Ситняки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Ситняки
Sytnaky mkr gerb.png Sytnaky mkr prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Макарівський
Рада/громада Ситняківська сільська рада
Код КОАТУУ 3222787401
Основні дані
Засноване 1507
Населення 764
Площа 0,14 км²
Густота населення 5457,14 осіб/км²
Поштовий індекс 08040
Телефонний код +380 4578
Географічні дані
Географічні координати 50°24′52″ пн. ш. 29°41′58″ сх. д. / 50.41444° пн. ш. 29.69944° сх. д. / 50.41444; 29.69944Координати: 50°24′52″ пн. ш. 29°41′58″ сх. д. / 50.41444° пн. ш. 29.69944° сх. д. / 50.41444; 29.69944
Середня висота
над рівнем моря
156 м
Найближча залізнична станція Бородянка
Відстань до
залізничної станції
32 км
Місцева влада
Адреса ради 08040, Київська обл., Макарівський р-н, с. Ситняки, вул. Леніна[джерело?], 125а, тел. 3-34-31
Карта
Ситняки. Карта розташування: Україна
Ситняки
Ситняки
Ситняки. Карта розташування: Київська область
Ситняки
Ситняки

Ситняки́ — село в Україні, в Макарівському районі Київської області, центр сільської ради. Розташоване за 8 км від районного центру та за 56 км від обласного. Найближча залізнична станція — Бородянка, за 32 км. Площа населеного пункту становить 177 га, кількість дворів — 393. Кількість населення — 630 осіб. День села — 21 вересня.

Історія[ред. | ред. код]

1507 року рожівські маєтності Лозів включали в себе серед інших село Ситняківщина над р. Здвиженем. Проте, вже 1574 року Ситняківщина згадана як озеро, 1612-го — як урочище, 1618-го — як поле. Можна припустити, що в цей час поселення тимчасово не існувало[1].

З протесту митрополита Рутського 1616 року відомо, що «пан Стефан Лозка відняв від митрополичого помістя Ніжилович на 2 милі землі і осадив на цій землі село Ситняки».

1762 — Рожевське староство, що складалося окрім містечка Рожева із сіл Ситняки, Небелиця та поселень Комарівки, Жмурівки та Борівки привілеєм Августа ІІІ було дано Варфоломію Михаловському. Йому воно приносило прибутку до 30000 злотих.

У липні 1768 року в селі побували козаки Івана Бондаренка[2].

У середині XIX ст. у Ситняках вже проживало 678 осіб. Тут була численна єврейська громада. Селяни викуповували землю і з 1861 р платили щорічний викуп 526 крб.

До села належала і Завалівка. Цим хутором володів макарівський власник Павша. Але в 1875 р., невдовзі після заснування, помістя купила капітанша Л. А. Шульгіна. Проте вона не довго володіла Завалівкою і продала її майору А. Л. Карповичу.

Радянська влада була встановлена на селі в 1920 р. Тоді ж було створено і комнезам, який займався розподілом землі серед селян та допомагав продзагонам «викачувати» зерно в селі та в організації колгоспу, куди селяни не мали бажання іти. Лише в 1929 р. місцевій владі вдалося створити ТОЗ. На його базі в 1930 р. виник колгосп «Червоний плугатар».

Під час Німецько-радянської війни 367 жителів села захищали її зі зброєю в руках. 9 липня 1941 р. нацисти окупували Ситняки, вивезли на каторгу 71 людину. 7 листопада 1943 р. Червона армія звільнила село, але в листопаді-грудні поблизу нього йшли жорстокі бої. Воїни 20-ї мотострілецької бригади (командир генерал-майор П. С. Ільїн) відбивали контратаки нацистів. 214 жителів села були нагороджені орденами і медалями Союзу РСР, 159 — полягли смертю героїв. У селі є пам'ятник воїнам, які загинули при визволенні села, їх прізвища написано на мармурових плитах. У 1968 р. на рубежі оборони радянських військ встановлено пам'ятний знак.

У 1964 р. збудовано восьмирічну школу.

В «Історії міст і сіл Української РСР» про Ситняки початку 1970-х було подано таку інформацію:

Ситняки - село, центр сільської Ради, розташоване на березі річки Здвижу, за 12 км від районного центру та за 33 км від залізничної станції Буян. Населення - 1154 чоловіка. Сільраді підпорядковані населені пункти Завалівка, Копіївка, Улянівка, Юрів.

В Ситняках - центральна садиба колгоспу «Ленінець», який має 1600 га землі, в т. ч. 1000 га орної. Основний напрям господарства м'ясо-молочний. Вирощують зернові, картоплю, льон. У селі є восьмирічна школа, клуб, бібліотека[3].

У 1980 р. на базі восьмирічної школи створено десятирічку. Тоді ж збудовано адмінприміщення. У 1981 р. споруджено новий Будинок культури, де пізніше на весь район прославився ансамбль «Червона калина».

У 1984 р. відкрито АТС, у 1990 р. — нове поштове відділення.

На території села працює СФГ «Оберіг».

У 2002 р. в Ситняках відкрито церкву.

Люди[ред. | ред. код]

В поселенні народились:

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Букет Є. Історія кожного поселення — сягає коренями у глиб століть // Макарівські вісті. — 2012. — 3 лютого. — № 5 (10705). — С. 4-5.
  2. Букет Євген. Іван Бондаренко — останній полковник Коліївщини. Історичний нарис. — Київ: Видавництво «Стікс», 2014. — 320 с. ISBN 978-966-2401-09-7
  3. Історія міст і сіл Української РСР. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР.

Джерела[ред. | ред. код]