Старонорвезька мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Старонорвезька мова
Поширена в: сучасні Норвегія, Фарерські острови
Носії: Немає. Існувала в 12-16 столітті.
Писемність: Латиниця
Класифікація: Індоєвропейські мови
Германські мови
Північногерманські мови
Коди мови

Старонорвезька мова — північногерманська мова, якою говорили в сучасній Норвегії та на Фарерських островах приблизно в 12-16 столітті. Походить від давньоскандинавської, розвинулась в норвезьку, фарерську мови та мову норн. Складалась з багатьох діалектів.

Періодизація[ред.ред. код]

«Konungs skuggsjá» («Королівське дзеркало»), норвезький навчальний текст 1250 року.

Історію старонорвезької мови можна розділити на три частини:

  • У першому періоді, від 800 року до приблизно 1200 року, були лише невеликі відмінності між старонорвезькою та давньоісландською.
  • В другому періоді (від близько 1200 року - до близько 1350 року) з'являються лише деякі відмінності.
  • Основні відмінності з'являються в третьому періоді — в середині 14 століття.

Фонетичні особливості[ред.ред. код]

Однією з найбільш ранніх і важливих відмінностей між старонорвезькою і давньоісландською є втрата першого звуку в комбінаціях приголосних HL-, HN- і HR- приблизно в 11 столітті. Для прикладу:

Українська Давньоісландська Старонорвезька

кільце
пошана, благовоління
схил

hringr
hníga
hlíð

ringr
níga
líð

Іншою особливістю є зникнення носових голосних в давньоісландській вже в 12 столітті.

Середньонорвезька[ред.ред. код]

Чума, яка спустошувала Європу в середні віки дісталась до Норвегії 1349 року, померло більше 60% населення, що могло прискорити розвиток мови. Мову Норвегії між 1350 і 1550 іноді називають середньонорвезькою. Вона зазнала ряду змін: граматика була спрощена, в тому числі відбулась втрата відмінків та дієвідмін. Крім того, в деяких діалектах з'явилась редукція голосних, більшість таких звуків в закінченнях вимовлялись як «е».

Фонематична структура також зазнала змін. Дентальний фрикативний звук þ і глухий ð зникли з норвезької мови, перетворившись на проривні t і d, відповідно.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]