Ташлицьке водосховище

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ташлицьке водосховище
47°50′ пн. ш. 31°13′ сх. д. / 47.833° пн. ш. 31.217° сх. д. / 47.833; 31.217Координати: 47°50′ пн. ш. 31°13′ сх. д. / 47.833° пн. ш. 31.217° сх. д. / 47.833; 31.217
Розташування
Країна  Україна
Регіон Одеська область
Розташування Миколаївська область, Вознесенський район
Геологічні дані
Тип руслове водосховище
Розміри
Площа поверхні 8,6 км²
Глибина середня 10  м
Довжина 10 км
Ширина 0,8 км
Берегова лінія 30 км км
Вода
Басейн
Вливаються балка Ташлик
Країни басейну Україна
Інше
Ташлицьке водосховище. Карта розташування: Україна
Ташлицьке водосховище
Ташлицьке водосховище (Україна)
Мапа

Ташлицьке водосховище — водосховище в Україні, в межах Вознесенського району Миколаївської області.

Розташування та опис[ред. | ред. код]

Водосховище розташоване на схід від міста Южноукраїнська (дамба — на південний схід від міста).

Споруджено 1979—1982 рр. Площа водосховища 8,6 км². Простягається з півдня на північ на 10 км; його пересічна ширина 0,8 км, максимальна — 1,8 км. Пересічна глибина 10 м, максимальна 46 м. Протяжність берегової лінії 30 км.

Береги подекуди круті, зарослі чагарниками. Не замерзає. Прозорість води влітку до 1,4—1,5 м, взимку — до 2—2,5 м. Мінералізація води 240—2700 мг/м. Характерний високий вміст сульфатів та хлоридів. Вода забруднена сполуками азоту й фосфору. Влітку спостерігається «цвітіння» води.

Характерний перепад температури води: поблизу водоскиду — понад + 40, далі від скидного каналу вона знижується на 6—8 градусів. У придонних шарах у літні місяці не перевищує +11, +12, взимку пересічна температура +15.

Іхтіофауна[ред. | ред. код]

У водосховищі водяться щука, ялець, головень, краснопірка, білизна, лин, підуст, золотий та срібний карась, короп, в'язь, йорж, лящ, плітка тощо.

Використання[ред. | ред. код]

Використовується як водойма-охолоджувач Південноукраїнської АЕС, складова частина гідроакумулюючої системи Південноукраїнського енергокомплексу. Вздовж берегів водосховища — зони відпочинку.

Джерела[ред. | ред. код]