Роздольський Осип Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Роздольський Осип)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Осип Іванович Роздольський
Osyp Rozdol'skyj.jpg
Народився 29 вересня 1872(1872-09-29)
Доброводи
Помер 27 лютого 1945(1945-02-27) (72 роки)
Львів
Поховання
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаЗУНР ЗУНР
Діяльність етнографія, філологія, переклад, фольклор,
Alma mater Бродівська Державна гімназія ім. кронпринца Рудольфа, Львівська духовна семінарія УГКЦ, Львівський університет
Знання мов українська, давньогрецька, німецька і латина

О́сип І́ванович Ро́здольський (29 вересня 1872, Доброводи — 27 лютого 1945, Львів) — український богослов, класичний філолог і перекладач родом зі Збаражчини (Галицьке намісництво). Вважається піонером-колекціонером та дослідником українського побуту.

Осип Роздольський — збирач і дослідник української народної музики, записав у 1900—1936 рр. 3000 народних пісень з мелодіями, співпрацював з Іваном Франком, Володимиром Гнатюком, Філаретом Колессою, Станіславом Людкевичем, з якими познайомився ще під час навчання у львівському університеті.

Батько Романа, брат Данила Роздольських.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився Осип Роздольський 29 вересня 1872 року в селі Доброводи Збаразького повіту, Галицького намісництва в родині пароха місцевої церкви Івана Роздольського. Крім, Осипа в родині Роздольських було ще четверо дітей — Михайло, Костянтин, Данило та Марія. 1875 року батько отримав роботу на новій парафії, тож довелося лишити рідні Доброводи та переїхати в село Берлин, що на Бродівщині, де й минуло його дитинство.

Роздольський навчався у Бродівській Державній гімназії імені кронпринца Рудольфа, яку закінчив у липні 1890 року. Закінчив Львівську духовну семінарію УГКЦ.[2] та 1894 р. вступив на філологічний факультет Львівського університету. Від 1897 року викладав у гімназіях Коломиї, Перемишля та Львова (тут викладав давньогрецьку та латину). Він перекладав класичну грецьку літературу на українську, а українські твори на німецьку. У той час Осип Роздольський збирав фольклорно-етнографічні матеріали у селах Галичини та часто виїжджав на Східну Україну.

Під час перебування на Чернігівщині, у червні 1914 року, Роздольського застала перша світова війна. Його, як піддіного Австро-Угорщини було відправлено на тимчасове поселення до Уральську, пізніше до Симбірську та лише по закінченню війни у 1918 році він зміг повернутися до Львова. У 1926 році його обрано членом Етнографічної комісії Всеукраїнської Академії наук у Києві, від 1930 р. він — дійсний член Наукового товариства імені Шевченка у Львові.

1939 року став старшим науковим співробітником Львівської філії Академії наук України, керував кількома фольклорними експедиціями на Львівщині.

Помер Осип Іванович Роздольський 27 лютого 1945 року та похований на Личаківському цвинтарі (поле № 2) у Львові.

Творчість[ред. | ред. код]

Найбільше у доробкові Осипа Роздольського займають записи українських пісень, казок, легенд та переказів. Він один з перших у світовому народознавстві почав записувати мелодії пісень на фонограф, що мало велике значення для збереження багатоголосся українського народу.

У квітні 1900 року Осип Роздольський уперше в Галичині для запису народних мелодій використав фонограф, ставши водночас й піонером застосовування звукозаписувальної техніки для фронтально–систематичного, широкомасштабного документування народних наспівів у Центрально–Східній Європі.

1901 року Осип Роздольський перебував на Тернопільщині у селах Лисівці, Добрівляни, Печорній, Торському, де збирав матеріал для збірника «Галицько-руські мелодії». Розшифровку мелодій та редагування нотного матеріалу зробив Станіслав Людкевич. Антологія О. Роздольського — С. Людкевича охоплювала 59 сіл Лемківщини, Волині, Західного Поділля та налічувала понад півтори тисячі зразків пісенного фольклору різних за жанром та тематикою.

У міжвоєнний час він плідно працював в галузі музичного фольклору, зокрема, записав понад три тисячі нових пісень з мелодіями, доклавши всіх зусиль до їх упорядкування та публікації.

Увесь вільний час О. Роздольський віддавав науковій систематизації та упорядкуванню матеріалу. Він залишив після себе величезну кількість музично-пісенних записів. Архів ученого, що налічує 6450 текстів та 2987 мелодій народних пісень, що від червня 1960 року перебуває в науковому архіві інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Рильського НАН України.[3]

Зібрані ним матеріали були опубліковані в «Етнографічному Збірнику» НТШ: «Галицько-руські народні казки» (1895—1899), «Галицькі народні новелі» (1900) та «Галицько-руські народні мелодії» (ч. 1-2, 1906—1907). Перекладач «Евтифрона» Платона (1906) й інших творів грецької літератури українською мовою, як також новел та оповідань Василя Стефаника, Леся Мартовича, Степана Васильченка і драм Лесі Українки німецькою і польською мовами.

Родина[ред. | ред. код]

1897 року Осип Роздольський одружився з Ольгою Танчаківською (її рідний брат Ярослав Танчаковський був професором української гімназії в Тернополі). У подружжя Роздольських народилося двоє дітей. Син Роздольських — Роман став відомим українським політологом та істориком, економістом-марксистом та політиком, а донька Марія Роздольська-Потурняк викладала у Львівському університеті. Похована на Личаківському цвинтарі в одній могилі з батьками, а син помер та похований в американському Детройті.

Вшанування[ред. | ред. код]

1972 року у Доброводах до 100–річчя з дня його народження встановлено меморіальну таблицю.[4]. У жовтні 1986 року на подвір'ї Бродівської гімназії ім. І. Труша встановлено пам'ятник видатним учням і викладачам Бродівської гімназії (автор — скульптор Богдан Романець)[5], ім'я Осипа Роздольського знаходиться серед п'яти найкращих (поряд з академіком Василем Щуратом, письменником Степаном Тудором, художником Іваном Трушем, австрійським письменником Йозефом Ротом).[6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Личаківський некрополь — С. 133.
  2. Головин Б., Пиндус Б. Роздольський Данило Іванович… — С. 188.
  3. Воскові аудіо-валики з колекції Осипа Роздольського (1910—1937)
  4. Осип Роздольський приніс європейське визнання національній етномузикознавчій науці
  5. Брідщина – край на межі Галичини й Волині. Випуск 3. (Матеріали четвертої краєзнавчої конференції присвяченої Дню пам’яток історії та культури) / Стрільчук В. — Броди : Бродівський історико-краєзнавчий музей, 2010. — С. 31. — ISBN 966-7544-29-3.
  6. Пам'ятки історії: пам'ятник видатним діячам, імена яких пов'язані з Бродівською гімназією

Джерела[ред. | ред. код]