Скополія карніолійська
| Скополія карніолійська | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Пасльоноцвіті (Solanales) |
| Родина: | Пасльонові (Solanaceae) |
| Рід: | Скополія (Scopolia) |
| Вид: | Скополія карніолійська (S. carniolica)
|
| Біноміальна назва | |
| Scopolia carniolica | |
Скопо́лія карніолі́йська, або га́ласове зі́лля,[1] (Scopolia carniolica Jacq.) — багаторічна трав'яниста рослина заввишки 20-25 см. Кореневище товсте, повзуче. Стебла розвилисті. Листки еліптичні, при основі звужені у крилатий черешок. Квітки поодинокі, пониклі, на довгих квітконіжках між попарно зближеними листками. Квітки зовні бурувато-фіолетові, всередині жовтувато-бурого кольору з фіолетовими жилками. Плід — двогнізда коробочка. Цвіте в травні-червні.
Скополія схожа на белладонну, отруйна. Росте в тінистих густих букових та буково-грабових лісах.
Регіональні назви[ред. | ред. код]
Серед регіональних назв рослини є: скопо́лія отру́йна, га́ласове зі́лля, лю́лянка гала́ска, скопо́лія карніолі́йська, бараболя дика, білун, вербишник, галаска, голосове зілля, громовий корінь, мадриґула, мандрагора, мандриґу́ля, матриду́на, німиця.[1]
Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]
З лікувальною метою використовують кореневища і корені (лат. Rhizoma et radix scopolia). Вони містять 0,4-1,5 % алкалоїдів, головним чином скополамін і менше атропіну та гіосциаміну, бетаїн, холін, фітостерин, сахарозу.
Медичне застосування[ред. | ред. код]
Скополамін є цінним лікарським засобом, який застосовується для знеболювання пологів, при паркінсонізмі та інших захворюваннях. Він служить також для розширення зіниць.
Збір[ред. | ред. код]
Кореневища та коріння збирають після плодоношення, в липні — серпні. Викопують всю підземну частину рослини, очищають від землі і промивають у холодній воді. Для кращого просушування товсті кореневища розрізують. Сушать на відкритому повітрі, горищах або в спеціальних сушарнях. При збиранні скополії слід зрідка залишати кореневища для відновлення рослин.
Скополія застосовується в гомеопатії як засіб від геморою.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Скополія карніолійська |
- Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
- Скополія карніолійська в Червоній книзі України [Архівовано 24 вересня 2014 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Скополія карніолійська // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 399. — ISBN 5-88500-055-7.
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|