Стара Любовня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Місто Стара Любовня
словац. Stará Ľubovňa  [?]

±к:нп, засновані 1292 ±к:нп, засновані 1292

герб
Любовн'янський Град
Любовн'янський Град
Любовн'янський Град
Основні дані
Країна SK Словаччина
Край Пряшівський
Окрес Стара Любовня → SPARQL ←
Столиця для Стара Любовня

Перша згадка 1292 (Libenow)[6]
Засновано 1292

Водойма Попрад (річка)
Висота над р.м. 532[3] м
Площа 30,79 км² (2022)[2]
Населення 15 707 (2022)[1]
· густота 512,23 осіб/км² (2022)[4]
Міста-побратими Новий Санч, Балчик, Бєльці
Телефонний код +421-52[3]
Автомоб. ном. SL
Поштовий індекс 064 01
Місцева влада
Вебсторінка staralubovna.sk
Староста[7] Міхал Біґаніч
Ідентифікатори і посилання
код LAU (NUTS) SK041A526665[8]
OpenStreetMap r2276226  ·R
GeoNames 723505
Транспорт, відстані
До крайового центру
 — фізична 54 км
До Братислави
 — фізична 293 км
Карта
Стара Любовня. Карта розташування: Словаччина
Стара Любовня
Стара Любовня. Карта розташування: Пряшівський край
Стара Любовня
Стара Любовня (Пряшівський край)
Мапа

Джерела:

  • CMNS: Стара Любовня у Вікісховищі
    Див. також: Любовня

    Стара Любовня (словац. Stará Ľubovňa) — місто на Спиші над р. Попрад, розташоване на півночі східної Словаччини на українсько-словацько-польському етнічному пограниччі. Раніше (до 1920 року) це місто входило до складу комітату Спиш. Адміністративний центр Старолюбовнянського округу. Старолюбовнянський округ в 1961 р. мав 26 укр. сіл з 14 400 мешканців (на всіх 44 з 37 400 меш.).

    Історія[ред. | ред. код]

    Вперше згадується 1292 року. У 14121772 Стара Любовня була головним містом 15 спиських міст, відданих 1412 угорським королем Жигмонтом Польщі. 8 листопада 1918 тут створилася Народна рада місцевих русинів-українців, яка висловилася за приєднання до Української держави.

    Культура[ред. | ред. код]

    Середньовічний замок, музей, скансен, гімназія. У місті є 3 римо-католицькі костели: костел св. Мікулаша з кінця 13 ст., костел св. Петра і Павла з 1999 р., костел св. Йозефа з 1943 р., греко-католицька церква, православна та протестантська громади міста свої церкви будують.

    Населення[ред. | ред. код]

    У місті проживає 16 338 осіб.

    Національний склад населення:

    Склад населення за приналежністю до релігії:

    Галерея[ред. | ред. код]

    Цікаві факти[ред. | ред. код]

    Саме у Старій Любовні виник перший після розпаду Австро-угорської монархії народний орган закарпатських українців — Руська Народна Рада, яка виступила під гаслом злуки з незалежною Україною. В ухваленому 8 листопада 1918 року «Маніфесті до русинів Угорщини» було заявлено: «На другому боці Карпат живуть такі ж самі русини, як і ми. Їх мова, звичаї такі ж, як і у нас, а тому вони наші брати. З ними ми етнографічно ставимо один великий багатомільйонний народ…»[9]. У 1919 році Старо-Любовнянська Народна Рада, об'єднавшись з Пряшівською Народною Радою, увійшла до складу Центральної Руської Народної Ради[10], першим головою якої став Августин Волошин[11].

    Відомі люди[ред. | ред. код]

    У місті народилась:

    Помер у місті:

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. Statistical Office of the Slovak Republic (www.statistics.sk). Počet obyvateľov podľa pohlavia - obce (ročne). www.statistics.sk. Процитовано 8 лютого 2024. 
    2. Statistical Office of the Slovak Republic (www.statistics.sk). Hustota obyvateľstva - obce. www.statistics.sk. Процитовано 8 лютого 2024. 
    3. а б Statistical Office of the Slovak Republic (17 квітня 2015). Základná charakteristika (словац.). Процитовано 21 листопада 2021. 
    4. Statistical Office of the Slovak Republic (www.statistics.sk). Hustota obyvateľstva - obce. www.statistics.sk. Процитовано 8 лютого 2024. 
    5. Перепис населення Словаччини 2021Братислава: Štatistický úrad Slovenskej republiky.
    6. Vlastivedný slovník obcí na Slovensku / за ред. M. KropilákBratislava: VEDA, vydavateľstvo Slovenskej akadémie vied, 1978. — Т. 3.
    7. Останні вибори до органів місцевого врядування Словаччини відбулися 11 листопада 2018 року. Дані про голову місцевого уряду можуть бути неактуальними.
    8. Stará Ľubovňa. ŠÚ SR: sodbtn.sk (словац.).  // детальні статистичні дані
    9. Ірина Павлівна Невицька. // Українці Словаччини.
    10. Документи свідчать… (22) З архіву Миколи Мушинки
    11. Вегеш М. М. Бескид Антон Григорович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
    12. Przyboś A. Potocki Dominik h. Pilawa (zm. 1683) // Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVII/4. — Zeszyt 115. — S. 803. (пол.)

    Література[ред. | ред. код]

    Посилання[ред. | ред. код]

    населення • історія • природа • культура