Дружня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Дружня
Druzhnia-gerb.gif
Герб
Стела на в'їзді до села з боку Бородянки
Стела на в'їзді до села з боку Бородянки
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Бородянський
Рада/громада Дружнянська сільська рада
Код КОАТУУ 3221081001
Основні дані
Населення 1803
Площа 39 км²
Густота населення 46,23 осіб/км²
Поштовий індекс 07807
Телефонний код +380 4577
Географічні дані
Географічні координати 50°37′39″ пн. ш. 29°52′19″ сх. д. / 50.62750° пн. ш. 29.87194° сх. д. / 50.62750; 29.87194Координати: 50°37′39″ пн. ш. 29°52′19″ сх. д. / 50.62750° пн. ш. 29.87194° сх. д. / 50.62750; 29.87194
Середня висота
над рівнем моря
148 м
Місцева влада
Адреса ради 07807, Київська обл., Бородянський р-н, с. Дружня, вул. Центральна, 1, тел. 5-11-79
Карта
Дружня. Карта розташування: Україна
Дружня
Дружня
Дружня. Карта розташування: Київська область
Дружня
Дружня
Мапа

CMNS: Дружня на Вікісховищі

Дружня́ — село Бородянського району Київської області.

Населення — близько 1,8 тис. жителів. Село лежить за 5 кілометрів від селища Бородянки, на річці Хвоса (Фоса), що впадає за 2 кілометри у річку Здвиж, з лівої сторони. Через Дружню проходить автошлях Т 1019.

Історія[ред. | ред. код]

Давні часи[ред. | ред. код]

На захід від Дружні в урочищі Зозулячому знайдено залишки домниць, у яких плавили залізну руду для виготовлення зброї. Літописи згадують місто Дружеськ, або Дружськ, через яке проходив шлях з Києва до древлянської столиці Іскоростень.

У цій місцевості простежується чітка оборонна система, яка складалась з укріплених міст (городищ) уздовж лівого берега Здвижа, а саме — міста Дружськ (що можливо знаходилося на місці сучасного села Андріївка), городища, яке знаходилось на теренах сучасного селища Макарів і, можливо, інших городищ, розташованих по лівобережжі річки Здвиж на відстані 7-10 км одне від одного. Це може бути свідченням, що східний кордон Деревлянських земель проходив саме по Здвижу і був добре укріпленим.

18 — 19 століття[ред. | ред. код]

У липні 1768 року в селі побували козаки Івана Бондаренка[1].

1775 року у селі було збудовано коштами парафіян дерев'яну Параскевську церкву, яка до нашого часу не збереглася.

У 1783 році в селі проживало 946 осіб. У 1885-му — 1076 православних, 31 католик і 21 єврей.

Лаврентій Похилевич писав про тутешні землі наступне:

"Велике болото, що знаходиться на заході від села, назване Бондареве, років 100 тому було ще озером; два інших болота там же і звуться Великий і Малий Перезвін. Є панська економія шпанських овець (до 20000), значного числа коней і відмінної рогатої худоби і волів. Економія має тут також гарну винокурню з паровим виробництвом, пивоварню, скляный завод і кілька водяних млинів на річці Здвиж.

У числі міст древньої Русі, згадується в літописі місто Дрюжеськ, або Дружск. На думку деяких істориків, це і є нинішнє село Дружня, біля якого, по всій імовірності пролягала одна з древніх доріг з Києва до Деревлянскої землі.

Древня дорога з Києва в Іскоростень і Овруч йшла на Біличі, перетинала Ірпінь біля Романівки; потім прямувала на Рубежівку, Кисилевичі, Нову Греблю, далі йшла біля Дружні на Загальці і до Макалевичів на Тетереві. Не досліджено, як у старовину іменувалися ці місцевості; але не можна сумніватися, що тут саме проходила дорога в Древлянскі країни.

Згідно з письмовими актами відомо, що в 1636 році Дружня з Пісківкою вже існували як давні села і належали Кшиштофу Макаревичу.

Жителі Дружні сперечаються з жителями села Грузьке, за честь мати односельцем відомого отамана Бондаренка (див. Коліївщина). Вони стверджують, що не тільки Бондаренко, а і Яценко, його сподвижник, народилися в Дружні[2].

20 століття[ред. | ред. код]

У 1920 році в селі створено комсомольський осередок[3].

Протягом 19421943 років у селі діяла група радянського підпілля (13 осіб). 420 жителів — учасників Великої Вітчизняної війни — відзначено нагородами СРСР.

В радянські часи у селі знаходилися центральна садиба радгоспу «Дружнянський» (2,9 тис. га сільськогосподарських угідь, з них 1,8 тис. га орної землі), відділення «Сільгосптехніки», дві восьмирічні школи, клуб, бібліотека.

В «Історії міст і сіл Української РСР» про Дружню початку 1970-х було подано таку інформацію:

Дружня - село, центр сільської Ради, розташоване за 6 км від районного центру. Населення - 2093 чоловіка.

У селі знаходиться центральна садиба радгоспу «Дружнянський», який має 2,9 тис. га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1,8 тис. га орної землі. За високі показники у роботі доярка О. П. Титенко нагороджена орденом Леніна. На території села розміщене відділення «Сільгосптехніки». У Дружній - дві восьмирічні школи, клуб, бібліотека[4].

Сучасність[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Уродженці[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Букет Євген. Іван Бондаренко — останній полковник Коліївщини. Історичний нарис. — Київ: Видавництво «Стікс», 2014. — 320 с. ISBN 978-966-2401-09-7
  2. Ці суперечки втратили будь-який сенс ще 1882 року, після виходу в часописі «Киевская Старина» твору І. Лобаня «Сказания о Бондаренке по народным преданиям», де було остаточно доведено, що місцем народження гайдамацького ватажка Івана Бондаренка є село Грузьке
  3. Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
  4. Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
  5. Мигунов В. С. «О жизненном и творческом пути Якова Михайловича Одноконя (к столетию со дня рождения)»(рос.)

Джерела[ред. | ред. код]