Мигалки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Мигалки
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Бородянський район
Громада Пісківська селищна громада
Код КОАТУУ 0321085001
Основні дані
Засноване 1415
Населення 1157
Площа 14 км²
Густота населення 82,64 осіб/км²
Поштовий індекс 07822
Географічні дані
Географічні координати 50°40′36″ пн. ш. 29°33′22″ сх. д. / 50.67667° пн. ш. 29.55611° сх. д. / 50.67667; 29.55611Координати: 50°40′36″ пн. ш. 29°33′22″ сх. д. / 50.67667° пн. ш. 29.55611° сх. д. / 50.67667; 29.55611
Водойми Тетерів; Тростянка
Місцева влада
Адреса ради 07822, с. Мигалки, вул. Леніна, буд. 49
тел. (04577) 33231
Карта
Мигалки is located in Україна
Мигалки
Мигалки
Мигалки is located in Київська область
Мигалки
Мигалки

Мига́лки — село в Україні, в Пісківській селищній територіальній громаді Бородянського району Київській області. Автобусне сполучення з залізничною станцією Тетерів Південно-Західної залізниці (3 км). Автошлях М 07 (Е 373) проходить на відстані 7 км північніше села.

У селі розташовані:

  • середня школа
  • лісництво
  • територія колишнього СВК «Нове життя» с. Мигалки 07822, с. Мигалки тел. (04477) 33284
  • садове товариство «Лісова галявина»
  • кінно спортивний клуб «Teteriv Country»
  • пам'ятник загиблим бійцям ОУН-УПА
  • крамниці

Село оточують мальовничі соснові ліси, луки у долині ріки Тетерів.

Відстань до Києва 80 км. Межує з Житомирською областю.

Географія[ред.ред. код]

Мигалки розташовані в центральній частині Східноєвропейської рівнини на Поліській низовині на правому березі річки Терерів, яка є притокою Дніпра. В селі налічується 572 садиби, які розміщені на 10 вулицях (Партизанська, Піонерська, Воровського, Короленка, Петровського, Кабули, Червонофлотська, Жовтнева та інші). Центральною вулицею села Мигалки є вулиця Леніна. Паралельно з нею йде вулиця Шевченка, по якій проходить шосейна дорога Тетерів-Радомишль.

Найвищою точкою в межах села є Мигальска сопка, висота якої 145 м виділяються також інші дюни-пагорби: Лисяча, Універсальна, Куряча і т. д. Найнижчі показники висот мають урочища: Чащ, Ломи, Більове, Башатине.

Із корисних копалин, у межах села, значення має біла і руда глина, поклади яких поширені на південно-західних околицях села. Там побудований цегельний завод. Кварцовий пісок дюн використовувався для скловаріння.

Клімат села і його оклоиць характеризується помірною континентальністю без різких коливань температури та порівняно значною кількістю опадів. Зима на території села триває 119 днів, літо — 120 днів, осінь — 70 днів, весна — 56 днів. В середньому за рік в селі буває 63 % днів з антициклонами і 37 % — з циклонами. Значно розвинена грозова діяльність (33 дні на рік).

Село ділиться на три частини — Сидорівщина, Мантин і Канава. Канава дістала свою назву від невеликої річечки, яка ділила село навпіл. Біля теперішнього будинку церкви знаходився місток через Канаву. На річечці стояли крупорушка і млин. У долині Тетерева в околицях села знаходяться до 25 озер.

В Мигалках храмове свято 14 жовтня в день святої Покрови Пресвятої Богородиці.

Історія[ред.ред. код]

Перша згадка про Мигалки датується 1415 роком.

Дореволюційні Мигалки так описує М.Герасименко: «В центрі села стояла гарна церква. Крім неї, була школа і приватна крамниця. Панської землі в нас не було, тільки ліс, що нагадував парк з ідеальним порядком. Єгерів не було, а була лісова охорона. В хащях були дикі кози та кабани. Навколишні ліси належали графині Браницькій, яка жила в Києві на Подолі, а керував усім лісничий.»

Згадувана церква — це дерев'яна церква Олександра Невського, побудована 1885 року на місці давнішої приписної церкви 1820 року.

До 1923 року Мигалки — село Вишевицької волості Радомисльського повіту Київської губернії. 1900 року у власницькому селі Мигалки було 163 двори, мешкало 985 осіб. Існувала правосллавна церква, діяла церковно-парафіяльна школа, працювала кузня.

Дорога з Мигалок до Язвинки була огорожена з обох боків, і по ній гнали худобу в Київ на бойню. Село було ареною боїв під час громадянської війни, в якій брали участь і жителі села. У 1920 р. під час відступу польської армії на околиці села відбувся жорстокий бій за переправу (дерев'яний міст через Тетерів). Серед загиблих був командир Таращанського полку П. С. Кабула, який і похований на Мигалківському кладовищі.

За примусовою колективізацією прийшов голодомор. В порівнянні з іншими селами та регіонами Мигалки постраждали менше — багато людей працювало на державних підприємствах, на залізниці, лісопилці, в лісгоспі та інше. Померли в основному ті, хто був не зайнятий на виробництві та ті з розкуркулених сімей, у якіх було все відібрано.

Частину жителів села після Голодомору 1932—1933 років було переселено у спорожнілі хати села Гриньки Глобинського району Полтавської області.[1]

На початку Радянсько-німецької війни Мигалки входили у східну частину Коростенського укріпрайону. Для зміцнення оборони за селом на протязі декількох кілометрів був викопаний протитанковий рів шириною 6 м, глибиною 3-4 м. На його споруджені було задіяно близько 5 тис. людей з декількох районів. Все це ніяким чином не вплинуло на просування німецьких танкових колон, які в перший же місяць війни підійшли до річки Ірпінь. В липні та серпні 1941 р. бої точилися одночасно і в Коростенському укріпрайоні і .

У березні 1944 року неподалік села у нерівному бою з бійцями НКВС загинуло 12 вояків Української Повстанської Армії. Їх поховали на околиці села, а на початку 2000-х на могилі встановили хрест. На святкування Трійці біля могили проводяться урочисті заходи, під час яких учасники виконують стрілецькі та повстанські пісні.[2]

Особистості[ред.ред. код]

В селі народилися

Примітки[ред.ред. код]

  1. Гриньківська сільська рада — офіційний сайт Глобинської районної ради
  2. Ірпінський вісник. № 24, 12-18 червня 2009. 3 стор. «Вшанували повстанців». Автор Анатолій Зборовський.

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.