Стара Любовня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Місто Стара Любовня
словац. Stará Ľubovňa
Coat of arms of Stará Ľubovňa.png
Герб
Любовн'янський Град
Любовн'янський Град
49°19′ пн. ш. 20°41′ сх. д. / 49.317° пн. ш. 20.683° сх. д. / 49.317; 20.683Координати: 49°19′ пн. ш. 20°41′ сх. д. / 49.317° пн. ш. 20.683° сх. д. / 49.317; 20.683
Основні дані
Країна Словаччина Словаччина
Край Пряшівський
Округ Стара Любовня
Перша згадка 1292
Населення 16 338
Площа 30,79 км²
Поштові індекси 06401
Телефонний код +421-052
Висота над рівнем моря 545 м
Місцева влада
Адреса Mestský úrad

Obchodná 1

064 01 Stará Ľubovňa

Веб-сторінка staralubovna.sk
Староста Міхал Біґаніч
Карта
Стара Любовня is located in Словаччина
Стара Любовня
Стара Любовня

CMNS: Стара Любовня на Вікісховищі

Див. також статтю: Любовня.
Map slovakia stara lubovna.png


Стара Любовня (словац. Stará Ľubovňa) — місто на Спиші над р. Попрадом, розташоване на півночі східної Словаччини на українсько-словацько-польському етнічному пограниччі. Раніше (до 1920 року) це місто входило до складу комітату Спиш. Адміністративний центр Старолюбовнянського округу. Старолюбовнянський округ в 1961 р. мав 26 укр. сіл з 14 400 меш. (на всіх 44 з 37 400 меш.).

Історія[ред.ред. код]

Вперше згадується у 1292 році. У 14121772 Стара Любовня була головним містом 15 спиських міст, відданих 1412 угорським королем Жигмонтом Польщі. 8 листопада 1918 тут створилася Народна рада місцевих русинів-українців, яка висловилася за приєднання до Української держави.

Культура[ред.ред. код]

Середньовічний замок, музей, скансен, гімназія. У місті є 3 римо-католицькі костели: костел св. Мікулаша з кінця 13 ст., костел св. Петра і Павла з 1999 р., костел св. Йозефа з 1943 р., греко-католицька церква, православна та протестантська громади міста свої церкви будують.

Населення[ред.ред. код]

У місті проживає 16 338 осіб.

Національний склад населення:

Склад населення за приналежністю до релігії:

Галерея[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

Саме у Старій Любовні виник перший після розпаду Австро-угорської монархії народний орган закарпатських українців — Руська Народна Рада, яка виступила під гаслом злуки з незалежною Україною. В ухваленому 8 листопада 1918 року «Маніфесті до русинів Угорщини» було заявлено: «На другому боці Карпат живуть такі ж самі русини, як і ми. Їх мова, звичаї такі ж, як і у нас, а тому вони наші брати. З ними ми етнографічно ставимо один великий багатомільйонний народ…»[1]. У 1919 році Старо-Любовнянська Народна Рада, об'єднавшись з Пряшівською Народною Радою, увійшла до складу Центральної Руської Народної Ради, першим головою якої став Августин Волошин[2].

Персоналії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ірина Павлівна Невицька. // Українці Словаччини.
  2. Вегеш М. М. Бескид Антон Григорович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
  3. Przyboś A. Potocki Dominik h. Pilawa (zm. 1683) // Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983.- Tom XXVII/4. — Zeszyt 115. — S. 635–830 (пол.) S. 803

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Словаччина Це незавершена стаття з географії Словаччини.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.