Сикхізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Сикхі́зм (від палі ਸਿੱਖੀ, сикх, «послідовник, учень») — релігія, заснована у Пенджабі, в північно-західній частині півострова Індостан гуру (духовним вчителем) Нанаком (14691539).

Нині сикх пантх (релігійна громада) налічує близько 22 млн членів, з яких 83 % мешкає в Індії, 76 % індійских сикхів живуть у Пенджабі.[1]

Сикхізм поєднує ідеї індуїзму та ісламу. Сприймаються індуїстські концепції карми і перенародження, але відкидається кастова система. Сикхи вірять, що Бог є єдиною реальністю і що духовне визволення може досягатися шляхом вгамування его через: сердечний піснеспів, повторення священного імені, медитацію та служіння.

Суттєвим є керівництво та провід ґуру. Центральною є концепція Халси, вибраної раси святих воїнів, як і так звані п'ять К: канґа (гребінь), какч (короткі широкі штани), кирпан (меч), кара (сталевий браслет), кес (необрізане волосся і борода).

Вчення[ред.ред. код]

Сикхізм започаткувало вчення Ґуру Нанака та його послідовників — десяти ґуру. Сутність сикхістського вчення в словах Нанака: «Усвідомлення правди вище понад будь-що інше. Але ще вище — правдиве життя». Сикхізм вірить в рівність усіх людей і відкидає дискримінацію за кастовими, релігійними чи гендерними ознаками. Сикхізм не надає значення аскетизму, як шляху до спасіння, а підкреслює важливість родинного життя.

Сикхізм — монотеїстична релігія. Бог сикхів, вахіґуру не має форми, невидимий, перебуває поза часом. Священні тексти сикхів починаються цифрою 1, що символізує універсальність Бога. Бог всюдисутній і безмежний (ік онкар). Сикхи вірять, що до створення світу був лише Бог та його воля (хукам). За волею Бога був створений увесь Всесвіт.

Хоча розуміння Бога за межами людських можливостей, Нанак стверджує, що Він не зовсім схований від людини. Бог всюдисутній у всіх творіннях, і для духовно пробудженого він видний будь-де. Нанак стверджував, що Бога треба бачити внутрішнім зором або серцем: відданий Богу повинен медитувати з метою добитися просвітлення. Медитація на думку Нанака дозовляє спілкування між богом і людиною. Бог сикхів не має статі, хоча при перекладі може скластися уявлення про чоловічу стать.

Нанак стверджував також, що Бог створив життя на багатьох світах.

Шлях до спасіння і халса[ред.ред. код]

Основою вчення Нанака є не віра в рай і пекло, а духовне єднання з богом, що веде до спасіння. Головними перешкодами на шляху до спасіння є соціальні конфлікти й прив'язаність до земних здобутків, через яку людина приречена на нескінченний цикл народжень — реінкарнацію.

Майя, ілюзія, нереальність відволікає людей від шляху до порятунку, даючи їм тільки ілюзорне вдоволення. Однак Нанак наголошує, що майя не є нереальністю світу, а лише його цінностей. Сикхізм засуджує п'ять зол: его, гнів, жадобу, прив'язаність та хтивість. Доля людей, що стали жертвами п'яти зол, розлучення з Богом, і виправити положення можна тільки щирою і невтомною відданістю.

Нанак описує шлях до пізнання Бога (спасіння) в термінах нам (святе ім'я) та шабад (святе слово). Спасіння можна досягти тільки строгим та дисциплінованим служінням. Нанак підкреслює неважливість таких зовнішніх проявів поклоніння як ритуали, паломництво, аскетизм. Він наголошує, що відданість повинна йти від серця, душі.

Ключем на шляху до спасіння є нам — повторення божого імені. Повторення імені Бога або священного складу характерне для індійських релігій, однак Нанак наголошує на внутрішньому, особистому. Ідеал Нанака — повна відданість особистої стуності святому імені і повна покірність дхармі (святому порядку). Нанак описує результат дисциплінованого дотримання нам сімран як «виростання до і у Бога» через п'ятиетапний процес. Останній етап цього процесу сак кханд (царство правди) є остаточним союзом душі із Богом.

Нанак також наголошує на кірат каро — обов'язку сикха сполучати роботу, поклоніння, доброчинність та захист прав усіх створінь, особливо, людей. Він заохочував сикхів до чарді кала — оптимістичного погляду на життя. Важливою для сикхів є концепція доброчинності — ванд чакао. Вона здійснюється через роздачу безплатної їжі (ланґар) у сикхських храмах — ґурдварах, пожертвування та працю на користь громади й інших (сева).

Історія[ред.ред. код]

Впродовж тисячоліть панівною релігією в Індії був індуїзм в різних формах, із незначною меншістю буддистів та джайнів. На початку 13 ст. Індія була завойована мусульманами, які принесли із собою свою релігію — іслам. Поширення ісламу призвело до зростання міжрелігійної ворожнечі та нетерпимості. У цих умовах сикхізм зародився як спроба релігійного примирення. Засновник сикхізму Нанак взяв із кожної із релігій те, що видавалося йому добрим, і відкинув усе те, що на його погляд було злим. Індуїстське суспільство побудоване на основі варн, які затверджували нерівність між людьми. Нанак проголосив усіх людей, включно з жінками, рівними, відкинувши варни, засудивши ритуал саті та практику носіння паранджі. Він узяв від ісламу монотеїзм, а від індуїзму теорію перенародження душ. Він відкинув властиві індуїзму аскетизм і жебрацтво, проповідуючи родинне життя, заперечив необхідність обмеження в їжі, як вегетаріанство в індуїзмі, так і заборону їсти м'ясо нечистих тварин в ісламі. Навпаки, Нанак заборонив вживання в їжу м'яса тварин, забитих ритуально. Розроблена Нанаком релігія також засуджує зовнішні прояви релігійності — ритуали, паломництва, храми, існування окремої верстви священиків. Проте, Нанак заохочував доброчинність, що проявляється в безплатному роздаванні їжі в ґурдварах та їхня відкритість для людей будь-якої віри.

Нова релігія не здобула надто великої прихильності, а до утворення сталої достатньої великої громади прихильників. Сикхізму не властвий прозелітизм, хоча сикхські громади радо приймають нових членів.

Нанак народився в Пенджабі, на території сучасного Пакистану, його батьки були індусами із варни кшатріїв. Ще в юності він почав проявляти інтерес до релігії, заохочений місцевим паном. У результаті своїх духовних пошуків Нанак прийшов до висновку, що «немає індусів, немає мусульман», і відтоді почав проповідувати вчення, яке стало сикхізмом. Вважається, що Нанак здійснив чотири великі подорожі: до Бенгалу й Ассаму, до Таміл-Наду, до Кашміру, Ладакху та на Тибет, і, нарешті, в Багдад і Мекку.

В 1538 Нанак вибрав другого ґуру сикхів, свого учня, який отримав ім'я Анґад Дев, відмовившись передати проповідь свого вчення синам, один із яких заснував свою власну секту удасі, а другий вів безпутнє життя. Анґаду приписується авторстов писання Ґурмукхі, одного із священних текстів сикхів.

Третім ґуру в 1552 став Аман Дас, за вчительства якого центром сикхізму став Ґоїндал. Аман Дас проповідував рівність між чоловіками та жінками, заборонивши паранджу та саті. За його часів також поширилася практика ланґару - безплатного роздавання їжі. Аман Дас неодмінно пригощав усіх своїх відвідувачів, перш ніж вони могли звернутися до нього. В 1567 ланґар разом із бідняками їв імператор Акбар Великий.

Четвертим ґуру сикхів став у 1574 Рам Дас, який зробив центром сикхізму Амритсар. Його наймолодший син Арждан Дев став п'ятим ґуру в 1581. Він побудував Харімандир-Сахіб, відомий як Золотий Храм, а крім того підготував священий текст Адіґрантх (буквально Перша книга), в який були включені писання попередніх ґуру. В 1606 за відмову внести зміни в Адіґрантх та за пітримку неуспішного претендента на трон, його закатував і убив імператор імперії Великих Моголів Джаханґір.

Шостим ґуру сикхів став Хар Ґобінд, який носив два мечі - для духовних і мирських справ. Сикхізм на той час став організованою громадою. В 1644 році ґуру став Хар Рай, а в 1661 Хар Крішан. Гімни, складені цими трьома ґуру не ввійшли до священної книги сикхів.

В 1665 році ґуру став Теґх Бахадур, страчений Ауранґзебом за надання захисту індусам, які відмовилися перейти в іслам. Його замінив син Ґобінд Рай, якому на ту пору було тільки 9 років. Він мілітаризував своїх прихильників, і був висвячений п'ятіркою сикхів, яка отримала назву пандж піаре при формуванні халси 13 квітня 1699. Відтоді він відомий як Ґобінд Сінґх.

Від часів Нанака, коли громада сикхів була вільним товариством послідовників, минуло багато років і сикхи значно змінилися. Хоча основні принципи релігії залишилися незмінними, її прихильники почали утворювати політичну силу. Впродовж життя Теґ Бахадура та Ґобінд Синґха конфлікт між Великими Моголами та сикхами наростав. Утворена в 1699 році халса сполучає релігійне служіння з політичними й військовими обов'язками. Після того як Ауранґзеб убив чотирьох його синів, Ґобінд Синґх послав йому листа попередження про перемогу зафарнамах.

Ґобінд Синґх постановив, що після його смерті священне писання Ґуруґрантх-сахиб стане вищим духовним авторитетом для сикхів, а тимчасовий авторитет покладався на халса-пантх — сикхську громаду. Більше ґуру в сикхів не було. Ґобінд Синґх доручив колишньому аскету покарати тих, хто переслідував сикхів. Після смерті ґуру Банда Сінґх Бахадур очолив армію і здійснив кілька нападів на імперію Моголів. Він був страчений падишахом Джахандар-шахом після відмови перейти в іслам.

Воєнізовані сикхи стали значною політичною силою в регіоні. Після смерті Баба Барда Синґх Бахадура утворилася Сикхська імперія із столицею в Лахорі. Поступово вона занепала і була анексована Британією після англо-сикхських воєн.

Після отримання Індією та Пакистаном незалежності в 1947 тисячі сикхів загинули внаслідок релігійного насильства, а мільйони змушені були покинути свої родинні оселі в Західному Пенджабі, який увійшов до складу Пакистану. Бажання сикхів утворити штат за мовною ознакою наштовхнулося на протидію інших штатів. Сикхська політична організація Акалі Дал розпочала ненасильницький рух за права сикхів та Пенджабу. В 1984 прем'єр-міністр Індії Індіра Ганді звеліла провести операцію «Блакитна зірка», щоб змусити Джамайла Синґх Бхіндранвале покинути Золотий храм в Амритсарі. Внаслідок операції загинуло багато паломників. Індіра Ганді через кілька місяців була вбита охоронцями-сикхами. Після вбивства почався анти-сикхський бунт 1984.

Служіння[ред.ред. код]

Сикхи підтримують давні й усталені звичаї та традиції, що допомагають їм укріпитися у своїй вірі. Сикхізм рекомендує щоденні рецитації завчених напам'ять уривків із священного писання Ґуруґрантх-сахіб, зранку, одразу ж після вмивання. Родинні звичаї включають читання священних текстів та відвідини ґурдвари. Ґудвари споруджені в багатьох містах Індії та повсюди у світі, де є значна сикхська громада. Вони відкриті для людей усіх релігій.

Служба в ґудварі складається в основному зі співання гімнів із священних текстів. Сикхи зазвичай входять в приміщення, торкаються чолом землі перед священним писанням і дають пожертву. Характерна також рецитація складених в 18 ст. ард, в яких згадується про минулі страждання та успіхи сикхської громади.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • (укр.) Ботвінкін Ю. В. Становлення сикхізму і його відмінності від інших течій релігійно-філософського руху бгакті в середньовічній Північній Індії // Сходознавство. — К., 2006. — № 35/36. — С. 15-26

Посилання[ред.ред. код]

Сикхізм Це незавершена стаття про сикхізм.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.