Рибалко Павло Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рибалко Павло Семенович
Ribalko ps.jpg
Народився 23 жовтня (4 листопада) 1894(1894-11-04)
Російська імперія Малий Вистороп, Лебединський повіт, Харківська губернія
Помер 19 лютого 1948(1948-02-19) (53 роки)
СРСР Москва
Рід військ танкові війська
Звання Маршал танкових військ Маршал танкових військ
Війни/битви Перша світова війна
Друга світова війна
Локальні війни
Нагороди
Герой Радянського Союзу Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Суворова I ступеня
Орден Суворова I ступеня
Орден Суворова I ступеня
Орден Кутузова 1 ступеня
Орден Богдана Хмельницкого I ступеня
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За визволення Праги»
Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «В пам'ять 800-річчя Москви»

Нагороди інших країн

Virtuti Militari «Хрест Грюнвальда» III-го класу (Польща) Медаль за Нісу, Одру, Балтіку (Польща)
Медаль за Перемогу та Волю (Польща) Орден Білого Лева Воєнний Хрест (Чехословаччина)
Воєнний Хрест (Чехословаччина)

Риба́лко Павло́ Семе́нович (*23 жовтня (4 листопада) 1894(18941104), Малий Вистороп, Лебединський повіт, Харківська губернія — †19 лютого 1948, Москва) — радянський військовий діяч, маршал танкових військ (1945); у Другій світовій війні командувач танкового корпусу і армії, з 1947 — командувач танковими та механізованими арміями. Двічі Герой Радянського Союзу (1943, 1945).

Учасник Першої світової війни. У Червоній армії — з 1919, закінчив Військову академію імені Фрунзе (1934).

У Громадянську війну — комісар полку, бригади, помічник командира дивізії.

У 19371940 роках військовий аташе у Польщі та Китаї. Потім — на викладацькій роботі.

У Другій світовій війні — з 1942 року заступник командувача 5-ої танкової армії. З липня 1942 року — командувач 5, 3 та 3 гвардійської ТА. Після закінчення війни — перший заступник командувача, а з квітня 1947 — командувач бронетанковими та механізованими військами Радянської армії.

Депутат Верховної ради СРСР 2 скликання.

Нагороди[ред.ред. код]

Пам'ятники[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]