Рибалко Павло Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рибалко Павло Семенович
Народився 23 жовтня (4 листопада) 1894(1894-11-04)
Російська імперія Малий Вистороп, Лебединський повіт, Харківська губернія
Помер 28 серпня 1948(1948-08-28) (53 роки)
СРСР Москва
Місце поховання Новодівочий цвинтар
Рід військ RAF A emb-Armoured forces1936.gif танкові війська
Звання SA A-armour F9Mars 1974.svg Маршал танкових військ
Війни / битви Перша світова війна
Друга світова війна
Локальні війни
Нагороди
Герой Радянського Союзу Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Суворова I ступеня Орден Суворова I ступеня Орден Суворова I ступеня Орден Кутузова I ступеня
Орден Богдана Хмельницкого I ступеня
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За визволення Праги»
Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «В пам'ять 800-річчя Москви»

Нагороди інших країн

Virtuti Militari «Хрест Грюнвальда» III-го класу (Польща) Медаль за Нісу, Одру, Балтіку (Польща)
Медаль за Перемогу та Волю (Польща) Орден Білого Лева Воєнний Хрест (Чехословаччина)
Воєнний Хрест (Чехословаччина)
CMNS: Рибалко Павло Семенович на Вікісховищі

Риба́лко Павло́ Семе́нович (23 жовтня (4 листопада) 1894(18941104), Малий Вистороп, Лебединський повіт, Харківська губернія — 28 серпня 1948, Москва) — радянський військовий діяч, маршал танкових військ (1945); у Другій світовій війні командувач танкового корпусу і армії, з 1947 — командувач танковими та механізованими арміями. Двічі Герой Радянського Союзу (1943, 1945).

Життєпис[ред.ред. код]

Учасник Першої світової війни.

З 1919 в Червоній Армії, починав службу в українському Червоно-Козачому Корпусі Віталія Примакова (Українській Радянській Армії 1920х), який згодом було переформовано і включено до структур загальносоюзної Червоної Армії, закінчив Військову академію імені Фрунзе (1934).

Під час визвольних змагань 1917-1921 — брав участь в окупації УНР червоними зайдами, був комісаром полку, бригади, помічник командира дивізії Червоної армії.

У 19371940 роках військовий аташе у Польщі та Китаї. Потім — на викладацькій роботі.

У Другій світовій війні — з 1942 року заступник командувача 5-ої танкової армії. З липня 1942 року — командувач 5, 3 та 3 гвардійської ТА. Після закінчення війни — перший заступник командувача, а з квітня 1947 — командувач бронетанковими та механізованими військами Радянської армії.

Депутат Верховної ради СРСР 2 скликання.

Нагороди[ред.ред. код]

Пам'ятники[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]