосте місце в опорному стрибку (13.633, 14.733 — 14.183) і п'яте місце у вправах на кільцях (14.200).[11]

У серпні на чемпіонаті Європи в Глазго, Шотландія, виборов срібну нагороду в опорному стрибку.[12]

На чемпіонаті світу в Досі, Катар, разом з Олегом Верняєвим, Петром Пахнюком, Владиславом Грико та Максимом Василенко в командних змаганнях посіли дев'яте місце, що забезпечило команді право позмагатися за олімпійську ліцензію в команді на наступному чемпіонаті світу. Під час виконання першого стрибка у кваліфікації поїхали руки на відштовхуванні, що призвело до падіння та втрати шансів на фінал, однак, на щастя, обійшлось без травм. У фіналі вправи на кільцях з 14,133 балами посів сьоме місце.

На першому кваліфікаційному турнірі на Олімпійські ігри 2020 року на кубку світу у Котбусі, Німеччина, у фіналі в опорному стрибку з 14,941 балами здобув перемогу.[13]

На кубку світу в Мельбурні, Австралія, в лютому у фіналі в опорному стрибку здобуває перемогу (14.949 балів).[14]

На етапі Кубка світу в Досі, Катар, у фінальних змаганнях в опорному стрибку отримав 14,916 балів та завоював срібну медаль.[15]

У березні завоював бронзову медаль етапу Кубка світу в Баку, Азербайджан, у вправах з кільцями (14,666 бала) та додав срібло у фінальних вправах в опорному стрибку (14,833 балів).[16]

У квітні на чемпіонаті Європи кваліфікувався до фіналів з кільцями та в опорному стрибку з першими результатами, але під час виконання комбінації та другого стрибка припустився помилок і залишився поза п'єдесталом.[17]

На Korea Cup у липні в фіналах на кільцях посів четверту позицію, а в опорному стрибку з 14.675 балами здобув срібну нагороду.[18]

На ІІ Європейських іграх у Мінську, Білорусь, кваліфікувався до фіналів з кільцями (2 місце) та в опорному стрибку (1 місце), де відповідно з 14.733 балами[19] та 14.649 балами[20] здобув дві бронзові нагороди.

У вересні на етапі кубку світу в Угорщині переміг у вправі на кільцях.[21]

На чемпіонаті світу в Штутгарті, Німеччина, разом Олегом Верняєвим, Петром Пахнюком, Євгеном Юденковим, Владиславом Грико та Максимом Василенко (запасний) в командних змаганнях посіли восьме місце та здобули олімпійську ліцензію в команді на Олімпійські ігри в Токіо. У фіналі в опорному стрибку з 14,749 балами здобув бронзову нагороду.[22]

На останньому в 2019 році етапі кубку світу в Котбусі, Німеччина, посів сьоме місце у вправі на кільцях[23] та здобув перемогу в опорному стрибку[24].

У грудні під час пандемії коронавірусу на чемпіонаті Європи в Мерсіні, Туреччина, разом з Петром Пахнюком, Владиславом Грико, Євгеном Юденковим та Романом Ващенко здобув історичну для збірної України перемогу в командній першості з результатом 248,963 балів.[25] У фіналі вправи в опорному стрибка з результатом 14,733 бала здобув другу за чемпіонат перемогу, а у фіналі вправи на кільцях поповнив скарбничку бронзовою нагородою.[26]

На Олімпійських іграх в Токіо, Японія, в фіналі командної першості спільно з Петром Пахнюком, Євгеном Юденковим та Іллею Ковтуном з сумою 246.394 балів посіли сьоме місце. До фіналу справи на кільцях та в опорному стрибку не кваліфікувався.

Сезон розпочав етапом Кубка виклику в Осієці, де зумів стати переможцем в опорному стрибку. На наступному етапі, який відбувся в Копері, також зумів перемогти в опорному стрибку, а також став найкращим у вправах на кільцях.

На чемпіонаті Європи, який відбувся в Мюнхені, з восьмим результатом кваліфікувався у фінал на кільцях, а також з другим результатом пройшов у фінал в опорному стрибку. У командних змаганнях збірна України з дев'ятим результатом не зуміла пройти кваліфікацію. У фіналі вправ на кільцях став сьомим, а в опорному стрибку виграв бронзову медаль, поступившись лише Джейк Джерману та Артуру Давтяну.

Ігор Радівілов на чемпіонаті Європи (більше фото)

На чемпіонаті світу, який відбувся у Ліверпулі, українська збірна виступила невдало, посівши двадцять перше місце, але Радівілов став єдиним гімнастом, якому вдалося кваліфікуватися в особистий фінал. У кваліфікації опорного стрибку він посів четверте місце, а у фіналі зумів виграти бронзову медаль.

Результати на турнірах

[ред. | ред. код]
Рік Змагання КБ ІБ Вільні вправи Кінь Кільця Опорний стрибок Паралельні бруси Перекладина
2011 Чемпіонат світу 5
2012 Олімпійські ігри 4 3
2013 Чемпіонат Європи 1 5
Чемпіонат світу
2014 Чемпіонат Європи 3 7 3
Чемпіонат світу 2
2015 Чемпіонат Європи 2
Європейські ігри 2 6
Чемпіонат світу 5
2016 Чемпіонат Європи 4
Олімпійські ігри 8 5 8
2017 Чемпіонат Європи 3 7
Чемпіонат світу 6 2
2018 Чемпіонат Європи 2
Чемпіонат світу 8
2019 Чемпіонат Європи 8 7
Європейські ігри 3 3
Чемпіонат світу 8 9 3
2020 Кубок світу в Баку* 6 3
Чемпіонат України, м. Кропивницький[27] 1 3
Кубок виклику в Сомбатгеї[28][29] 2 1
Чемпіонат Європи[25][26] 1 3 1
2021 Чемпіонат України, м.Кропивницький[30] 2 1 1
Чемпіонат Європи[31] 6 1
Кубок виклику в Осієці[32] 5 1
Кубок світу в Досі 6 2
Олімпійські ігри 7 11 14
Чемпіонат світу 88 24
2022 Кубок виклику в Осієці[33] 1
Кубок виклику в Копері[34] 1 1
Чемпіонат Європи 9 61 7 3
Чемпіонат світу 21 18 3
2023 Кубок світу в Котбусі 11 15
Кубок світу в Досі 8 2
Чемпіонат Європи[35] 9 9 3
Кубок виклику в Мерсіні 3 3
Чемпіонат світу 12 16 4
2024 Кубок світу в Баку 8 20
Чемпіонат Європи 1 12 4
Кубок виклику в Копері 1

*результати встановлено за підсумками кваліфікації[36] **курсивом виділено місце спортсмена у кваліфікації

Державні нагороди

[ред. | ред. код]

Факти з особистого життя

[ред. | ред. код]

2016-го побався з лідером жіночої збірної України Ангеліною Кислою.

Напочатку квітня 2022-го у блокадному Маріуполі загинули бабуся та дідусь спортсмена[40].

31 березня 2024 року в родині народився син Мирон.[41]

Інші факти

[ред. | ред. код]

Ім'ям Ігоря Радівілова названий один з елементів вправ у чоловічих змаганнях з гімнастики. Опорний стрибок «The Radivilov» виконується обличчям уперед після відштовхування від опорного містка. Спортсмен повинен зробити три оберти в повітрі, перед тим як приземлитися. Оцінюється цей елемент у 7,0 балів.[42][43] У листопаді 2016 року Чоловічий технічний комітет Міжнародної федерації гімнастики заборонив виконувати потрійне сальто вперед або назад (у тому числі стрибок «The Radivilov») із 2017 по 2020 роки [44].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е Ihor Radivilov — 2006.
  2. Український гімнаст Ігор Радівілов здобув бронзу Олімпіади-2012 в опорному стрибку
  3. Український гімнаст Радівілов завоював срібло на чемпіонаті Європи
  4. Українські гімнасти завоювали п'ять золотих медалей на етапі Кубка світу
  5. Іменем українського гімнаста назвали елемент у спортивній гімнастиці. Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 4 серпня 2016.
  6. Июл 9; Новини, 2018 |; гімнастика, Чоловіча спортивна. Чемпіонат світу-2017. Радивилів — 6-й на кільцях, Варінская — 6-я на брусах | UGF (ru-RU) . Архів оригіналу за 7 жовтня 2019. Процитовано 7 жовтня 2019.
  7. Ігор Радівілов – срібний призер чемпіонату світу зі спортивної гімнастики. noc-ukr.org. Процитовано 7 жовтня 2019.
  8. Ігор Радівілов – найкращий спортсмен жовтня в Україні!. noc-ukr.org. Процитовано 7 жовтня 2019.
  9. Ігор Радівілов вдруге поспіль отримує звання найкращого спортсмена місяця в Україні!. noc-ukr.org. Процитовано 7 жовтня 2019.
  10. Ігор Радівілов втретє отримує звання найкращого спортсмена місяця в Україні. noc-ukr.org. Процитовано 7 жовтня 2019.
  11. Июл 9; гімнастика, 2018 | Жіноча спортивна; Новини. Українка Варінская виграла ще два золота на Кубку виклику в Хорватії | UGF (ru-RU) . Архів оригіналу за 7 жовтня 2019. Процитовано 7 жовтня 2019.
  12. Ігор Радівілов завоював "срібло" чемпіонату Європи в опорному стрибку. ukr.segodnya.ua (укр.). Процитовано 15 жовтня 2019.
  13. Ноя 25; гімнастика, 2018 | Жіноча спортивна; Новини; гімнастика, Чоловіча спортивна. Золоте завершення Кубку світу для українських гімнастів | UGF (ru-RU) . Архів оригіналу за 7 жовтня 2019. Процитовано 7 жовтня 2019.
  14. Фев 25; гімнастика, 2019 | Жіноча спортивна; Новини; гімнастика, Чоловіча спортивна. Яскрава перемога Радівілова на Кубку світу в Австралії | UGF (ru-RU) . Архів оригіналу за 7 жовтня 2019. Процитовано 7 жовтня 2019.
  15. Мар 24; Новини, 2019 |; гімнастика, Чоловіча спортивна. Радивілов виборов срібло Кубка світу | UGF (ru-RU) . Архів оригіналу за 7 жовтня 2019. Процитовано 7 жовтня 2019.
  16. Мар 21; Новини, 2019 |; гімнастика, Чоловіча спортивна. Медальні виступи Радівілова на Кубку світу в Баку | UGF (ru-RU) . Архів оригіналу за 7 жовтня 2019. Процитовано 7 жовтня 2019.
  17. Апр 14; гімнастика, 2019 | Жіноча спортивна; Новини; гімнастика, Чоловіча спортивна. Петро Пахнюк — срібний призер ЧЄ зі спортивної гімнастики | UGF (ru-RU) . Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 7 жовтня 2019.
  18. Радивилов завоевал серебро на соревнованиях в Корее. XSPORT.ua (рос.). Процитовано 10 жовтня 2019.
  19. Гімнаст Ігор Радивілов – на бронзовій сходинці п’єдесталу Європейських ігор. noc-ukr.org. Процитовано 7 жовтня 2019.
  20. Ігор Радивілов дублює свій бронзовий успіх у Мінську-2019!. noc-ukr.org. Процитовано 7 жовтня 2019.
  21. Украинские гимнасты завоевали пять медалей на этапе кубка мира в Венгрии. XSPORT.ua (рос.). Архів оригіналу за 10 жовтня 2019. Процитовано 10 жовтня 2019.
  22. Гімнаст Радівілов здобув «бронзу» чемпіонату світу в опорному стрибку. hromadske.ua (укр.). Процитовано 13 жовтня 2019.
  23. Олег Верняєв – бронзовий призер на этапі Кубку Світу в Німеччині. Спорт.ua (укр.). Процитовано 25 листопада 2019.
  24. Верняєв, Радівілов і Бачинська виграли золото на етапі КС у Німеччині. Спорт.ua (укр.). Процитовано 25 листопада 2019.
  25. а б Кравченко, Віталій (12 грудня 2020). Україна вперше виграла "золото" в команді на Євро зі спортивної гімнастики. Суспільне. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 1 квітня 2022.
  26. а б suspilne.media https://suspilne.media/87826-perse-misce-u-medalnomu-zaliku-ak-ukraina-vistupila-na-evro-zi-sportivnoi-gimnastiki/. Процитовано 14 грудня 2020. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  27. 2020 Ukrainian Championships Men’s Results. The Gymternet (англ.). 13 вересня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
  28. Українські гімнасти вибороли 6 медалей у перший день фіналів етапу Кубка світу. 5 канал (укр.). Процитовано 4 жовтня 2020.
  29. 2020 Szombathely Challenge Cup Men’s Results. The Gymternet (англ.). 4 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
  30. suspilne.media https://suspilne.media/119620-17-ricni-kovtun-ta-bacinska-cempioni-ukraini-u-sportivnij-gimnastici-rezultati-zmagan/. Процитовано 7 квітня 2021. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  31. suspilne.media https://suspilne.media/125491-igor-radivilov-cempion-evropi-v-opornomu-stribku-ce-jogo-druge-zoloto-pospil/. Процитовано 25 квітня 2021. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  32. Мороз, Євген (13 червня 2021). Українські гімнасти виграли "золото" й "срібло" на етапі Кубка світу. Результати. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 13 червня 2021.
  33. 🥇 Радівілов здобув золото на етапі Кубка світового виклику. UA.Tribuna.com. Процитовано 12 червня 2022.
  34. Results Men – SloGym (амер.). Процитовано 19 червня 2022.
  35. https://twitter.com/UEGymnastics/status/1647554727800913922. Twitter (укр.). Процитовано 16 квітня 2023.
  36. Fédération Internationale de Gymnastique. www.gymnastics.sport. Процитовано 10 квітня 2020.
  37. Указ Президента України № 392/2013 від 25 липня 2013 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 8 липня 2014. Процитовано 25 липня 2013.
  38. Указ Президента України від 15 серпня 2012 року № 474/2012 «Про відзначення державними нагородами України»
  39. Указ президента України № 522/2019 від 15 липня 2019 року "Про відзначення державними нагородами України членів національної збірної команди України на ІІ Європейських іграх
  40. У 5-кратного чемпіона Європи зі спортивної гімнастики в Маріуполі загинули бабуся та дідусь
  41. Ігор Радівілов став батьком!. UGF (укр.). Процитовано 30 квітня 2024.
  42. Fédération Internationale de Gymnastique - View FigNews. www.fig-gymnastics.com. 2016-0-03. Процитовано 4 серпня 2016.
  43. Стрибок у вічність. Сьогодні український олімпієць може виконати трюк, який залишиться в історії
  44. Міжнародна федерація гімнастики заборонила виконувати стрибок імені українця Радівілова. УНІАН. 19 листопада 2016. Процитовано 20 листопада 2016.

Джерела

[ред. | ред. код]