Сироїдіння

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
На думку більшості сироїдів, найбільш природною і корисною для людини їжею є плоди. Кількість рекомендованих плодів становить близько 50 % всього меню в основних різновидах сироїдства (для фруктаріанства — ~75 %).

Сироїдіння (сироїдство, рідко[1] сироїдення, вітаріанізм) — система харчування, в котрій повністю або майже повністю виключається вживання їжі, що піддавалася тепловій обробці (варінню, смаженню, копченню, запіканню, приготуванню на пару і тому подібне). Поширене серед прихильників здорового способу життя.

Різновиди по типу їжі[ред.ред. код]

По складу раціону традиційне сироїдіння найближче до веганської системи живлення. Однак індивідуальні переваги різних представників сироїдіння варіюють і його можливі різновиди, що сильно відрізняються один від одного. Об'єднує їх лише відмова від приготування їжі шляхом теплової обробки.

Сироїдіння, в якому повністю виключаються м'ясо і риба, але допускаються до вживання і / або молоко, іноді молочні продукти.
Сироїдіння, що виключає будь-які продукти тваринного походження і допускає вживання виключно сирої рослинної їжі. Найбільш поширений тип сироїдіння.
Харчування тільки сирими плодами. В раціон входять: свіжі фрукти і ягоди. Від безпосередньо сироїдіння відрізняється відсутністю овочів, які не є плодами (морква, картопля, буряк, капуста, редис), і круп.
  • Всеїдне сироїдіння, М'ясоїдне сироїдіння (сиром'ясоїдіння, сироїдіння епохи Палеоліту): Сироїдіння, яке допускає додавання в раціон будь-яких видів їжі. Засновано на вживанні сирої риби, морепродуктів, сирого м'яса, дичини, яєць і жиру тварин, фрукти і овочі при цьому зведені до мінімуму.[2] Палеосироїдіння, як правило, виключає з раціону зернові і бобові, молоко, олії. Єдиний тип сироїдіння, зафіксований як постійне харчування в людських популяціях на протязі багатьох поколінь, зокрема, в палеоазійських народів, аборигенів Сибіру.

Еволюція людини[ред.ред. код]

Річард Вронгхам з Гарвардського університету стверджує, що приготування рослинної їжі могло стати причиною прискореного розвитку головного мозку людини, що почався 1,8 мільйона років тому, так як полісахариди в крохмальовмісній їжі ставали більш засвоюваними і, як наслідок, дозволяли організму поглинати більше калорій. У цьому випадку «кулінарна революція» допомагає пояснити не перший, а другий період швидкого зростання мозку і зменшення зубів — той, який був пов'язаний зі становленням сапієнсів і неандертальців. Що ж до першого періоду, пов'язаного з появою ранніх архантропів, то для його пояснення, ймовірно, цілком достатньо збільшення частки м'яса в раціоні. Послідовний перехід до все більш легко засвоюваної їжі не тільки знизив енергетичні витрати на жування і травлення, а й створив передумови для зменшення обсягу травної системи, що теж дало чималу економію. Шталь вважав, що, оскільки такі речовини, як целюлоза і крохмаль, які в найбільших кількостях містяться в стеблах, коренях, листках і бульбах, є важко перетравлюваними, ці органи рослин не могли бути основною частиною людського раціону до початку використання вогню. Замість цього в їжу вживалися рослини, які у великих кількостях містять моносахариди і дисахариди — насіння і соковиті плоди. Вміст токсинів в насінні і подібних вуглеводних продуктах теж впливало на раціон. Так, ціаногеновий глікозид, знайдений у лляному насінні і маніоку, ставав нетоксичним при готуванні. Зуби H. erectus і їх знос вказували на вживання такої їжі, як жорстке м'ясо і свіжі коренеплоди.

Історична довідка[ред.ред. код]

На думку сироїдів, у далекому минулому люди харчувалися натуральною, живою їжею. І переважно рослинною. Так, розташування і форма внутрішніх органів (шлунку, печінки, нирок тощо) людини і, наприклад, свині, ідентичні. Але свиня харчується продуктами рослинного походження, а людина — тваринного. Чимало інших тварин, особливо тих, що живуть у дикій природі, є травоїдними. І при цьому вони дужі і витривалі. Для сироїда відповідь очевидна: людина у процесі своєї еволюції, коли перейшла на термічно оброблену їжу, пішла хибним шляхом. На користь сироїдіння часом наводять і інші аргументи. Так, наприклад, біблійні люди харчувалися грубою, примітивною їжею, але при тому жили вельми довго. Адам — 930 років, Ной — 950 років. Поступово вік людини мав тенденцію до зменшення. Вже Авраам прожив 175 років. Потім вік людини встановився на відмітці 70-90 років. На думку сироїдів, причиною того є збільшення у асортименті людини т. зв. «правильної» (термічно обробленої) їжі. Сироїди вважають, що груба, примітивно приготована їжа значно корисніша за ретельно оброблену. Тому ті, хто пережили найбільш драматичні часи історії (війни, голод), незважаючи на поневіряння, жили довше і здоров'я їхнє було міцнішим.[3] У різних релігіях ченці, дервіші, факіри і т. ін. також мало їдять, але виглядають вельми здоровими. Причиною цього називають зміцнення імунітету саме під дією примітивної їжі. Існує зв'язок між їжею й здоров'ям людини, що її споживає. Часом у літературі з сироїдіння цитують апокрифічне неканонічне Євангеліє від єссеїв, в якому є цитати на користь харчування простою їжею, у тому числі й сирою рослинною.[4] Ймовірно, у глибоку давнину, людині сподобався смак їжі, що попала у вогонь, і вона його оцінила. Термічно оброблена їжа, особливо м'ясо, виховала залежність. Поступово смажена і варена їжа стали основою харчування. Люди почали розробляти рецепти страв, виникають національні кухні. Усе частіше і частіше зустрічі, весілля, полювання тощо не обходяться без обідів, банкетів. Для підсилення задоволення від споживання їжі у вжиток увійшли спеції, сіль, чаї, кава, алкогольні вироби тощо. Варена їжа стає більш різноманітною. В епоху Відродження в Італії з'явилася страва карпаччо, яка містила у своєму складі сире м'ясо.[5] У Японії дуже популярна страва з сирої риби сушимі (сусімі). Також японська кухня рясніє стравами, що містять сирі овочі, фрукти, морепродукти, щедро приправлені соєвим соусом. Елементи сироїдіння запроваджує американський пресевітеріанський священик Сільвестр Грем (1794—1851 рр.), винахідник крекерів.[6] Новітнє відновлення сироїдіння починається наприкінці ХІХ — на поч. ХХ ст. у країнах Західної Європи і в США як дієта задля відновлення здоров'я. Пошуки і дослідження Бірхер-Бенера, Джеффрі, Шелтона, Ерета, Брегга та ін. кидають виклик системі. Справа у тім, що у тодішньому суспільстві раціон вживаних людиною страв значно «покращився» у гірший, на думку сироїдів, бік. Зростає вживання білого з пшениці хліба та хлібо-булочних виробів. Все більше і більше вживається білий шліфований рис. Зростає виробництво цукру і солодощів, складовою частиною яких він є, особливо шоколаду. Як наслідок такого харчування поширюється карієс. А у дітей зуби пропадають ще у ранньому віці. Дорослі самі нищать здорові зуби дітей, пригощаючи їх цукерками, морозивом, тортами, що містять крем. Харчова промисловість пропонує замість натуральних продуктів маргарини, трасжири (жири ненатурального походження), консерванти, підсилювачі смаку, фаст-фуди тощо. Стає модним проводити вільний час у кафе. Поширюються технології довготривалого подовження строку реалізації харчів. Так, молочні вироби, виготовляються шляхом термічної обробки, пастеризації. Це ж стосується і пива. Надоїдлива реклама доводить, що саме така їжа є правильною. Для посилення задоволення від їжі пропонуються чорний чай, кава, снеки, алкогольні вироби, сигарети, сигари. Чимало закусок свідомо пересолюють, щоб викликати почуття спраги, а отже бажання випити якийсь напій. Цивілізовані нації стають націями споживачів. З'являються, крім ресторанів та кафе, у великій кількості пункти швидкого харчування. Підприємства, військові частини, навчальні заклади охоплюються «гарячим» харчуванням як єдино правильним. Людство «підсаджують» на шкідливу їжу, доводячи, що це єдино правильна їжа. Багато їсти стає нормою. Шлунок людини від постійного його переповнення розтягується і стає великим. Від того мінюється і її зовнішній вигляд. Одночано зростає і кількість захворювань, які, на думку сироїдів, є прямим наслідком неправильного харчування. Т. зв. «хвороби цивілізації», «вікові зміни» у організмі є прямим наслідком надмірного харчування мертвою їжею протягом багатьох років. З'являються нові типи хвороб, а існуючі набувають небачених, спотворених форм. Зростає роль платної медицини, набуває обертів фармацевтичний бізнес. Лікарі починають «оперативно» реагувати на нові хвороби, у тому числі й шляхом хірургічного втручання. Сироїди вважають, що існує певний зговір потужних продовольчих, медичних, фармацевтичних кланів з метою отримання надприбутків. Головне їхнє завдання — «підсадити» людину на шкідливу для неї неприродну термічно оброблену їжу, викликати у неї залежність від бажання їсти цю їжу. Завдяки цьому викликати потребу систематично купувати харчі. А потім платно лікуватися від наслідків такого харчування, витрачати величезні кошти на діагностику, складні операції, ліки. Практично зникають абсолютно здорові, не хворі ніякими хворобами і абсолютно незалежні від лікарень і аптек люди. Людина, яка офіційно вважається здоровою, насправді має хворобливе самопочуття. Головне завдання сироїдіння, на думку самих сироїдів — повернути людство до тих традицій харчування, які були нормою до переходу на термічно оброблену їжу і яким сотні тисяч років. Тим більше, що організм людини пристосований до рослинної їжі. Вегетаріанство починає свій масовий рух в Англії у 1842 році. У 1917 році у Каліфорнії з'являється перший сироїдний ресторан, що пропрацював близько чверті століття. Його власники Віра і Джон Ріхтери не лише годували людей, але й пропагували сироїдіння.[7] У 1944 р. На базі вегетаріанства виникає рух веганів, котрі вважають, що вегетаріанство не поборює головних причин хвороб людства, оскільки не заперечує термічно оброблену їжу. У СРСР у 1931 році видавалася книга «Сырая пища и её приготовление», яка теж пропагувала сироїдіння.[8] Проте цей рух поширення і розвитку не набув. У останні роки сироїдіння значно поширилося у світі, хоч масовим рухом назвати його важко.

Перехід на сироїдіння[ред.ред. код]

Якоїсь однієї універсальної схеми переходу на сироїдіння не існує. Відомо чимало рекомендацій як це робити. Їх умовно можна поділити на дві групи:

1.Радикальний перехід. Відразу, рішуче і негайно.

2.Поступовий, повільний, поетапний перехід з відмовою на кожному етапі від якогось продукту чи інгредієнту і введенням у вжиток сирої їжі. Перед майбутнім сироїдом стоїть чимало завдань:

• побороти залежність від термічно обробленої їжі;

• відвикнути від знайомих смакових відчуттів і виховати нові відчуття смаку живої їжі;

• припинити частково або повністю вживати чорний чай, каву, приправи, підсилювачі смаку, алкоголь, молоко, яйця, тютюнові вироби;

• відмовитись від раніше улюблених перших і других страв: варених борщів, супів, каш, котлет, біфштексів, гуляшу, вареників, пельменів, соусів, підлив, кетчупів;

• припинити вживати смажене насіння, солоні смажені горіхи, чипси, солоні сухарі;

• перестати пити фруктові й овочеві соки, що пройшли термообробку, соки з концентратів;

• перестати їсти цукерки, шоколад, тістечка, торти, морозиво, желе, креми, печиво;

• припинити пити колу та інші газовані та шипучі напої;

• адаптуватись з новим світобаченням між старими і новими знайомими, що не є сироїдами і не сприймають сироїдіння, побороти стереотипи, що склалися у суспільстві;

Про несприйняття людиню вареної їжі сироїди говорять так. Скажімо, під час підгодовування маленької дитини вареною кашкою вона випльовує з рота ці варені подрібнені зерна. Це відбувається через те, що немовля не сприймає таку «необхідну» їжу. І дитина цілком права. Але дужі дорослі силою натопчують її цією неправильною їжею. Поступово малюка привчать до поїдання варених змелених зерняток, що ніяких цілющих властивостей не мають.[9]

Література з сироїдіння містить чимало порад і рекомендацій як це зробити. Зокрема існують способи переходу по Шелтону, Джефрі.[10] Вікторія Бутенко пропонує 12 ступенів переходу до сироїдіння, а Ольга Валожек 10 кроків.[11] Олександр Левшинов теж має свої рекомендації.[12] Головна мета усіх цих порад полягає у тому, щоб максимально полегшити усі негативні відчуття від цього переходу. Больові відчуття, свого роду «ломка», не лише можливі, але й передбачувані. Вони складні рівно настільки, наскільки був забруднений шлаками і токсинами організм до переходу на сироїдіння. Перехід не повинен бути таким, що різко підірве здоров'я і приведе людину у табір тих, хто намагався та не зміг. Досвідчені сироїди пропонують перехід влітку, під час відпустки, коли є чимало свіжих овочів, фруктів, зелені тощо. Коли тепло і можна приймати сонячні і водяні ванни на свіжому повітрі. Швидкий перехід є своєрідним стресом, тому усе ж кращим є поступовий перехід: спочатку відмова від дуже жирних сортів свинини, потім від яловичини, далі від м'яса птиць і яєць. У останню чергу від риби. Потім ще 2-3 місяці можна вживати молоко. Так майбутній сироїд стає вегетаріанцем. Потім настає відмова і від молока. Аж до повної адаптації.[13] Перехід на сироїдіння є реальним очищенням організму від шлаків і токсинів, тому майже всі люди переживають великі складності при цьому переході. Хтось, чий організм забруднений менше, відчуває це у меншій мірі. Хтось — сильніше. Але підвищення тиску, температури, больові відчуття, виразки, свербіння, висипання на тілі відбуваються майже у всіх без винятку людей. Можуть боліти зуби, тріщини на п'ятках, післяопераційні шви. Може загостритися геморой. Можливі шлункові розлади. Бувають випадки запаморочення при різкому вставанні з місця. Це означає, що організм переживає процес вичищення, детоксикації. І не варто йому заважати.[14]Майже у всіх сироїдів-початківців спостерігаються проноси, що тривають кілька місяців, стоматити, своєрідні рани у ротовій порожнині. Хворобливий стан організму і больові відчуття теж цілком можливі.[15] Детоксикація може тривати як кілька тижнів, так і місяці, але не варто панікувати. Треба чекати її закінчення. Головне — мати чітко поставлену мету і свідомо йти до неї. Однією з ознак, що детоксикація відбулася, є після її завершення повна байдужість людини, що перейшла на нове харчування, до запахів і вигляду термічно обробленої їжі.

Меню сироїда[ред.ред. код]

Загальні рекомендації[ред.ред. код]

Досвідчені сироїди кажуть: «Ми є те, що ми їмо». Або: «Скажи, що у тебе у тарілці, і я скажу хто ти. Я не лише розкажу про тебе, але й навіть скажу, що на тебе чекає у майбутньому».[16] Тобто енергетичну і харчову якість своєї їжі вони знають добре.

На перший погляд може здаватися, що сироїди не мають задоволення від поглинання своїх страв, що їхній раціон бідний і несмачний. Справді, певні смакові відчуття відходять у минуле, але вони заміщуються новими смаками і уподобаннями. Так, наприклад, смажені солоні горіхи замінюються сирими. І смак справжніх живих горіхів інший. Краща і їхня енергетична цінність. Це ж стосується сирого соняшникового чи гарбузового насіння. Їжу натуропатів (так сироїди самі інколи називають себе) складає лише жива, тобто не оброблена ніяким тепловим способом, їжа. Вона складається з живих клітин, які наповнюють організм життям. Вся варена, смажена, тушкована, оброблена паром, пасерована, копчена їжа є мертвою. Вона є просто масою, що наповнює шлунок, від якої немає ніякої харчової цінності. Консерви у цьому списку найбільш небезпечні. Інколи можна прочитати думку, що мариновані страви зберігають свою живу цінність лише у перші години після маринування. А потім теж втрачають поживні властивості.[17] Взагалі, чим довше страва оброблялася високою температурою, тим вона небезпечніша. Почуття задоволення від її поглинання сумнівне. Часом у прихильників вареної їжі спостерігається традиція готувати велику порцію страв відразу на кілька днів, а то й на тиждень. Аргумент господині: немає часу постійно стояти біля плити. Кому треба, той розігріє і поїсть. Розігрівають потім цілу каструлю. Залишки ставлять у холодильник. Так, одна і та сама страва може розігріватись і охолоджуватись декілька разів. А буває, що розігріту страву закутують рядном, щоб вона упріла і дочекалася того, кого хочуть почастувати «гаряченьким». Мабуть, не варто і пояснювати, що такі експерименти є смертельно небезпечними! Термічно оброблена їжа й так є отрутою, а розігріта й охолоджена кілька разів вона особливо небезпечна. Інколи сироїдні рецепти передбачають ошпарювання певних продуктів гарячою водою, але лише задля еластичності при переробці. Забороняється нагрівання їжі вище 41 градусу, оскільки саме така температура не призводить до знищення ензимів. Сироїди добре орієнтуються у харчовій якості продуктів, тому не допускають змішування білків з крохмалем і вуглеводів з крохмалем. У літературі на цей випадок є рекомендації.[18]У разі неправильного змішування можливий дискомфорт у шлунку. Також рекомендується краще вживати вранці свіжі соковиті фрукти, а овочі залишити на вечір. Це також пов'язане з роботою кишкового і шлункового тракту.

Окремі продукти та їх характеристика[ред.ред. код]

Рекомендується нічого не запивати, а відокремлювати прийом їжі від пиття. Краще пити так звану «живу» воду, тобто воду, приготовану за спеціальною технологією. Рецептів живої (вимороженої) води останнім часом достатньо в інтернеті. Дозволяється пиття криничної води, тобто води з природних джерел. Можна несистемно пити мінеральні води, але без газу. Воду з водогонів пити не варто. Вона несе в собі негатив енергетики труб, якими її переганяли, а також її обробляли хлором. Отже, вона шкідлива.

Каву та чорний чай також вживати не треба. Можна пити зелений чай. Але обов'язково без цукру. Дозволяються трав'яні чаї. Теж без цукру. Вважається, що коли людина п'є чай з цукром, вона п'є не чай, а просто солодку водичку. Є сироїди, які визнають пиття лише води, що не кип'ятилася, вважаючи чай, узвар тощо різновидом вареної їжі.

Замість цукру дозволяється мед. Але чимало сироїдів виступають проти меду. Необхідний для життя цукор треба брати лише з солодких фруктів та овочів. Каву повністю виключають із вжитку.

Існує чимало рецептів сироїдного хліба. Дозволяється вживати чорний житній хліб або хліб з висівками. Краще засушений. Але більшість сироїдів хліб не вживають.

Солити нічого не радять. На перехідних етапах дозволяється вживати морську сіль. Але не присолювати страви, а робити своєрідні «сліди» з солі. Той, хто відійшов від вживання солі, стверджує, що будь-який продукт має і так в собі достатньо солі. І її після переходу на сироїдіння починаєш відчувати.

Сироїди взагалі переконані, що при правильному живому харчуванні відкриваються і значно краще працюють рецептори, що смакують стравою. Тому смакові відчуття у них кращі, аніж у тих, хто харчується традиційно.

Дозволяється використання яблучного оцту, але виключно натурального. Вершкове масло вживати не варто. Підходить для сироїдіння будь-яка олія, але отримана шляхом сирого віджиму.

Варто вживати будь-які горіхи, плоди, овочі, фрукти, насіння. Картоплю у сирому вигляді краще не вживати. Її харчові цінності сумнівні. Якщо таке бажання є, то це не суперечить правилам сироїдіння. Але таке варто робити нечасто. Це ж стосується стиглих квасолі, гороху та інших бобових, що містять крохмаль. Сирий зелений горошок є дуже поживним.

Варто вживати будь-яку зелень. Кріп, петрушку, салат, селеру, щавель. Добре смакує як стигла, так і зелена цибуля. Великою популярністю у сироїдів користуються смузі та коктейлі з зелені, фруктів та овочів, сирі соки. Ці страви повинні бути вжиті відразу після їх приготування. Постоявши навіть недовго, вони втрачають поживні властивості.

Дехто вживає сирі яйця. Харчова цінність їх сумнівна. Білок яйця є джерелом слизини. Жовток дещо цінніший. Сироїди намагаються відмовитись від яєць. Часто з веганських переконань, адже яйця є ембріонами ненароджених птахів. Ті ж, хто їх вживають, мусять купувати їх у перевірених продавців, щоб мати екологічно чистий продукт. Це ж стосується м'яса і риби. Риба підходить краще морська. Але, як зазначалося раніше, сироїдів, що вживають м'ясо, молоко, яйця та рибу, відносно небагато. Більшість натуропатів ці продукти не сприймають. Щодо арахісу, то його можна вживати так саме, як горіхи (волоські, кедрові, лісові, кеш'ю), але варто пам'ятати, що арахіс не горіхи, а боби. І їх харчова цінність не висока.

Дуже активно сироїди використовують кунжут, лайм, інжир, фініки, цитрусові, авокадо, манго насіння льону. Також вживають у їжу пророщені зерна. Як самостійно, так і у салатах. Інколи, несистемно, вживають каші з розмочених круп, наприклад з гречки. Але з не смажених зерен.

Зустрічаються у меню сироїдів як дорогі, з використанням екзотичних плодів та горіхів страви, так і більш економні їх варіанти. Скажімо, на основі моркви, буряків, капусти, яблук, цибулі тощо.

Кухня сироїда[ред.ред. код]

З домашньої побутової техніки у сироїдів можуть бути лише блендер, соковижималки різних типів (ручна, шнекова, прес, центрифуга) фруктів та овочів та дегідратор. До дегідраторів відношення прискіпливе, оскільки він не повинен давати температуру понад 41 градус. Висушені у ньому фрукти і овочі теж високо цінуються у харчуванні сироїдів. У торговельній мережі сухі фрукти часом не відповідають вимогам, оскільки їх або сушили з порушенням технології високою температурою, або обробляли хімічними препаратами чи мастилом. Електричні та газові плити, холодильники, а також величезна маса іншої побутової техніки і посуду непотрібні. Як це не здається дивним, але існують рецепти не лише сироїдних салатів, але й хліба, піци, кремів, тортів, супів, борщів, шоколаду. Замість какао використовують кероб. Посуд сироїдів після харчування чистий. Він легко відмивається звичайною водою. Часом сироїди-гурмани переходять до моносироїдіння і роздільного харчування і припиняють експериментувати із стравами. А просто споживають за один прийом лише один тип їжі, вже не помічаючи залежності від смаку.

Наслідки переходу на сироїдіння[ред.ред. код]

Зміни, що відбуваються з сироїдами[ред.ред. код]

1. Зменшення ваги. Відчуття легкості у тілі.

2. Відчуття тепла і пульсації у тілі.

3. Постійна рухова активність, бажання рухатись.

4. Стійкий імунітет і неможливість захворіти за будь-яких умов.

5. Зцілення від будь-якої хронічної хвороби або значне покращення самопочуття при дуже запущених формах захворювання.

6. Зменшення артеріального тиску. Покращення кровообігу.

7. Неймовірна витривалість. Відсутність відчуття втоми м'язів після важкого трудового дня.

8. Спроможність тривалий час обходитись без їжі.

9. Приємні відчуття після харчування. Приємне тепло або холод по тілу.

10. Стійкість до погодних умов. Хоч до спеки, хоч до холоду.

11. Зникає неприємний запах тіла. Одяг менше забруднюється. Зникають опрілості. Пропадає запах поту. Шкарпетки можна носити без прання кілька днів.

12. Дуже міцний, але нетривалий (4-6 год.) сон. При цьому неймовірно драматичні сновидіння.

13. Спроможність зважено і розсудливо міркувати, знаходити спільну мову з оточуючими, неконфліктна поведінка. Відсутність агресивності нетерпіння до оточуючих. Толерантність і одночасно послідовність і принциповісь. Уміння знаходити спільну мову з людьми.

14. За умов дуже активної діяльності легке дихання і внутрішній спокій.

15. Позитивні оцінки вашого зовнішнього вигляду через втрату ваги і здоровий вигляд.[19]Швидше за все після успіхів сироїдіння вам прийдеться значно оновити або скоротити свій гардероб, тому що ваш попередній одяг може вам вже й не згодитися. Новий одяг буде значно менший за розміром. Піонери сироїдіння вважають, що завдяки цьому способові харчування і життя людина може прожити набагато довше, аніж на м'ясі і термічно обробленій їжі. Принаймні на 20-30 років точно. В. Шемчук доводить, що у ідеалі сироїд може досягти безсмертя, якщо запустить цілющі сили організму.[20]Проте тим людям, що живуть нині, це зробити не вдасться через те, що вони вже суттєво порушили правила харчування і зруйнували свій імунітет. Стали смертними. Така точка зору все ж здається ненауковою, оскільки все, у тому числі й життя людини, має свій кінець. А от відтягти якнайдовше цей кінець цілком реально. У середовищі сироїдів панує і інша точка зору: неважливо СКІЛЬКИ ти проживеш, важливо ЯК ти проживеш. Краще прожити життя повноцінно, зберігши працездатнісь і світлий розум.

Стосунки з офіційною медициною[ред.ред. код]

Сироїди не живуть у якомусь ізольованому просторі, вони, як і всі інші люди, є частиною суспільства. Тому теж періодично бувають у лікарнях, проходять медичні огляди. Після очищення організму і отримання величезного імунітету, якого до того у них не було, вони починають відверто бачити недоліки сучасної медицини. Критика ними медицини полягає у тому, що остання не лікує людей, а спостерігає за їх хворобливим станом і супроводжує у подальшому прогресуванні хвороби. Хвороба при цьому не відступає, а найчастіше ускладняється. Логіка приблизно така:

  • медицина лікує не причини хвороби, а її симптоми. Приборкування симптомів відбувається радикально, методом потужної дії хімічних препаратів (таблетки, краплі, щеплення, уколи), а також хірургічним втручанням. У складних випадках ще й опроміненням. Це справді може тимчасово, на невеликий час, загальмувати розвиток хвороби;
  • після нібито вдалого лікування хворий повертається до звичного життя, отримавши призначення споживати ті чи інші ліки. І продовжує старий спосіб життя, у тому числі й неправильно харчуватись. Деякий час таке лікування діє. Потім організм звикає до дії саме цього виду ліків, адаптується. Тоді лікар пропонує хворому інший, більш дієвий, препарат з асортименту тих ліків, що представлені на ринку фармацевтичної продукції, в аптеках;
  • часом після тривалого і виснажливого лікування під дією ліків і процедур (тієї ж хіміотерапії), у хворого спостерігається таке послаблення імунітету і погіршення самопочуття, що він вже змушений лікувати не ту хворобу, через яку опинився у лікарні, а наслідки самого лікування;
  • оскільки хвороба прогресує далі, то можливі рецидиви, а отже повернення хворого до лікарні знову, але вже з більш небезпечним діагнозом;
•сам лікар не називає хворому першопричини хвороби – неправильне харчування, шкідливі звички, малорухомий спосіб життя, отруєння організму шлаками і токсинами. Він реагує вже на наслідки хвороби;
  • підготовка майбутніх лікарів у медичних закладах здійснюється таким чином, що їх не навчають тим істинам, яких дотримуються сироїди;
  • лікарня нагадує свого роду ремонтну майстерню, де щось вкололи, щось вирізали, щось пришили і відправили додому, але не надали необхідні знання як змінити себе самому на краще, щоб не допустити нових ускладнень;
  • переважна більшість лікарів сама не володіє знаннями про здоровий спосіб життя. Більшість з них теж страждають тими ж самими хворобами, від яких лікують хворих. Вони теж мають шкідливі звички і хворобливий вигляд. І самі потребують допомоги;
  • у дискусії як харчуватися, лікар, як правило, оригінальної відповіді, що задовольнить сироїда, не надасть. У кращому разі з розумним виразом обличчя скаже, що треба їсти все в міру;
  • від неправильного харчування прогресують вже відомі форми хвороб, вони набувають новітніх, раніше невідомих, спотворених форм, яких лікарі можуть і не знати, а отже, не знають чим і як їх лікувати;
  • у країнах з високо розвиненою медициною з сучасним медичним обладнанням і значно більшими можливостями ніякого прогресу у порятунку людей від страшних хвороб не спостерігається;
  • більшість лікарів не пов'язують чиєсь вилікування з сироїдінням;

Отже, пересічний сироїд зазвичай скептично ставиться до можливостей сучасної медицини і її новітніх досягнень. Він переконаний, що кращим лікарем для самого себе є сама людина, яка знає свій організм. Хвороба може стати помічником людині, вона є сигналом, що та робить щось не те, що їй треба радикально змінити свій спосіб життя і своє харчування. Він відмовляється від щеплень, вважаючи їх непотрібним втручанням з метою послаблення імунітету. Це ж стосується будь-якого лікування з використанням хімічних препаратів. У випадку, якби сироїдіння стало нормою для більшості людей, на думку самих сироїдів, деякі галузі медицини стали б непотрібними. Залишились би ті, які допомагають людині при пораненнях, травмах, нещасних випадках тощо. Таке ж відношення до аптек. Сироїди не купують не лише ліки, але виготовлені хімічною промисловістю вітаміни, замінники цукру тощо. Вони послідовні у тому, що будь-яка хімія не повинна попадати у організм. Виняток можуть складати хіба що лікарські трави для фіточаїв. Відвідування лікарень інколи сироїди підтримують. Це потрібне для, того щоб: • довести собі і оточуючим, що ти абсолютно здоровий; • контролювати процес свого оздоровлення: зменшення ваги, схуднення; • здійснювати періодично аналізи сечі, крові, стула з метою переконання, що з вами все гаразд і ви на вірному шляху; • діагностувати стан мікрофлори у шлунку і кишках задля ознайомлення з тим, які саме мікроорганізми вам заважають; Зрештою, це також необхідно задля того, аби вивчити хід логіки міркувань окремих лікарів. Чому саме, яким своїм «зусиллям» вони вдячні за ваше цілком самостійне зцілення.[21] Сироїди виступають на захист тварин, проти побутової хімії. На їх переконання, продовольча, медична і фармацевтична галузі переживають ті ж самі процеси комерціалізації, що і бідь-яке інше виробництво та торгівля. Головним для будь-якого підприємництва є отримання надприбутків. Тому і розвиваються ті напрямки медицини, які приносять прибутки. Альтернативні ж напрямки гальмуються і свідомо дискредитуються. Серед лікарів-практиків тих, хто пропагує сироїдіння та його елементи, небагато.

Стосунки з оточуючими[ред.ред. код]

Мають місце і ситуації, коли у стосунках з прихильниками термічно обробленої їжі сироїд зустрічає агресію і нерозуміння. Його перестають запорошувати на заходи зі споживанням іжі, приправленої алкогольними напоями. Їм нецікаве його товариство. Стає «білою вороною».[22] Він може бути повністю байдужим до телебачення, політичних новин, легко бачить маніпулювання громадською думкою, фальш різноманітних заяв. У стосунках з людьми сироїди намагаються не конфліктувати. У відношенні до політичних процесів, дотримуються твердження, що будь-яка боротьба є нещирою, спрямованою не на вирішення проблеми, а на відсторонення конкурентів, опонентів, на здобуття монополії. Політика — зіткнення лобістів. Пересічна людина тут навряд чи щось змінить. Будь-який конфлікт, на їх думку, є насамперед зіткненням агресивно налаштованих людей, що неправильно харчуються. У арміях не випадково годують термічно обробленим м'ясом, іншими стравами. Це робиться свідомо для формування і підсилення агресії. Тому між сироїдів є ті, хто демонструють громадську активність, а є налаштовані аскетично люди, що не налаштовані конфліктно до суспільства і оточуючих. Є між них і люди суспільно активні у різних галузях життя.

Сироїди і релігія[ред.ред. код]

Сироїд може належати до будь-якої конфесії, може бути атеїстом або пантеїстом. Може захоплюватись езотерикою, філософією. Чимало сироїдів цікавиться східними релігіями, зокрема буддизмом. Характерним явищем є спроба самовдосконалення через пошук власного «я» у світі. До традиційних конфесій, що пов'язані з владою, відносяться, як правило критично. Не сприймають догматизм, сувору регламентацію, зайву обрядовість, клерикалізм тощо.

Міфи про сироїдіння[ред.ред. код]

1. Сиру їжу легко і просто вживати. Насправді це не так, особливо при переході на сироїдіння. Адаптація є вельми складною. Особливо коли вивчаєш можливості свого тіла.

2. Сироїдіня потребує великих грошей. В дійсності це далеко не так, оскільки сироїд не купує масу дорогих харчів, у тому числі м'яса, а також він не купує алкоголь, тютюнові вироби, хліб, цукор, інші солодощі, ковбаси, молочні вироби тощо. Деякі екзотичні товари справді дорогі, але інколи вони вельми калорійні у невеликих порціях. Крім того, сироїд значно менше витрачає грошей на плату за комунальні послуги, електроенергію. Помічено, що сироїду простіше купити якусь вельми потрібну недешеву річ, оскільки він менше витрачає грошей взагалі.

3. При сироїдінні виснажується організм. У реальності це не так. Сироїд справді істотно худне. Втрачає частину ваги. Але він не виснажений. Буває, що після втрати частини ваги він знову дещо поправляється.

4. Організм недоотримує вітамін В12. Реально він продовжує надходити. Але з рослинної їжі. З пророщених зерен.

5. Організмові не вистачає білків і амінокислот. Насправді у організм білки надходять, але білки рослинного походження.

6. Постійна нестача енергії. Як вже зазначалося раніше, сироїди вельми енергійні і працездатні.

7. Сироїдіння впливає негативно на потенцію. Насправді потенція лише зростає. Та й фігура сироїда вельми приваблива.[23] До речі, чимало сироїдів-чоловіків одружуються знову у вельми поважному віці. Часом на молодих жінках.

Вважається, що справжні позитивні зміни від сироїдіння настають через два роки після остаточного переходу. Якщо за цей час людина не зірвалася, можна вважати, що як сироїд вона відбулася.

Критика[ред.ред. код]

Помічено, що прихильники сироїдіння аж занадто ідеалізують його. Так, доволі часто, майже завжди, література по сироїдінню не акцентує увагу читача на можливих його негативних наслідках, зосереджуючи увагу лише на успіхах. Американець Фредерік Патенод у своїй праці «Секрети сироїдіння» пише: «Багато хто губить сироїдінням собі здоров'я. У більшості випадків це результат поганих або безглуздих порад».[24] На його думку, головна причина помилок більшості сироїдів полягає у тому, що вони, переходячи на сироїдіння, захоплюються жироперенасиченою дієтою. Від того, а також від багатьох інших помилок, ускладнення під час переходу на сироїдіння можуть бути дуже вельми сер'йозними. Чимало сироїдів-початківців страждають від нестатку калорій. Від змішування продуктів, які змішувати не варто. Енергетична цінність овочів значно менша за фрукти. На ніч фрукти краще не вживати. Сам він хоч і переконаний сироїд, але має вельми сумний досвід переходу на сироїдіння. З сумом також акцентує, що чимало порад від сироїдів теж є не аж занадто вірними.

Крім того:

  • Харчування екологічно чистими фруктами може виявитися дорогим або недоступним в різних регіонах; а те, що доступне по цінах, часто містить ГМО або насичене добривами, отрутохімікатами.
  • обмеження у виборі їжі може негативно позначитися на соціальних зв'язках індивіда;
  • за різкого переходу на суто фруктове харчування можуть виникнути сильні прояви інтоксикації і розбалансованість організму, занепад сил і навіть депресія;
  • довгий час після зміни стилю харчування привабливість колишньої їжі не усувається, що може викликати дратівливість і постійне відчуття незадоволеності;
  • при обмеженому наборі продуктів складно збалансувати їжу необхідним набором поживних речовин.

Слід зазначити, що на всі ці аргументи у підготованого сироїда є вельми переконливі відповіді для спростування.

Знамениті сироїди[ред.ред. код]

  • Бірхер-Беннер Максиміліан (1867—1932 рр.) — швейцарський лікар. Один з піонерів натурального харчування. Вважається винахідником мюслі.
  • Шелтон Герберт (1895—1985 рр.) — американський вчений, засновник теорії роздільного харчування.
  • Арнольд Ерет (1866—1922 рр.) — знаменитий фрукторіанець-практик, дослідник можливостей людського організму, автор книги «Цілюща система безслизової дієти», розробник унікальної системи, названої його ім'ям.
  • Шаталова Галина Сергіївна, лікар-нейрохірург — рекомендує дотримуватися в цілому помірного «видового харчування» як найбільш підходящої для людини, на її думку, дієти (відмовляється як від аскетизму, так і від переїдання в їжі)[25];
  • Тер-Аванесян (Атеров) Аршавір — іранський вірмен, автор дуже популярної книги «Сироїдіння». Книга вийшла у 60-х.рр. ХХ ст. Після смерті двох дітей, Віктора і Шанет, виховав на сироїдінні доньку Анаїт, абсолютно здорову. Свої враження від сироїдіння і змалював у книзі.[26];
  • Демі Мур, актриса — всеїдний сироїд[27];
  • Наталі Портман — актриса. Із 8 років вегетаріанка;
  • Ума Турман — актриса;
  • Кірстен Данст — актриса;
  • Олексій Мартинов, соліст гурту Сценакардія — веган, харчується сирою рослинною їжею і медом, активно захоплюється спортом[28];
  • Лев Семенович Понтрягін, радянський математик — помірний сироїд в останні 8 років життя;
  • Бутенко Вікторія — американка російського походження, автор популярних книг «Зелень для життя», «12 ступенів сироїдіння» та ін.
  • Ел Кейсі, Сиромоноїд. Репер, автор і виконавець пісень, музичний продюсер, оранжувальник, афоризмолог, композитор, актор. Україна/Росія;
  • Йон Тор Бірґіссон — вокаліст і гітарист ісландського гурту Sigur Rós;
  • Марва Оганян — лікарка і відома пропагандистка сироїдіння;
  • Ваге Даніелян (1920 р.н.) — житель Єревана, сироїд з великим стажем.
  • Ганна Якуба — тренер із сухого голодання і сироїдіння;
  • Валентин Ніколаєв — письменник, син Юрія Ніколаєва, лікаря, що лікував голодуванням;
  • Єлісеєв Олександр — вельми популярний у соціальних мережах сироїд, більш відомий під псевдонімом Ізюм, автор книжок «Сповідь сироїда» та «Сироїдна монодієта».
  • Сергій Доброздравін — коуч із питань бізнесу і сироїдіння;
  • Джеріко Санфаєр — тренер із фітнесу і бодібілдінгу, нині праноїд;
  • Павло Сєбастьянов — власник магазину для сироїдів «і-мне», письменник і пропагандист ЗСЖ;
  • Макс Небос — власний найбільшого у світі сироїдського ресторану «Небос»;
  • В. Шемчук — письменник, автор книги «Сироїдіння — шлях до безсмертя».
  • Ольга Валожек, авторка книги «Сироїдіння. Їжа, що зцілює клітки».
  • Левшинов Андрій (1957 р.н.) — російський просвітлений майстер йоги, тренер зі східних єдиноборств. Автор багатьох книг зі здорового способу життя. Найбільш відома його ґрунтовна поаця «Жива їжа. Сироїдіння».
  • Тетяна Федоренко — тренер із переходу на сироїдіння.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

1. Бутенко В., Бутенко С., Бутенко В. Кулинарная книга сыроеда. — СПб.: Питер, 2011. — 256 с.

2. Бутенко В. 12 ступеней к сыроедению

3. Бутенко В. Сыроедение. Живая кухня. Большая книга рецептов. — СПб.: Питер, 2011. — 128 с.

4. Валожек О. Сыроеление. Еда, исцеляющая клетки организма. — М.: Астрель, 2012. — 154 с.

5. Гогулан М. Не болейте. Правила полноценного питания.

6. Левшинов А. Живая кухня. Сыроедения: энергетика, психология. — М.: Астрель, 2012. — 502 с.

7. Новиков Михаил. Радужное сыроедение. — М. 2013. — 2013. — 230 с.

8. Тарасов Н. В., Бохановская Т. И. Сырая пища и её приготовление. — Ленинград., 1931. — 130 с.

9. Шемчук В. А. Сыроедение — путь к бессмертию. — М.: Омега Плюс, . — 176 с.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Частота вживання: сироїдіння — 66 000, сироїдство — 5000, сироїдення — 5000 — дані на січень 2016
  2. Основи палеосироїдіння
  3. [Левшинов А. Живая пища. Сыроедение. — М., 2012. — С. 84.]]
  4. [Левшинов А. Живая пища. Сыроедение. — М., 2012. — С. 423—431.]
  5. [Валожек Ольга. Сыроедение. Еда, исцеляющая клетки организма. — М., 2012. — С. 18.]
  6. [Валожек Ольга. Сыроедение. Еда, исцеляющая клетки организма. — М., 2012, — С. 18.]
  7. [Валожек О. Сыроедение. Еда, исцеляющая клетки организма. — М.: Астрель, 2012. — С. 19.]
  8. [Тарасов Н. В., Бохановская Т. И. Сырая пища и её приготовление. — Ленинград, 1931.]
  9. [Левшинов А. Живая кухня. Сыроедения: энергетика, психология. — М.: Астрель, 2012. — С. 62 — 63.]
  10. [Валожек О. Сыроеление. Еда, исцеляющая клетки организма. — М.: Астрель, 2012. — С. 46 — 47.]
  11. [Валожек О. Сыроеление. Еда, исцеляющая клетки организма. — М.: Астрель, 2012. — С. 31 — 47.]
  12. [Левшинов А. Живая кухня. Сыроедения: энергетика, психология. — М.: Астрель, 2012. — С. 97.]
  13. [Новиков Михаил. Радужное сыроедение. — М. 2013. — С. 35 — 36.]
  14. [Новиков Михаил. Радужное сыроедение. — М. 2013. -С. 40.]
  15. [Левшинов А. Живая кухня. Сыроедения: энергетика, психология. — М.: Астрель, 2012. — C. 102—103.]
  16. [Левшинов А. Живая кухня. Сыроедения: энергетика, психология. — М.: Астрель, 2012. — С. 15.]
  17. [Левшинов А. Живая кухня. Сыроедения: энергетика, психология. — М.: Астрель, 2012. — С. 34 — 35.]
  18. [Гогулан М. Не болейте. Правила полноценного питания]
  19. [Новиков Михаил. Радужное сыроедение. — М. 2013. — С. 40.]
  20. [Шемчук В. А. Сыроедение — путь к бессмртию. — М.:Омега Плюс, 2009. — С. 60 — 61.]
  21. [Новиков Михаил. Радужное сыроедение. — М. 2013. — С. 40.]
  22. [Левшинов А. Живая кухня. Сыроедения: энергетика, психология. — М.: Астрель, 2012. — С. 78 — 80.]
  23. [Новиков Михаил. Радужное сыроедение. — М. 2013. — С. 46 — 47.]
  24. [1]
  25. Галина Сергеевна Шаталова
  26. [2]
  27. Деми Мур: Сыроедение
  28. Алексей Мартынов: Чтобы стать Человеком, необходимо быть вегетарианцем

Посилання[ред.ред. код]