Казаков Василь Іванович (маршал артилерії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Іванович Казаков
рос. Василий Иванович Казаков
1-й Белорусский фронт, Руденко С.И., Малинин М.С., Казаков В.И. 1944 г (cropped).jpg
Народження 18 липня 1898(1898-07-18)
с. Філіпово, Нижньогородська губернія, Російська імперія
Смерть 25 травня 1968(1968-05-25) (69 років)
Москва, РРФСР, СРСР
Поховання Новодівочий цвинтар
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ артилерія, війська ППО
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби 1916—1917, 1918—1968
Партія КПРС
Звання SA A-artil F9Mars 1974.svg Маршал артилерії
Командування Ракетні війська та артилерія Російської Федерації
Війни / битви Громадянська війна в Росії,
Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Леніна
Орден Червоного ПрапораОрден Червоного ПрапораОрден Червоного ПрапораОрден Червоного Прапора
Орден Червоного ПрапораОрден Суворова I ступеняОрден Суворова I ступеняОрден Суворова I ступеня
Орден Кутузова I ступеняОрден Суворова II ступеняОрден Червоної Зірки
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За визволення Варшави»
Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»
Казаков Василь Іванович у Вікісховищі?

Васи́ль Іва́нович Казако́в (рос. Василий Иванович Казаков; 18 липня 1898 — 25 травня 1968) — радянський воєначальник, маршал артилерії (11.03.1955). Герой Радянського Союзу (06.04.1945).

Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 2-го скликання (1946—1950).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у селі Філіпово, нині Бутурлінський район Нижньогородської області Росії, в багатодітній селянській родині. Росіянин. У 1911 році закінчив церковнопарафіяльну школу і розпочав трудову діяльність на приватних підприємствах Санкт-Петербурга.

У травні 1916 року призваний до Російської імператорської армії: рядовий 180-го запасного піхотного полку (Петроград), 1-го запасного дивізіону (Луга), 433-го Новгородського піхотного полку (Рига). Учасник Лютневої революції 1917 року в Петрограді.

У лавах Червоної армії з 1918 року. Того ж року закінчив 2-гі Петроградські артилерійські командні курси. Учасник Громадянської війни в Росії: командир артилерійської батареї на Північному і Західному фронтах.

Після війни командував артилерійським дивізіоном, артилерійським полком, був начальником артилерії дивізії, корпусу. У 1925 році закінчив Військову артилерійську школу, у 1929 та 1936 роках — Артилерійські курси удосконалення командного складу РСЧА, у 1934 році — Військову академію імені М. В. Фрунзе, у 1939 році — Курси удосконалення вищого начальницького складу РСЧА. Член ВКП(б) з 1932 року.

Початок німецько-радянської війни зустрів на посаді начальника артилерії механізованого корпусу. З липня 1941 року — начальник артилерії 16-ї армії Західного фронту. З липня 1942 року — начальник артилерії Брянського, а з жовтня того ж року — Донського фронтів. Брав участь у Сталінградській битві. З лютого 1943 року — начальник артилерії Центрального, згодом — Білоруського та 1-го Білоруського фронтів. Брав участь у плануванні і проведенні Курської битви та битви за Дніпро.

Після закінчення війни — командувач артилерією Групи радянських окупаційних військ у Німеччині. З березня 1950 року — заступник, перший заступник, командувач артилерією Сухопутних військ Радянської армії.

У 1958 році став першим командувачем новоствореного виду військ — військ протиповітряної оборони СРСР.

З 1965 року — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів МО СРСР.

Військові звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 квітня 1945 року генерал-полковникові артилерії Казакову Василю Івановичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 5871).

Нагороджений чотирма орденами Леніна (08.10.1942, 06.04.1945, 21.02.1945, 30.07.1958), п'ятьма орденами Червоного Прапора (12.04.1942, 27.08.1943, 03.11.1944, 24.06.1948, 22.02.1968), трьома орденами Суворова 1-го ступеня (29.07.1944, 18.11.1944, 29.05.1945), орденами Кутузова 1-го ступеня (08.02.1943), Суворова 2-го ступеня (02.10.1943), Червоної Зірки (16.08.1936), медалями, нагородами іноземних держав.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Ім'ям Василя Казакова названо вулиці в містах Санкт-Петербург, Нижній Новгород, селищі міського типу Бутурліно Нижньогородської області.

У Санкт-Петербурзі, на фасаді будівлі Кадетського ракетно-артилерійського корпусу, встановлено меморіальну дошку.

У селі Філіпово Бутурлінського району Нижньогородської області встановлено погруддя.

Твори[ред. | ред. код]

В. І. Казаков є автором низки книг:

  • «Роль артилерії у захисті соціалістичної Батьківщини» (1959);
  • «На переломі» (1962);
  • «Вони живуть у пам'яті народній» (1969);
  • «Артилерія, вогонь!» (1968, 1975, 1985);
  • «Артилерія, вогонь! Записки маршала артилерії» (2008).

Посилання[ред. | ред. код]